Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4868/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.
Категорія 40 Доповідач Григорусь Н. Й.
05 червня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Григорусь Н.Й.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.
секретаря судового засідання Болейко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/4868/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року, яке ухвалене суддею Корицькою В.О. у м. Житомирі,
У березні 2014 року позивач звернувся до суду із даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 52108С21, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 68000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевою датою погашення 08 квітня 2033 року.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 52108Z21, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
З червня 2008 року відповідач порушує вимоги п.п. 2.4.1, 2.5.1 кредитного договору в частині погашення кредиту та відсотків.
Представник зазначив, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 18 червня 2012 року частково задоволено вимоги банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (майновий поручитель відповідача), стягнуто у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитами у загальній сумі 703959,15 грн. Відповідач зобов'язання за умовами вказаного кредитного договору не виконав, на даний час рішення суду не виконано.
У зв'язку з зазначеним, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на суму 431265,43 грн, виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Житомирі задоволено у повному обсязі. В рахунок погашення боргу перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 52108С21 від 11 квітня 2008 року, яка станом на 27 березня 2014 року становить заборгованість по відсоткам в сумі 27643, 63 дол. США, що в гривневому еквіваленті на момент прийняття судового рішення дорівнює 659000,54 грн, а також пені в сумі 136249,84 грн - звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 за початковою ціною, визначеною ПП «Україна- Експерт-Центр» на підставі висновку від 31 серпня 2015 року, в сумі 788115 грн Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у сумі 487,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 20 листопада 2015 року, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що є сином відповідача у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказав, що предметом іпотеки, на який суд оскаржуваним рішенням звернув стягнення, була квартира АДРЕСА_1 , у якій він проживав разом з батьками від народження та з якої його сім'я була виселена. Зазначив, що про існування оскаржуваного судового рішення дізнався 10 лютого 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а на момент ухвалення оскаржуваного рішення був малолітньою особою й самостійно не міг визначати своє місце проживання. Вважає, що факт не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення його користування цим житлом, а право користування житлом батьків виникає на підставі факту народження дитини. До участі у справі залучений не був, а його батьки не скористались своїм правом представництва його інтересів у суді під час розгляду справи №295/4868/14-ц. Проте, суд першої інстанції в порушення вимог закону ухвалив рішення, яким вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки.
Як підставу для скасування рішення суду, скаржник посилався на порушення порядку оскарження заочного рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 серпня 2014 року та його подвійний перегляд у цивільній справі №295/4868/14-ц спочатку у апеляційній інстанції, а згодом його переглянуто та скасовано районним судом в порядку ст.ст. 228-232 ЦПК України. Зазначив, що в ухвалі Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року жодної оцінки щодо пропуску заявником строку на скасування заочного рішення надано не було. У зв'язку з викладеним, на думку скаржника, у відповідача перед банком подвоївся розмір заборгованості за відсотками.
Крім того, районний суд не звернув увагу на те, що квартира АДРЕСА_1 виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України за споживчим кредитом, наданим кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, й використовується як постійне місце проживання позичальника та іпотекодавця, а її загальна площа не перевищує 140 кв.м, тому на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадянина України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» стягнення на предмет іпотеки звернуто бути не може.
На підставі викладеного, скаржник просив рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Від позивача АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 завідомо безпідставною та зловживанням процесуальними правами, оскільки апелянт не є стороною кредитних правовідносин, які утворились між позивачем та відповідачем. Вказуючи на необґрунтованість апеляційної скарги, представник АТ «Укрексімбанк» просила у її задоволенні відмовити.
Водночас, представник позивача подала клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на практику Верховного суду, зокрема висновок, викладеній у постанові від 23 серпня 2023 року у справі №707/3085/21. Вказала, що скаржник не довів належними доказами порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення від 20 листопада 2015 року прав, свобод, інтересів апелянта у цій справі.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Козир В.К. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з викладених підстав.
Представник позивача АТ «Укрексімбанк» в судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Зелена Н.Ю. доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими та в її задоволенні просила відмовити із викладених у відзиві підстав, а також стягнути судові витрати.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 68000 дол. США з терміном погашення до 08.04.2033 та сплатою 12,5 % річних на придбання спірної квартири (а.с. 5-14).
11 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки сторонами встановлена в сумі 360500 грн (а.с. 15-16).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03 жовтня 2012 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 06 грудня 2010 року в сумі 703959,15 грн, з яких 646655,19 грн - тілу кредиту, 55303,96 грн - відсотки та 2000 грн пені (а.с. 20-24).
За період з 07 грудня 2010 року по 27 березня 2014 року додатково нарахована заборгованість по процентам в сумі 27025,26 доларів США, що становить 288416,28 грн, та пеня в сумі 136249,84 грна всього 431265,43 грн (а.с. 17-19).
26 березня 2013 року банк направив ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_3 повідомлення про виселення.
Згідно іпотечного договору предметом іпотеки є спірна квартира, що придбана іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року (п. 1.3 договору).
Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26 серпня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у міста Житомирі задоволені у повному обсязі. В рахунок погашення боргу перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 52108С21 від 11 квітня 2008 року, яка станом на 27 березня 2014 року становить 431265,43 грн - звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату їх проведення. Виселено ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Житомирі 487,20 грн судового збору (а.с. 53-54).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у справі) відхилено, заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 серпня 2014 року залишено без змін (а.с. 125-127).
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 серпня 2014 року скасоване (а.с. 151-152).
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Житомирі задоволено у повному обсязі. В рахунок погашення боргу перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 52108С21 від 11 квітня 2008 року, яка станом на 27 березня 2014 року становить заборгованість по відсоткам в сумі 27643, 63 дол. США, що в гривневому еквіваленті на момент прийняття судового рішення дорівнює 659000,54 грн, а також пені в сумі 136249,84 грн - звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 за початковою ціною, визначеною ПП «Україна- Експерт-Центр» на підставі висновку від 31 серпня 2015 року в сумі 788115 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у сумі 487,20 грн (а.с. 153-155).
Крім того, 20 листопада 2015 року Богунським районним судом міста Житомира ухвалено додаткове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Житомирі в частині виселення ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає у квартирі АДРЕСА_1 , виселено (а.с. 159-161).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором порушив, вимогу іпотекодержателя про усунення цих порушень не виконав, тому вважає за можливе звернути стягнення на квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 .
Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частинами першою та другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав на те, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже процесуальним законодавством передбачений обов'язок суду апеляційної інстанції з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказав, що предметом іпотеки є квартира, яка набута його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі та після народження скаржник проживав у ній. Не можливість захисту своїх житлових прав у суді під час розгляду даної справи обґрунтовує малолітнім віком та відсутністю волі на це його батьків, як законних представників.
Із аналізу додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року вбачається, що боржником та іпотекодавцем за вказаним договором є саме ОСОБА_1 , а тому право оскаржувати вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки при розгляді даної справи належить саме йому.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався про скасування заочного рішення суду від 26 серпня 2014 року, за результатами якого Богунським районний судом міста Житомира ухвалено рішення у загальному порядку від 20 листопада 2015 року. Проте правом на апеляційне оскарження останнього у встановлений законом строк не скористався.
Крім того, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2015 року встановлено, що покупцем квартири є лише ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 11 квітня 2008 року. Посилань на придбання майна у спільну сумісну власність договір не містить. ОСОБА_2 не надано доказів щодо спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 на час укладення договору купівлі-продажу, а тому суд не знайшов підстав стверджувати про те, що квартира є спільною сумісною їх власністю, а нотаріально завірена заява ОСОБА_3 від 11 квітня 2008 року (а.с. 102) про надання нею згоди ОСОБА_1 на придбання та передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , одержання кредиту не надає спірній квартирі статусу спільного сумісного майна без доведення відповідного факту.
У той же час скаржником також не доведено належними доказами правовий зв'язок із предметом іпотеки, користування житлом або проживання у ньому.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_2 у апеляційній скарзі посилається на його незаконне виселення разом із батьками із житлового приміщення, при цьому оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2015 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно. Проте обставини щодо виселення виключно відповідача ОСОБА_1 описані та розглянуті судом у додатковому рішенні Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року, яке ОСОБА_2 не оскаржується, вимоги про це у прохальній частині апеляційної скарги відсутні.
Отже судом апеляційної інстанції, після відкриття апеляційного провадження у справі було встановлено, що ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки ОСОБА_2 .
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року підлягає закриттю.
При цьому на підставі ст. 141 ЦПК України зі скаржника на користь позивача АТ «Укрексімбанк» підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 110 грн.
Керуючись ст.ст. 260, 362, 381, 382, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, закрити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 110,00 грн судових витрат.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст ухвали виготовлено 05 червня 2025 року