Справа № 643/19239/20 Номер провадження 22-ц/814/226/25Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
29 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник - адвокат Ніколаєнко Олена Миколаївна, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року (повний текст рішення складено 17 травня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
08 грудня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 16 листопада 2017 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 190000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості.
Своїм особистим підписом у Заяві позичальника відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає Договір про надання банківських послуг. Всупереч нормам закону та умов Договору відповідач своє зобов'язання своєчасно повернути кредит не виконав, внаслідок чого, станом на 28 жовтня 2020 року, утворилась заборгованість у сумі - 197247,63 грн, з яких: 180491,92 грн - заборгованість за кредитом; 10468,42 грн - заборгованість нарахованими відсотками; 6287,29 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Банком заявлено до стягнення частину наявної заборгованості, а саме: 180491,92 грн.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 180491,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2707,38 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2023 року.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мосейчука А.М. про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2023 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2023 року у справі №643/19239/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позов було подано з порушенням строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно визначився з початком перебігу строку позовної давності у даній справі.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача - адвокат Мосейчук А.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи були належним чином повідомленими про розгляд у справі в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом встановлено, що 16 листопада 2017 року між сторонами було підписано Анкету-Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 , як клієнт, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, прохав надати йому платіжну карту «Кредитка «Універсальна» та своїм особистим підписом підтвердив, що ця Заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку складає укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Згідно із довідкою, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») вбачається, що на підставі кредитного договору № б/н від 16 листопада 2017 року Банком видавалась ОСОБА_1 платіжна картка: № НОМЕР_1 із терміном дії до листопада 2020 року
З виписки по картковому рахунку вбачається, що спочатку було встановлено кредитний ліміт у сумі - 190000,00 грн, який згодом було зменшено до 175020,00 грн, що підтверджується довідкою.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 жовтня 2020 року утворилась заборгованість у сумі 197247,63 грн, з якої: 180491,92 грн - заборгованість за кредитом; 10468,42 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6287,29 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Банком заявлено до стягнення частину заборгованості, а саме: -180491,92 грн - заборгованість за кредитом.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем і відповідачем 16 листопада 2017 року був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.
У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Також суд встановив, що долучені до позовної заяви банком Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанк, Тарифи підписані сторонами.
Поряд з іншим, з матеріалів справи вбачається, відповідачу видавалась платіжна картка: № НОМЕР_1 із терміном дії до листопада 2020 року.
Факт отримання платіжної картки та користування кредитними коштами стороною відповідача не заперечувався.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що спочатку було встановлено кредитний ліміт у сумі 190000,00 грн., який згодом було зменшено до 175020,00 грн, що підтверджується довідкою.
Заборгованість складає - 197247,63 грн з яких: 180491,92 грн - заборгованість за кредитом, 148356,30 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 32135,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10468,42 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6287,29 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не заперечував факт користування кредитними коштами, а на спростування наявної у нього заборгованості власних розрахунків не наводив.
Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, а саме, заявою позичальника, випискою по рахунку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, однак у зв'язку із пропуском АТ КБ «ПриватБанк» позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вважав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною четвертою статті 267 ЦК України.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на таке.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс180)).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» посилалося, зокрема, на те, що кредитним договором визначено порядок погашення заборгованості, а кінцевий строк дії виданої відповідачу кредитної картки (перевипущеної) встановлений до кінця листопада 2020 року.
Якщо договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року встановлений карантин, якою продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У той же час, у відповідності до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звернення позивача з вимогою до відповідача, про стягнення тіла кредиту повністю відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд встановив, що вступна та резолютивна частини рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року не підписані суддею.
Згідно з частиною сьомою статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм процесуального права, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, до таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 (провадження № 61-16467св21).
Отже, за наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов до правильного, по суті, висновку щодо наявності договірних зобов'язань між сторонами та порушення їх з боку відповідача, але помилково застосував строк позовної давності для спірних відносин.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову - 2707,38 грн та за подачу апеляційної скарги - 4061,07 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник - адвокат Ніколаєнко Олена Миколаївна, - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість договором у розмірі 180491,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2707,38 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4061,07 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 червня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Г.Л. Карпушин
О.О. Панченко