Справа № 761/14127/25
Провадження № 2-а/761/658/2025
02 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому позивачка просила суд:
-постанову серії ЕНА №4395369 від 31 березня 2025р. по справі про адміністративне правопорушення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо останньої, - закрити.
19 травня 2025р. позивачкою за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивачкою додано ще одну позовну вимогу (крім вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору при подачі позову до суду у розмірі 484,40 грн. на користь позивачки, в силу того, що зазначений розподіл судових витрат між сторонами (що стосується судового збору) здійснюється судом в незалежності від того, чи вказано цю вимогу позивачкою у прохальній частині позову чи ні, у разі задоволення позовних вимог), а саме:
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого штрафу у розмірі 340,00 грн. на користь позивачки.
Суд, дослідивши вказану заяву та матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у прийняті до розгляду заяви позивачки про уточнення позовних вимог, з огляду на викладене.
Вирішуючи вказану заяву позивачки, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
В п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересіву цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (ст. 19 ЦПК України).
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ
Суд звертає увагу позивачки, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі суд визнав протиправною та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Мінфіну від 3 вересня 2013р. № 787.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023р. у справі № 910/5880/21.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
Таким чином, позовна вимога позивачки про повернення останній сплачену суму штрафу у розмірі 340,00 грн., як суми, яка утримуються без достатньої правової підстави згідно зі ст. 1212 ЦК України, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про неможливість прийняття до розгляду заяви позивачки про уточнення позовних вимог (збільшення розміру заявлених позовних вимог) в межах справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, та роз'яснення позивачці право звернення із вказаною вимогою (повернення суми штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, у разі, якщо суд визнав таку постанову протиправною та скасував) в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд зазначає, що відмова у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог не позбавляє позивачку права звернутися до суду з такими вимогами в порядку цивільного судочинства, шляхом подання іншої позовної заяви.
Керуючись ст.ст. ст.ст.44, 47, 49, 243, 248, 256, суд, -
ухвалив:
Відмовити у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Роз'яснити позивачці право на звернення із вимогами про повернення сплаченого штрафу в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: