05 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12126/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2020 № 83-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.03.2020 № 90-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відповідно до вказаного наказу вислуга років станом на 19.03.2020 становить: календарна - 17 років 10 місяців 12 днів, пільгова - 10 років 00 місяців 17 днів, стаж роботи - 07 років 09 місяців 10 днів, всього - 35 років 08 місяців 09 днів.
З 20.03.2020 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 52 % грошового забезпечення (при вислузі - 27 років).
Позивач, вважаючи, що призначення та виплата пенсії за вислугою років з підстав, передбачених пунктом «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ призводить до порушення її права на отримання пенсії за вислугу років у більшому відсотковому розмірі грошового забезпечення, 15.09.2024 звернулась із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про переведення на пенсію за вислугою років відповідно до «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Листом від 08.10.2022 № 13044-12733/Г-02/8-0300/24 відповідач, у відповідь на звернення щодо переведення на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви.
Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача та, з покликанням на нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, вказує про наявність у неї права на призначення пенсії за вислугу років із часу звільнення саме відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки станом на день звільнення (19.03.2020) вислуга років становила більше 24 років та 6 місяців в пільговому обчисленні.
Позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, та зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 29).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із відсутністю правових підстав для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (а. с. 32-35).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.03.2020 № 90-ОС «Про особовий склад», старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-037540), техніка відділення телекомунікаційних систем центру зв'язку та інформаційних систем, звільненого в запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2020 № 83-ОС за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Цим наказом визначено вислугу років позивача станом на 19.03.2020, яка становить: календарна військова - 17 років 10 місяців 12 днів, пільгова військова - 10 років 00 місяців 17 днів, стаж роботи - 07 років 09 місяців 10 днів, загальна - 35 років 08 місяців 09 днів (а. с. 8).
Відповідно до подання про призначення пенсії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.05.2020 № 11/ПВ-9216 (а. с. 18) та розрахунку вислуги років на пенсію (а. с. 19-23), страховий стаж (загальна вислуга) станом на 19.03.2020 для призначення пенсії складає 27 років 01 місяць 06 днів, у т. ч. військова календарна служба - 17 років 10 місяців 12 днів, трудовий стаж 09 років 02 місяці 24 дні.
З 20.03.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 08.10.2024 № 13044-12733/Г-02/8-0300/24 (а. с. 9-10), протоколом за пенсійною справою № 0310008047 (Державна прикордонна служба України), у якому зазначено: вислуга років - 27 (календарна - 17) (а. с. 24).
15.09.2024 представник позивача - адвокат Каверін С.М. звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просив перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (а. с. 12-13).
Листом від 08.10.2024 № 13044-12733/Г-02/8-0300/24 відповідач, у відповідь на звернення представника позивача, повідомив, що у зв'язку із відсутністю на день звільнення з військової служби необхідної календарної вислуги, пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до вимог пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Для врахування тривалості служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги чи страхового стажу чинним законодавством не передбачено та, відповідно, для перевизначення відсоткового відношення від грошового забезпечення немає підстав (а. с. 9-10).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
За приписами частини другої статті 25 Закону № 661-IV пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту «в» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Пунктом «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 393 (доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393»; далі - Постанова № 119) для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Підпунктом «в» пункту 3 Постанови № 393 (в редакції Постанови № 119, чинній на момент звернення із заявою про переведення на пенсію відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ) передбачено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону № 2262-ХІІ, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, Постановою № 119 усунуто розбіжності між Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 зазначила, що вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні. У вказаній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення однакового застосування норм права вважала за необхідне сформувати наступний висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
При вирішенні спору суд враховує, що позивачу ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 20.03.2020, позивач у 2020 році реалізувала своє право на призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ саме на підставі пункту «б» частини першої статті 12 цього Закону та рішення ГУ ПФУ у Волинській області про призначення їй пенсії не оскаржувала.
Оспорювані у цій справі дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ обумовлені відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.
Враховуючи те, що представник позивача звернувся із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ у вересні 2024 року, тобто після набрання чинності Постановою № 119, то відповідач не мав законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії щодо відмови у задоволенні такого звернення не можуть вважатися протиправними.
До спірних правовідносин не можуть бути застосовані висновки, викладені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, як на цьому наполягає позивач, позаяк після прийняття вказаної постанови Верховного Суду змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме Постановою № 119 (набрала чинності 19.02.2022) внесені зміни до абзацу першого пункту 3 Постанови № 393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення, а із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ представник позивача звернувся у вересні 2024 року, тобто після прийняття Постанови № 119. Верховний Суд у справі № 480/4241/18 не викладав висновку щодо застосування пунктів 2-3, абзацу першого пункту 3 Постанови № 393 у редакції Постанови № 119, а висновки щодо такого питання зроблені Верховним Судом у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, які і підлягають урахуванню при вирішенні цієї справи.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правової позиції Верховного Суду у справі № 520/5695/23, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для переведення позивача за заявою її представника на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ у вересні 2024 року, оскаржувані у цій справі дії ГУ ПФУ у Волинській області є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх