м. Вінниця
05 червня 2025 р. Справа № 120/16299/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.11.2024 № 023830030911 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення мені пенсії за віком періоди роботи: з 01.09.2005 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 24.06.2008, з 25.06.2008 по 25.06.2008, з 18.08.2008 по 09.06.2009, з 10.06.2009 по 27.07.2009, з 14.09.2009 по 30.08.2010, з 27.10.2010 по 02.09.2011, з 06.09.2011 по 27.07.2012, з 25.09.2012 по 03.09.2013, з 25.09.2013 по 08.09.2014 із урахуванням заробітної плати з 2008 року по 2014 рік (включно) та призначити пенсію за віком з 11.10.2024, та виплатити призначену пенсію з 11.10.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29.10.2024 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим, відповідач 2 рішенням від 04.11.2024 № 023830030911 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю у заявника необхідного страхового стажу, підтвердженого у встановленому законом порядку.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, тому за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 12.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.
23.12.2024 та 25.12.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшли два ідентичні за своїм змістом відзиви на позовну заяву. У відзивах представник відповідача 1 заперечила щодо задоволення позовних вимог, наголосивши при цьому на тих же мотивах та підставах, які слугували відмовою при винесенні оскаржуваного рішення та крім іншого, зазначила, що з 01.01.2023 РФ вийшла з Угоди про гарантії прав держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992, а як наслідок відсутність правових підстав для зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача.
31.12.2024 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За доданими заявником документами, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та трудової книжки серії НОМЕР_2 до страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991.
Таким чином, на думку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, стаж роботи позивача є недостатнім згідно вимог пенсійного законодавства, а тому право на призначення пенсії - відсутнє.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідками розгляду заяви позивача із врахуванням принципу екстериторіальності, рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.11.2024 № 023830030911 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатністю, належно підтвердженого, необхідного страхового стажу (31 рік), визначеного статті 26 Закону № 1058.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.01.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.2007 до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.09.2005 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 24.06.2008, з 25.06.2008 по 25.06.2008, з 18.08.2008 по 09.06.2009, з 10.06.2009 по 27.07.2009, з 14.09.2009 по 30.08.2010, з 27.10.2010 по 02.09.2011, з 06.09.2011 по 27.07.2012, з 25.09.2012 по 03.09.2013, 25.09.2013 по 08.09.2014 на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховано пенсійним органом по 31.12.1991.
Відповідачем 2 до рішення було додано розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до якого, такий склав 27 років 05 місяців 12 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.01.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.2007 позивач працював на території Російської Федерації:
з 01.09.2005 по 12.07.2007 у ВАТ "Московський підшипник" на посаді електромонтера (записи трудової книжки серії НОМЕР_1 );
з 13.07.2007 по 24.06.2008 в цеху сервісного обслуговування електрообладнання у ВАТ "Московський підшипник" (записи трудової книжки серії НОМЕР_1 );
з 13.07.2007 по 25.06.2008 електромонтер ВАТ "ГПЗ-2" із закінченням строку трудового договору (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 18.08.2008 по 09.06.2009 управління по обслуговуванню та ремонту ППОН у ВАТ "Московський підшипник" (записи трудової книжки серії НОМЕР_1 );
з 18.09.2008 по 27.07.2009 робота у ВАТ "ГПЗ-2" на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 14.09.2009 по 30.08.2010 електрик цеху (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 27.10.2010 по 02.09.2011 електрик цеху в ВАТ "ГПЗ-2" (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 06.09.2011 по 27.07.2012 налагоджувач технологічного обладнання (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 25.09.2012 по 03.09.201 робота у філіалі "Тверської ВАТ "ГПЗ-2" на посаді інженера-електрика (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 );
з 25.09.2013 по 08.09.2014 головний інженер в групі ремонту електричного обладнання на посаду інженера-електрика у філіалі "Тверської ВАТ "ГПЗ-2" (записи трудової книжки серії НОМЕР_2 ).
При цьому, варто наголосити на тому, що вказані вище, трудові книжки містять всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період і такі записи є належним доказом підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 .
Крім того, відповідач 2 не ставить під сумнів щодо достовірності трудової книжки та внесених до них записів про періоди трудової діяльності позивача на території РФ.
Єдиною підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації слугувала обставина, що РФ вийшла з Угоди про гарантії прав держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992.
Оцінюючи відмову позивачу у призначенні пенсії, суд зазначає, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Законом України від 11.07.1995 за № 290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.1994 (Угода від 15.04.1994).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно зі ст. 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 або (і) двосторонніми угодами.
Приписами пункту 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (Угода від 13.03.1992) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, прийнято рішення про вихід з цієї Угоди, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві; доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом Російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при призначенні пенсії позивачу, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи позивача в Росії і позивач мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Крім того, приписами абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11. 2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 2005 по 2014 в РФ, адже такий стаж набутий позивачем до прийняття відповідних рішень.
Також, позивачем до пенсійного органу та разом із матеріалами позовної заяви до суду надано довідки про заробітну плату отриману з 2008 по 20014 рік, а саме довідка про доходи фізичної особи за 2008 рік № 14410 від 11.06.2009 форми № 2-НДФЛ за підписом головного бухгалтера, завірена печаткою ВАТ "Московський підшипник" та аналогічні довідки за 2009-2014, видані ВАТ "ГПЗ-2" та філіалом "Тверської ВАТ "ГПЗ-2".
Надані довідки містить чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також усю інформацію щодо місцезнаходження і адреси установи, якою видано такі довідки, містять відповідні печатки та підписи відповідальних осіб.
Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаних довідок відповідачами до суду не надано. При цьому, відповідачами не заперечується їх достовірність.
За таких обставин, суд не бере до уваги твердження відповідача 2 про неможливість врахування стажу набутого та території РФ та відповідно заробітної плати, отриманої за періоди набуття такого стажу, з тих підстав, що Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, оскільки такі обставини не залежать від волі позивача та не можуть мати негативні наслідки для нього у вигляді позбавлення права на належний соціальний захист.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні періодів його роботи на території РФ: з 01.09.2005 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 24.06.2008, 25.06.2008, з 18.08.2008 по 09.06.2009, з 10.06.2009 по 27.07.2009, з 14.09.2009 по 30.08.2010, з 27.10.2010 по 02.09.2011, з 06.09.2011 по 27.07.2012, з 25.09.2012 по 03.09.2013, з 25.09.2013 по 08.09.2014.
Окремо суд також звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у призначенні пенсії він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
З огляду на встановлені обставини, на переконання суду, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 04.11.2024 № 023830030911 діяв у супереч вимог, вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи, суд зауважує на тривалості загального стажу, який визнається відповідачем, такий становить 28 років 05 місяців 16 днів та в тому числі, страховий стаж з урахуванням обставин, встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 08 років 04 місяці.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 60 років, його страховий стаж становить понад 31 рік, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Таким чином питання про зарахування до страхового стажу періоду, про як просить заявник та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), а не ГУ ПФУ у Вінницькій області як про те просить ОСОБА_1 .
Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції ВС висловленій у постанові 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.09.2005 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 24.06.2008, 25.06.2008, з 18.08.2008 по 09.06.2009, з 10.06.2009 по 27.07.2009, з 14.09.2009 по 30.08.2010, з 27.10.2010 по 02.09.2011, з 06.09.2011 по 27.07.2012, з 25.09.2012 по 03.09.2013, з 25.09.2013 по 08.09.2014 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 із урахуванням довідок про заробітну плату за 2008-2014 роки з 11.10.2024, тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.
Водночас не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 виплатити призначену пенсію, адже такі є передчасними, оскільки пенсія позивачу буде призначена лише після набрання цим рішенням законної сили.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.
Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.11.2024 № 023830030911.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Російської Федерації: з 01.09.2005 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 24.06.2008, 25.06.2008, з 18.08.2008 по 09.06.2009, з 10.06.2009 по 27.07.2009, з 14.09.2009 по 30.08.2010, з 27.10.2010 по 02.09.2011, з 06.09.2011 по 27.07.2012, з 25.09.2012 по 03.09.2013, з 25.09.2013 по 08.09.2014 та призначити ОСОБА_1 з 11.10.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням довідок про заробітну плату за 2008-2014 роки.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.06.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович