Житомирський апеляційний суд
Справа №296/974/21 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
21 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Нестерчук М.Д. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/974/21 за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Баньківського Володимира В'ячеславовича, на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2021 року, постановлене під головуванням судді Шалоти К.В.,-
У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 17.01.2020 року між сторонами укладено кредитний договір №22038000275138, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, шляхом зарахування їх на поточний рахунок, платіжним засобом якого є платіжна картка, однак відповідач умов договору щодо повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.12.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 130 469 грн 75 коп.
Таким чином, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №22038000275138 від 17.01.2020 року у розмірі 130 469 грн 75 коп.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 17.01.2020 року за період з 17.01.2020 року по 08.12.2020 у розмірі 130 469 грн 75 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -адвокат Баньківський В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 не отримував жодних повідомлень про необхідність отримання поштової кореспонденції, i йому така кореспондеція не була вручена за місцем проживання. Адреса, за якою повідомлявся відповідач, а саме АДРЕСА_1 , є неповною, оскільки не вказано номер кімнати.
За даною адресою розташований гуртожиток ПTO м. Житомира i в ньомv знаходиться безліч кімнат, а тому без конкретизації кімнати відсутні підстави стверджувати про те, що він був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
Неповідомлення відповідача у встановленому законом порядку про розгляд справи позбавило його передбачених ч.2,3, 6 ст. 43 ЦПК України прав, зокрема подавати докази, подавати клопотання та заяви, надавати пояснення суду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, які мають істотне значення для вирішення справи, а також подавати відзив на позовну заяву. Дані порушення призвели до ухвалення неправильного та незаконного заочного рішення.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем грошових коштів за спірним кредитним договором.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий в AT «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Разом з тим, судом не з'ясовано, а позивачем не доведено, що саме на вказаний рахунок відбулося зарахування 124 000 грн. та що відповідач виконав свої зобов'язання за вказаним договором. Суду не надавалися відомості про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , а саме їх зарахування на вказаний рахунок, як передбачено умовами договору.
Суд мав обов'язково з'ясувати, чи були кошти зараховані на поточний рахунок клієнта НОМЕР_2 , відкритий в AT «Банк Кредит Дніпро», чи виникло зобов'язання у відповідача перед позивачем, що прямо передбачено умовами договору, та чи слід вважати цей договір укладеним.
Відомості про отримання картки Visa Classic Instant issue № НОМЕР_3 не можуть свідчити про факт зарахування коштів саме на рахунок НОМЕР_1 , оскільки надана розписка не відображає цю інформацію, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях. Крім того, дана картка не містить посилання, для користування яким саме банківським рахунком вона видавалася, а також не містить посилання на номер карткового paхунку. Умовами договору не передбачено відкриття на ім'я ОСОБА_1 карткового рахунку та надання в користування картки Visa Classic Instant issue №8830.
Наданий позивачем розрахунок не підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів та не містить інформації про факт зарахування коштів саме на рахунок НОМЕР_1 , та сам розрахунок є незрозумілим для відповідача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.01.2020 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладено кредитний договір №22038000275138, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби у вигляді зарахування їх на поточний рахунок у розмірі 124000 грн., строком до 17 січня 2025 року, зі сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 17 січня 2020 року по 16 травня 2021 року - 3 % від суми кредиту, з 17 травня 2021 року по 16 серпня 2022 року - 2,5 % від суми кредиту, з 17 серпня 2022 року по 16 листопада 2023 року - 1,5 % від суми кредиту, з 17 листопада 2023 року по 17 січня 2025 року - 0, 925 % від суми кредиту.
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору 17 січня 2020 року на ім'я відповідача видано платіжну картку Visa Classic Instant issue № НОМЕР_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
В апеляційній скарзі представник відповідача наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Однак, заслуговує на увагу та обставина, що, підписавши кредитний договір, відповідач у подальшому не ставив питання про його розірвання з тих підстав, що кредитні кошти не були перераховані банком у порядку, передбаченому даною угодою. Після укладення кредитного договору ОСОБА_1 користувався кредитом, частково сплачував кошти на погашення тіла кредиту та щомісячних комісійних нарахувань, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Вказані обставини не спростовані ОСОБА_1 .
Таким чином, суду не надано доказів того, що позивач не виконав умови вказаного кредитного договору та не перерахував кредитні кошти у розмірі 124000 грн. на банківський рахунок відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав суду розрахунок, який свідчить про те, що станом на 8 грудня 2020 року заборгованість за кредитом становить 109799 грн. 31 коп.
Доказів на спростування розміру цієї заборгованості матеріали справи не містять.
Водночас, вказаний розрахунок не містить інформації про наявність простроченої заборгованості за кредитом у сумі 10792 грн. 91 коп., а також комісійних нарахувань у розмірі 9877 грн. 48 коп.
Окрім того, зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що за своєю правовою природою нарахована банком щомісячна комісія із застосуванням фіксованих процентних ставок протягом відповідних періодів, фактично є відсотками за користування кредитом.
У свою чергу, ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 20 травня 2014 року №1275, дія цього Закону в частині звільнення від штрафних санкцій і пені та припинення нарахування процентів за користування кредитом поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Матеріали справи свідчать, що відповідач є військовослужбовцем та з 18 березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України ( а.с. 50-54).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України « Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнний дій.
Указом в.о. Президента України « Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з цього часу настав особливий період.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває й досі.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяв особливий період, який триває й до теперішнього часу, й відповідач з часу укладення вказаного договору має право на зазначену пільгу та нарахування відсотків за користування кредитом є неправомірним.
У контексті даної норми банківська комісія кореспондується з процентами за користування кредитом, отже, стягненню також не підлягає.
Таким чином, рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, - про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 109799,31 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково (109799,31х100/130469,75=84,16%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1910,43 грн (2270 х 84,16%).
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з урахуванням розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено ( 15,84 %), з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь відповідача підлягає стягненню 539 грн. 35 коп. судового збору ( 3405 грн. х 15,84 %).
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Баньківського Володимира В'ячеславовича, задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором № №22038000275138 від 17 січня 2020 року у розмірі 109799,31 грн. та 1910,43 грн судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства на користь ОСОБА_1 539 грн. 35 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: