05 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/11644/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тексіка» (далі - ТОВ “Тексіка», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - Київська митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.06.2020 № JJT 01/06-20, укладеного між ТОВ “Тексіка» та іноземним контрагентом Jiangsu Johnin Textile Co., Ltd (Китайська Народна Республіка) було поставлено тканини та трикотажну сітку, що ввезені на територію України за митною декларацією від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508. Зазначене постачання здійснювалось на умовах FOB м. Нінбо, КНР.
Позивачем було заявлено митну вартість товару в розмірі 36 829,34 доларів США, яка складалася з фактурної вартості товару у сумі 35 629,34 доларів США згідно з інвойсом та транспортно-експедиційних витрат у розмірі 1 200,00 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав митному органу повний перелік документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), зокрема: контракт, специфікацію, інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження, платіжні доручення, довідку про транспортно-експедиційні витрати, договір транспортної експедиції, інвойс експедитора, акт приймання-передачі послуг.
У відповідь на запит митниці позивач також надав лист з поясненнями та додатковими документами, зокрема бухгалтерськими документами і доказами оплати. а також експертний висновок, складений Київською торгово-промисловою палатою.
Позивач наголошує, що всі документи відповідають вимогам ст. 53 МК України, містять об'єктивну та достовірну інформацію щодо митної вартості.
Проте Київська митниця, посилаючись на відсутність належного підтвердження витрат на транспортування, неналежне оформлення платіжних документів та недостовірність поданих доказів, прийняла рішення про коригування митної вартості за резервним методом (ст. 64 МК України). На думку митного органу, платіжні доручення не містили конкретизації оплати щодо товарів за специфікацією та інвойсом, а експертний висновок не є належним доказом для підтвердження митної вартості. Митниця також вказує, що не були подані документи, які беззаперечно підтверджують оплату транспортних послуг та страхування.
У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення митницею було оформлено картку відмови в митному оформленні товару. Водночас, для забезпечення випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано нову митну декларацію із забезпеченням сплати митних платежів відповідно до ст. 55 МК України.
Позивач вважає рішення митного органу протиправним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки всі необхідні документи були подані в повному обсязі, й надані докази об'єктивно підтверджують заявлену митну вартість. Він також зазначає, що скоригована митна вартість, визначена митницею, перевищує навіть фактичну ціну реалізації товару на території України, що свідчить про її необґрунтованість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/11644/21 та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання відповідно до статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою вказаного суду від 09.09.2022 допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП 43997555).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/11644/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність повного та достовірного підтвердження вартості товару. Відповідач наголошує на тому, що декларант не подав усіх необхідних документів, зокрема документів щодо страхування, що зобов'язує митницю відповідно до положень ст. 54 та 58 МК України здійснити коригування митної вартості із застосуванням іншого методу.
Таким чином, спір виник у зв'язку з правомірністю дій митного органу щодо коригування митної вартості товару за резервним методом на підставі результатів митного контролю та поданих декларантом документів.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
З матеріалів справи слідує, що між Jiangsu Johnin Textile Co., Ltd, компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці (продавець), та ТОВ “Тексіка» (покупець) 01.06.2020 був укладений контракт № JJТ 01/06-20 (далі - контракт), відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 контракту, продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2010», якщо інші умови товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Ціна товару, що постачається за контрактом, узгоджена сторонами на FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2010», якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням контракту в країні продавця, несе продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.
09.06.2020 між позивачем та продавцем було укладено додаткову угоду №1 до контракту шляхом внесення змін в реквізити позивача.
22.07.2020 позивач і продавець уклали специфікацію № JJТ 002_003-2 до контракту (далі - специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах контракту наступний товар (далі - товар):
а) тканина плащова, Болонья ПА, пофарбована, з покриттям ПА, ВО, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліестер, товарна позиція 5903909900 відповідно до діючої на момент укладення Специфікації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - “УКТ ЗЕД»), в кількості 8 220 пог. м за ціною 0,36 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - “Товар 1»);
б) тканина підкладкова, Т 190, пофарбована, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліефір, товарна позиція 54076130000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 136 818 пог. м за ціною 0,22 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - “Товар 2»);
в) тканина підкладкова, Т 190, вибілена, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліефір, товарна позиція 54076110000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 975 пог. м за ціною 0,22 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - “Товар 3»);
г) трикотажна сітка, вибілена, трикотажне полотно, завширшки 160±5 см, 100% поліестер, товарна позиція 60053600900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 008 пог. м за ціною 0,71 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - “Товар 4»).
Загальна вартість товарів за специфікацією складає 35 629,34 доларів США.
Оплата в рамках виконання цього контракту, в тому числі і за вказані товари, підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №10 від 23.07.2020 на суму 16 215,72 доларів США, №17 від 21.08.2020 на суму 6 150,00 доларів США, №43 від 28.09.2020 на суму 22 479,34 доларів США
Продавець 28.08.2020 відповідно до контракту та специфікації виставив позивачу до сплати інвойс №XHQ0309-14А на загальну суму 35 629,34 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
21.10.2020 позивачем подано до Київської митниці митну декларацію (МД) №UA100080/2020/526508, у графах 31 якої позивачем був зазначений вищенаведений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508, загальна вартість товару складає 35 629,34 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
Позивачем були понесені витрати щодо перевезення товару на загальну суму 1 200,00 доларів США. Таким чином, загальна митна вартість спірного товару складає 36 829,34 доларів США.
Позивачем до Київської митниці із зазначеною митною декларацією подано копії наступних документів: сертифікат якості від 28.08.2020; пакувальний лист від 28.08.2020; рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2020 №XHQ0309-14А; коносамент від 02.09.2020 ZIMUNGB1061898; автотранспортну накладну від 20.10.2020 №171110; сертифікат про походження товару від 27.09.2020 №C20MA1UR8P041008; довідку про транспортно-експедиційні витрати №HS-199-2/2020 від 02.09.2020; прайс-лист від 22.07.2020; зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20; специфікацію від 01.06.2020 № JJТ 002_003-2; договір (контракт) про перевезення від 07.03.2018 №HW-001.
21.10.2020 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість. За бажанням декларанта.
У відповідь на запит відповідача позивач 22.10.2020 надав відповідачу листом №910 (далі - лист) відповідні пояснення з додатковими документами, зокрема:
1) щодо виписки з бухгалтерської документації позивач надав картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією. Також повідомив відповідачу, що станом на день підписання цього листа у позивача були відсутні будь-які інші бухгалтерські документи, пов'язані з поставкою спірного товару, крім зазначених у листі банківських платіжних документів та транспортних (перевізних) документів, адже сам товар ще не перебував на бухгалтерському обліку позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг;
2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, крім того, який уже надавався позивачем відповідачу разом із митною декларацією. Також звернув увагу, що чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною. У той же час, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає у позивача лише за умови його наявності в позивача. Більше того, прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України;
3) щодо копії митної декларації країни відправлення позивач звернув увагу відповідача, що в нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, в тому числі з урахуванням вимог статті 254 МК України. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач надав відповідачу експертний висновок №Ц-1174 від 21.10.2020, складений Київською торгово-промисловою палатою, згідно з яким підтверджується інформація про вартісні характеристики товару, заявлені позивачем;
5) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо), то позивач своїм листом із метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо сплати винагороди експедитору, розмір яких склав 1 200,00 доларів США, надав відповідачу фотокопії наступних документів: договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладеного між експедитором та позивачем; інвойсу №199 від 02.09.2020, виставленого експедитором; акта прийому-передачі наданих послуг №199 від 08.10.2020, складеного між експедитором та позивачем. Позивач додатково звернув увагу відповідача, що ним разом із митною декларацією була надана відповідачу довідка про транспортно-експедиційні витрати;
6) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, то позивач звернув увагу, шо в нього відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойсу поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, які не передбачають зобов'язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару. Позивач також повідомив відповідачу, що позивач на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося;
7) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, то позивач повідомив, що:
а) 23 липня 2020 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 16 215,72 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №10, з яких 12 500,00 доларів США були сплачені за товар;
б) 21 серпня 2020 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 6 150,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №17, з яких 650,00 доларів США були сплачені за товар;
в) 28 вересня 2020 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 22 479,34 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №43, з яких 22 479,34 доларів США були сплачені за товар.
Позивач зазначив, що вищезазначене підтверджується і карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією.
Позивач також звернув увагу, що позивач не надавав разом із листом інші документи на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки позивачем було виконано приписи частини другої статті 53 МК України та було надано всі документи, які позивач зобов'язаний надати на підтвердження митної вартості товару.
Київською митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00163.
Підставою для відмови в митному оформленні було прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2, яким відповідач застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.
Київською митницею у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2 зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508 встановлено, що документи , які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, надані платіжні доручення від 23.07.2020 №10, від 21.08.2020 №17 та від 28.09.2020 №43 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки, у графі 70 “призначення платежу» зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулась оплата за товар. Платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
У рішенні зазначено, що пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 (далі - постанова Правління НБУ), зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів».
Наданий декларантом прайс-лист від 22.07.2020 являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.
Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продасться або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
В наданому експертному висновку Київської торгово-промислової палати від 21.10.2020 № Ц-1174 експерт зазначає, що даний висновок носить інформаційний характер.
Декларантом не подано додаткових документів в повному обсязі, про що зазначено у листі № 916, який надіслано до митниці 22.10.2020.
Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), За результатами проведеного порівняння встановлено, що в органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості.
Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про мишу вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності за не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її
обчислені, а також коли декларантом нс подано документі згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 цього Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка сплачена або яка підлягає сплаті.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей цього Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.
Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів.
Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання уповноваженої особи (лист від 22.10.20 №916).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом умов, зазначених у статті 59 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 цього Кодексу.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу' відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У митниці наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526509; МД від 28.08.2020 №UA100020/2020/39170.
Відповідно до частини 5 статті 55 цього Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби. Процедура консультацій проведена шляхом надання письмового повідомлення.
В оскаржуваному рішенні також зазначено, що декларант має право звернутися до органів державної фіскальної служби та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Також декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в органах державної фіскальної служби вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Не погоджуючись з правомірністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.
Відносини, що пов'язані зі справлянням митних платежів, врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Частиною першою статті 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України регламентовано, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з приписами частинам сьомої та восьмої статті 257 МК України, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою та третьою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною шостою статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Указана правова норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Зазначене відповідає положенням пункту 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В силу вимог пунктів 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вимог частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України дає підстави стверджувати, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з положеннями частини третьої статті 53 МК України, додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких зазначений у частині другій статті 53 МК України.
У ході судового розгляду справи судом установлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем у зв'язку із неподанням усіх витребуваних документів у повному обсязі, а надані платіжні документи не дають можливості ідентифікувати із даною поставкою товару, оскільки не містять посилання на інвойс. Крім того, відповідач вважає, що поданий прайс-лист від 22.07.2020 фактично відображає інвойс та не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям. Також вважає, що наданий експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 21.10.2020 №Ц-1174 носить інформаційний характер.
Проте з такими твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на таке.
Під час розгляду справи судом досліджено представлені позивачем контракт, специфікацію, інвойс від 28.08.2020 №XHQ0309-14А, в якому є посилання на контракт та специфікацію, платіжні доручення позивача в іноземній валюті від 23.07.2020 №10 на суму 16 215,72 доларів США, від 21.08.2020 №17 на суму 6 150,00 доларів США, від 28.09.2020 №43 на суму 22 479,34 доларів США. У вказаних платіжних дорученням міститься посилання на призначення платежу, а саме на виконання контракту від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20, однак не міститься посилання на специфікацію та інвойс.
Однак відсутність у платіжних документах інформації про специфікацію та інвойс, на виконання яких здійснено оплату за товари не змінює встановлено ціну товару, яка безпосередньо підтверджується специфікацією від 01.06.2020 № JJТ 002_003-2 до контракту від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20 та інвойсом від 28.08.2020 №XHQ0309-14А, які не містять розбіжності щодо ціни товару. Більш того, суми, зазначені в платіжних документах, можуть не відповідати сумам, які зазначені в інвойсі та специфікації, оскільки можуть підтверджувати оплату і за інші товари в рамках виконання контракту, як відбулося у спірному випадку. Сторонам договору не заборонено здійснювати оплату за товари відповідно до інших інвойсів в рамках одного договору. А тому відсутність інформації в платіжних документах про інвойси та специфікації, на підставі яких здійснено оплату за товари жодним чином не впливай на ціну товару, яка в даному випадку є підтвердженою. Крім того, позивач додатково надав митному органу картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією.
Витрати на транспортування на суму 1 200,00 доларів США, які були включені до митної вартості, підтверджуються договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладеного між експедитором та позивачем, інвойсом №199 від 02.09.2020, актом прийому-передачі наданих послуг №199 від 08.10.2020 та довідкою про транспортно-експедиційні витрати №HS-199-2/2020 від 02.09.2020, в якій зазначено, що вантаж не застрахований.
Відтак, загальна митна вартість визначена позивачем в розмірі 36 829,34 доларів США за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508, яка складалася з фактурної вартості товару у сумі 35 629,34 доларів США згідно з інвойсом та транспортно-експедиційних витрат у розмірі 1 200,00 доларів США.
Суд також уважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 22.07.2020, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики. Більш того, прайс-лист остаточно не визначає ціну товару.
На вимогу митниці позивач також надав відповідачу експертний висновок №Ц-1174 від 21.10.2020, складений Київською торгово-промисловою палатою, згідно з яким підтверджується інформація про вартісні характеристики товару, заявлені позивачем. Суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що даний висновок носить інформаційний характер, однак невзяття його до уваги, коли саме митний орган вимагав його надати, жодним чином не обґрунтоване Київською митницею.
Також суд зазначає, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Щодо копії митної декларації країни відправлення позивач у листі від 22.10.2020 №910 звернув увагу відповідача на те, що такий документ в нього був відсутній, а приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в декларанта.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця, а тому не підтверджують ціну задекларованого товару.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про недоведення відповідачем, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту рішення відповідача від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, суд зазначає, що під час вибору методу визначення митної вартості товару, в силу статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Так, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення зазначив, що другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований через відсутність інформації для його застосування.
Позивач визначив митну вартість спірних товарів на підставі МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526509, від 28.08.2020 №UA100020/2020/39170, однак не довів правомірності не застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що є окремою підставою для тверджень про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів.
Як убачається із графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2 не було достатніх підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішення.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 2270,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №1846 від 21.04.2021.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020, рахунком №11/22/30072020 від 15.04.2021, акта про надання адвокатських послуг №9 від 16.08.2021 до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020, платіжного доручення №1868 від 23.04.2021) позивач сплатив адвокату Божку А.В. кошти в сумі 6500,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акта про надання адвокатських послуг №9 від 16.08.2021 складається з:
а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200027/2 від 23 жовтня 2020 року (надалі - «Рішення»), юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження Рішення в судовому порядку - 500,00 грн.;
б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до Окружного адміністративного суду міста Києва (надалі - «Суд») про визнання протиправним та скасування Рішення (надалі - «Позовна заява»), та їх збір - 500,00 грн.;
в) підготовка Позовної заяви Клієнта до Суду - 3 500,00 грн.;
г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10/3216 від 16 червня 2021 року в Адміністративній справі №640/11644/21 - 1 500,00 грн.;
ґ) підготовка письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду Судом Адміністративної справи №640/11644/21 - 500,00 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що такі складові правових витрат, які зазначені в акті про надання адвокатських послуг №9 від 16.08.2021, як ознайомлення із оскаржуваним рішенням, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції, формування переліку доказів охоплюються загальною практикою адвоката з метою підготовки позовної заяви та подання її до суду.
На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у загальній сумі 6270,00 грн, де судовий збір - 2270,00 грн, а витрати на правничу допомогу - 4000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тексіка» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у сумі 6270,00 грн (шість тисяч двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Тексіка» (03164, місто Київ, вулиця Наумова Генерала, будинок 23-Б; ідентифікаційний код 32252472).
Відповідач: Київська митниця (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А; ідентифікаційний код 43997555).
Суддя Н. В. Стецик