про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду
05 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2520/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка П.В. про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №140/2520/21; ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11 лютого 2021 року №032350011683 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 04 лютого 2021 року відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), зарахувавши до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи на посаді фельдшера Луцького приймальника-розподільника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області з 16 березня 2000 року по 30 квітня 2002 року, а також в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді сестри медичної (палатної) ліжок інтенсивної терапії хірургічного відділення Комунального підприємства «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Волинської обласної ради з 11 жовтня 2017 року по 31 травня 2020 року; у задоволенні позову про зарахування періоду відпусток по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 30 травня 2004 року по 29 січня 2007 року та з 09 березня 2008 року по 30 листопада 2010 року до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років в подвійному розмірі відмовлено.
19 травня 2025 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява державного виконавця Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка П.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду, за яким видано виконавчий лист від 25 серпня 2021 року №13338/2021, - із зобов'язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 15620,18 грн заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №66623980 з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №13338/2021 (справа №140/2520/21) від 25 серпня 2021 року. Боржник (Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області) повідомив про призначення пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду з 04 лютого 2021 року та що виплата заборгованості за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року у сумі 15620,18 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в частині виплати пенсії за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року залишається невиконаною, що відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є самостійною правовою та фактичною підставою для зміни способу і порядку виконання цього рішення суду на стягнення вказаної суми з відповідача.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року вказану заяву призначено до судового розгляду на 10:30 05 червня 2025 року.
У заяві від 26 травня 2025 року ОСОБА_1 підтримала заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду (а.с.140).
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у письмовому поясненні від 03 червня 2025 року просило відмовити у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду (а.с.141-143). В обґрунтування своїх заперечень боржник (відповідач) вказав, що рішення суду в зобов'язальній частині виконано: ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 04 лютого 2021 року, з урахуванням стажу роботи відповідно до резолютивної частини постанови суду; розмір пенсії становить 2266,14 грн. Також зауважено, що органи Пенсійного фонду України фінансують виплати за рахунок коштів Державного бюджету України в межах виділених асигнувань бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень, призначених за різними пенсійними програмами». Станом на 01 травня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшло 52581 судових рішень у справах про пенсійне забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; на їх виконання проведені нарахування на загальну суму 3706,87 млн грн. З урахуванням виділених бюджетних асигнувань погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року. Кошти на погашення заборгованості на виконання рішень судів з пенсійних виплат в сумі 500 млн грн визначено бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року №1156; бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об'єктивних причин (відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника чи інших посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Боржник вважає, що вимога державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахованої доплати в сумі 15620,18 грн за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року не може бути задоволена, оскільки змінює рішення суду по суті.
У судове засідання державний виконавець, стягувач та представник боржника не прибули, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви (а.с.135-139). У свою чергу ОСОБА_1 у заяві від 26 травня 2025 року просила розгляд заяви державного виконавця здійснювати за його відсутності (а.с.140).
З урахуванням приписів частини четвертої статті 229 (у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється), частини другої статті 378 (неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду) КАС України заяву розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду з огляду на таке.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №140/2520/21; ухвалено постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 04 лютого 2021 року відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), зарахувавши до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи на посаді фельдшера Луцького приймальника-розподільника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області з 16 березня 2000 року по 30 квітня 2002 року, а також в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді сестри медичної (палатної) ліжок інтенсивної терапії хірургічного відділення Комунального підприємства «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Волинської обласної ради з 11 жовтня 2017 року по 31 травня 2020 року.
11 серпня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист №13338/2021 в означеній частині рішення суду зобов'язального характеру (а.с.112 зворот-113).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Турчинського В.Є. від 20 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження №66623980 з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №13338/2021 від 25 серпня 2021 року (а.с.115).
Листами від 11 листопада 2021 року №0300-0305-5/45773 (а.с.117), від 22 лютого 2023 року №0300-0305-5/7797 (а.с.119-120) та від 23 квітня 2024 року №0300-0305-5/24583 (а.с.122-124) та від 31 травня 2021 року №0300-0504-8/19933 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №140/2520/21 ОСОБА_2 з 04 лютого 2021 року призначено пенсію у розмірі 2250,48 грн, яка виплачується з 01 вересня 2021 року; виплата заборгованості за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 15512,24 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-IX) відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України можна зробити висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №800/203/17.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у цій справі, визначило суму недоплаченої пенсії за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року в сумі 15512,24 грн.
При цьому відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати нараховані кошти за вказаним судовим рішенням. Проте невиплата цих коштів обумовлена об'єктивними причинами, а саме відсутністю достатніх асигнувань з Державного бюджету України: станом на 01 травня 2025 року на виконання до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшло 52581 судових рішень, на виконання яких нараховано 3706,87 млн грн, тоді як бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік визначено кошти на погашення заборгованості в сумі 500 млн грн, а заборгованість за судовими рішеннями погашена за період по 19 листопада 2020 року.
Суд також зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у цій справі має зобов'язальний характер, судом апеляційної інстанції при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по пенсії судом не здійснювався, тому зміна способу виконання вказаного судового рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду фактично буде зміною рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено загальними приписами статті 378 КАС України.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так у постанові від 24 грудня 2014 року у справі № 21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року у справі №456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано такий правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у цій справі встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то необхідно дійти висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, про який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №140/2520/21.
Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18.
Суд також зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18).
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат з виплати пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи в заяві державного виконавця про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №140/2520/21 (резолютивна частина якої стосується зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 04 лютого 2021 року відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 15512,24 грн).
Суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Суд також звертає увагу, що відповідно до наданих у відзиві пояснень, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №140/2520/21 внесено 10 серпня 2021 року до підсистеми Єдиного реєстру рішень, виконання яких гарантується державою для погашення заборгованостей, що утворилася внаслідок невиконання рішень, тоді як станом на 01 травня 2025 року уже погашена заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року.
Стосовно покликання позивача на чинну редакцію статті 378 КАС України як недвозначну та єдину підставу для задоволення поданої заяви, то, на думку суду, положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України (в редакції Закону №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року) необхідно розуміти таким чином, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили дійсно є самостійною (тобто, іншою, ніж визначено абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України) підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Проте таку підставу не можна вважати безумовною, тобто, такою, що зобов'язує суд безальтернативно задовольнити подану стягувачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позаяк у кожному конкретному випадку суд має надати оцінку змісту резолютивної частини судового рішення та причинам його невиконання, при цьому частина перша статті 378 КАС України щодо права (а не обов'язку суду) за заявою стягувача встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання також підлягає застосуванню.
Відтак, з наведених мотивів у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 378 КАС України, суд
В задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка П.В. про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк