Житомирський апеляційний суд
Справа №288/33/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.
Номер провадження №33/4805/367/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
04 червня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - Проценка Юрія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 29.12.2024 о 17 годині 58 хвилин ОСОБА_1 в с.Квітневе, по вул.Першотравнева, 60, Житомирського району, Житомирської області, керував транспортним засобом ВАЗ-21093, держаний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, закрити провадження у справі, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказав, що судове рішення ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення, який за своїм змістом не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а події, викладені у ньому не відповідають дійсним обставинам. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про керування ним транспортним засобом, оскільки докази, які б підтверджували такий факт та спростовували надані ним пояснення, в матеріалах справи відсутні. Зокрема, зазначив, що розпивав в автомобілі пиво, очікуючи своїх рідних. Коли виходив з транспортного засобу, до нього під'їхали працівники поліції. Проте, автомобілем після вживання алкоголю він не керував, про що повідомив в судовому засіданні. Також, вважає, що суд неправильно трактував його слова на відеозаписі та зробив помилковий висновок про те, що його зупинили, коли він їхав на роботу, оскільки на запитання працівника поліції «по полях їздите», він відповів «на роботу їжджу», а не «на роботу їду». Також, на його думку, не може бути доказом керування ним автомобілем в стані сп'яніння постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3754155 від 29.12.2024. Наголосив, що під час складення протоколу йому були лише зачитані, проте не роз'яснені права й обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. У зв'язку з цим він пропустив строк оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та не оскаржив таку, а також не розуміючи того, що відбувалось, погоджувався з діями працівників поліції. Вважає, що протокол, складений відносно нього не може бути належним доказом у справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю природою не є самостійним доказом, а обставини, викладені в ньому, не доведені беззаперечними доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №208139 від 29.12.2024, вбачається, що 29.12.2024 о 17 годині 58 хвилин ОСОБА_1 в с.Квітневе, по вул.Першотравнева, 60, Житомирського району, Житомирської області, керував транспортним засобом ВАЗ-21093, держаний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» 6810 та такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №208139 від 29.12.2024 (а.с.1); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3754155 від 29.12.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.12.2024 (а.с.7); розписками про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП і про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.3,5); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.8); довідкою від 29.12.2024 про відсутність даних щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.10); відеозаписом фіксації обставин події (а.с.11).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Матеріалами справи об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 беззаперечно відмовився від законної вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Також відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 були роз'яснені права і обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що він розписався у протоколі. Водій, крім того, особисто ознайомився зі своїми правами і обов'язками, підписавши відповідну розписку.
ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення та інших документів, які він підписав без будь-яких зауважень.
Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності зафіксованого відеозаписом факту керування ним транспортним засобом не виключають наявності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції надав правильну і неупереджену оцінку доказам, а також твердженням апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу.
Сукупність наявних у справі доказів беззаперечно підтверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі, та не викликає сумнівів у доведеності даного факту.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич