м. Вінниця
05 червня 2025 р. Справа № 120/9546/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що постановою від 05.06.2024 № ПШ 036824 до нього застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону. Разом з тим, позивач наголошує, що на час проведення рейдової перевірки не здійснював господарську діяльність як автомобільний перевізник, оскільки водій самовільно використав автомобільний транспортний засіб у власних цілях, а тому прийнята відповідачем постанова, є необґрунтованою та підлягає скасуванню, як незаконна.
Ухвалою від 23.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
06.08.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення заявлених позивачем вимог та вказав про наступне.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Для водія - посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відтак положенням спеціального закону на перевізника покладено обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки.
Відсутність необхідних документів, в даному випадку - відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, визначених положеннями Закону № 2344-ІII та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 07.05.2024 № AP001438.
Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 05.06.2024 № ПШ 036824.
На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-III, зокрема абзацу 3 першої статті 60 Закону № 2344-IІІ.
За таких обставин представник відповідача вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
26.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наголошує, що обставини викладені відповідачем у відзиві є надуманими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
07.05.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За наслідками перевірки складено акт від 07.05.2024 №АР001438, в якому зафіксовано, що о 13 год 02 хв 07.05.2024 на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Узварне водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки Mercedes-benz vario 816 D, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу, за відсутності товарно-транспортної накладної на вантаж (м'ясні вироби, м'ясо).
Акт перевірки підписано водієм транспортного зазобу із зазначенням пояснень про причини порушень "Через вихідні дні (Пасха) не було бухгалтера на робочому місці, який видає ТТН".
На підставі вказаного акту перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 05.06.2024 винесено постанову № ПШ 036824, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Повідомленням відповідача від 09.05.2024 № 40760/821.1/24-24 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 05.06.2024.
Згідно з трекінгом з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» поштового відправлення за №0600918477095, повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства від 09.05.2024, вручене адресату особисто 21.05.2024, тобто завчасно до розгляду справи про порушення.
Сторонами не спростовується, що розгляд справи здійснювався без участі позивача.
Позивач не погоджується із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
До інших документів передбачених законодавством слід віднести і ті, обов'язковість яких визначена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).
Отже, вимогами статті 48 Закону № 2344-III передбачено обов'язок водія під час здійснення вантажних перевезень мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому в силу приписів Інструкції № 385, до інших документів, які водій має мати при собі, належить заповнена тахокарта (у разі обладнання транспортного засобу тахографом). В свою чергу, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити водія транспортного засобу такими документами.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія переліченими документами є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
За приписами пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Згідно з пунктом 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Приписами пункту 11.3 цих же Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Пунктом 11.4 Правил № 363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Отож, положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III. Саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
У спірному випадку водій транспортного засобу не надав для перевірки ТТН. Водночас, у графі пояснення, останній зазначив, що через вихідні дні (Пасха) не було бухгалтера на робочому місці, який виписує ТТН.
Тобто, під час перевірки була встановлена відсутність ТТН.
Отож, під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену ТТН, а тому висновок відповідача, що перевезення вантажу у спірному випадку здійснювалося за відсутності на момент перевірки ТТН є правильним.
Щодо тверджень представника позивача, що транспортний засіб перебуває у наймі ТОВ "Сафарі Плюс", то суд зазначає таке.
На підтвердження вказаного твердження, представником позивача подано до суду копію договору найму (оренди) транспортного засобу, предметом яких є транспортний засіб марки Mercedes-benz vario 816 D, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно договору найму від 20.03.2021, сторонами якого є ОСОБА_1 , як наймодавець та ТОВ "Сафарі Плюс", як наймач, автомобільний транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ VARIO 816 D», державний номерний знак НОМЕР_1 був переданий наймачу в оренду.
У свою чергу, аналіз положення Закону № 2344-III дозволяє суду зробити висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників.
В розумінні ст. 1 Закону № 2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Так, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом (ч. 11 ст. 1 Закону № 3353-XII).
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок № 1388, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У графі талона «Особливі відмітки» робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ № ________». Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.
Порядок здійснення центрами надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів (далі - Центри), державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів (далі - реєстраційні документи) та номерних знаків на ТЗ встановлено Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379).
Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 379 за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до ______ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ________». Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою. До реєстраційних матеріалів долучається копія паспорта або документа, що його замінює, особи, якій надається право керування.
З наведеного суд висновує, що позивачем не надано доказів належної реєстрації користування транспортним засобом Mercedes-benz vario 816 D, д.н.з. НОМЕР_1 , третіми особами, зокрема ТОВ "Сафарі Плюс". Доказів протилежного позивачем до суду не надано.
Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази Державній службі України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області щодо складення документів відносно неналежної особи.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовано пунктами 20-30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 20-21 вказаного Порядку виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
В абзаці першому пункту 25 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з пунктом 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
На підтвердження виконання відповідачем вказаного положення Порядку №1567 представник відповідача надав лист-повідомлення від 09.05.2024 за №40760/821.1/24-24, яким повідомлено позивача, що розгляд матеріалів справи про порушення законодавства встановленого в Акті №АР001438 від 07.05.2024 відбудеться 05.06.2024 о 11 год. 10 хв. у приміщенні Відділу за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3-й поверх, кабінет 1.
Згідно з долученим до відзиву на позовну заяву трекінгом з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» поштового відправлення за №0600918477095, повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, вручене адресату особисто 21.05.2024, тобто завчасно до розгляду справи про порушення.
З наведеного суд робить висновок, що позивач мав можливість з'явивтись на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та надати докази передачі права користування належним йому транспортним засобом третім особам, проте вказаним правом останній не скористався.
У пункті 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Таким чином, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою позивача або уповноваженої ним особи, правомірно розглянув справу без їх участі.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, встановивши порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (допущення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності, що передбачено абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнявши оскаржену постанову.
З огляду на викладене винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 05.06.2024 № ПШ 036824 є правомірною та не підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в задоволенні даного позову належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Державна служба Украіни з безпеки на транспорті в особі структурного підрозділу відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021/вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна