печерський районний суд міста києва
761/20822/24
1-кп-2070/25
06 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, на стадії підготовчого судуового провадження.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшились та є реальними, а відтак наявні підстави для продовження запобіжного заходу з метою забезпечення ефективного розгляду вказаного кримінального провадження, зокрема, недопущення вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; недопущення впливу на свідка та потерпілого у провадженні; недопущення перешкоджання розгляду іншим чином, тощо.
Прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначаючи про наявність ризиків вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховуватись від суду, впливати на свідка та потерпілого, а також перешкодити провадженню іншим чином. Вказав, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, з урахуванням обставин вчинення інкримінованих діянь, не є достатнім для запобігання вказаним ризикам. Крім того, прокурор просив покласти на обвинуваченого додатковий обов'язок, а саме зобов'язати його носити електронний засіб контролю, який був знятий на підставі ухали суду від 19.03.2025.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на письмові заперечення, просили відмовити у задоволенні клопотання, а також просили прибрати обов'язок здати на зберігання закордонний паспорт. Зазначили, що прокурором не доведено обгрунтованості підозри, відтак ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні.
Зокрема, зазначили, що ризик переховування відсутній, оскільки у поданому стороною обвинувачення клопотанні, а також прокурором у судовому засіданні, не наведено жодного факту порушення обвинуваченим застосованого стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також невиконання покладених на нього обов'язків. Крім того, зазначили, що обвинувачений з'являється за кожним викликом суду, має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей та матір, позитивно характеризується та має державні нагороди. Крім того, вказав, що стійкість його соціальних зв'язків підтверджується, зокрема, і бажаючими взяти обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки та гарантувати його належну процесуальну поведінку, що свідчить про суспільну підтримку.
Щодо ризику впливу на свідків та потерпілого вказали, що він є гіпотетичним та залежить від процесуальної поведінки вказаних осіб, зокрема, потерпілого, який жодного разу не вказував на будь-які спроби обвинуваченого здійснення тиску на нього. Також сторона захисту, обгрунтовуючи відсутність ризику впливу, зокрема, на свідків також вказала про те, що неодноразово зверталась з клопотаннями про допит свідків в порядку ст. 220 КПК України, а також вказала на ту обставину, що потерпілий та свідки не перебувають на території Київської області, що взагалі нівелює вказаний ризик.
Щодо покладення додаткового обов'язку носити електронний засіб контролю сторона захисту зазначила, що вказана вимога є необгрунтованою, враховуючи позицію суду з цього питання, оскільки з моменту зняття електронного засобу контролю будь-які порушення обвинуваченим ОСОБА_6 , встановлених обмежень у межах застосованого стосовно нього запобіжного заходу відсутні та прокурором про це не вказується.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисників та зазначив, що ризики, передбачені КПК України, з часом мають зменшуватися. Вказав, що підозра не обгрунтована, а протокол НСРД, яким зокрема, обгрунтовується підозра, отриманий в результаті провокації. Крім того зазначив, що не має наміру переховуватись та впливати на потерпілого та свідка.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання до 18.09.2024 включно.
11.09.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 11.11.2024 включно.
07.11.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 03.01.2025 включно.
10.12.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 05.02.2025 включно.
21.01.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 19.03.2025 включно.
19.03.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 15.05.2025 включно.
Згідно ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Вирішуючи зазначене питання суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тобто обов'язковою умовою для застосування чи продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора, окрім наявності обґрунтованості підозри, надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може, зокрема, переховуватися від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження, впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, суд враховує доводи прокурора, що з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для його застосування.
Зокрема, суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі є триваючими, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь, одне з яких є тяжким, передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, а також може незаконно впливати на потерпілого і свідка у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, оскільки вони безпосередньо у судовому засіданні не допитувались.
Також суд зазначає, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливе покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Щодо доводів сторони захисту про те, що ризик впливу на свідків та потерпілого, прокурором не доведено та не надано доказів на підтвердження існування такого ризику, то відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки та потерпілий наразі недопитані, то у суду існують підстави вважати, що існує ризик впливу на них з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.
Крім того, щодо доводів сторони захисту про відсутність обгрунтованої підозри суд бере до уваги ту обставину, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, перебуває на стадії підготовчого судового провадження.
Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій, їх доведеність та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії підготовчого провадження.
Так у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Крім того, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом розгляду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження. З матеріалів провадження, враховуючи стадію судового провадження, не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому діянь.
Також, суд враховує статус ОСОБА_6 як військовослужбовця, його репутацію та відзнаки, однак вважає, що вказані дані, зокрема і ті, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, не нівелюють можливість вчинення ним дій, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж цілодобовий домашній арешт.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу наразі не зможе забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків.
Відтак суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у зазначеному кримінальному провадженні. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Крім того, щодо вимоги прокурора покласти на ОСОБА_6 додатковий обов'язок носити електронний засіб контролю, суд виходить з наступного.
З клопотання прокурора вбачається, що сторона обвинувачення просить покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а також покласти додатковий обов'язок - носити електронний засіб контролю.
Разом з тим встановлено, що ухвалою суду від 19.03.2025 було встановлено відсутність підстав для подальшого покладання вказаного обов'язку, у зв'язку з відсутністю будь-яких порушень обвинуваченим ОСОБА_6 , встановлених обмежень у межах застосованого стосовно нього запобіжного заходу.
Крім цього, суд, погоджуючись з доводами сторони захисту, вважає, що будь-яких нових підстав чи обставин, які не досліджувались раніше судом та обгрунтовували б необхідність покладання на обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового обов'язку, прокурором у клопотанні не зазначено та у судовому засіданні недоведено.
Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора у частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового обов'язку у вигляді застосування електронного засобу контролю задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даній стадії судового провадження є достатнім разом із покладеними обов'язками, необхідність покладення яких була доведена прокурором у судовому засіданні, для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Також суд вважає, що відсутність будь-яких порушень обов'язків, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчить про те, що вказаний запобіжний захід таким чином довів свою ефективність та наразі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 слід продовжити із покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 314, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу із покладенням відповідних обов'язків - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги, а також відвідування медичних закладів для отримання медичної допомоги, проведення медичного обстеження за рекомендаціями лікаря.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого додаткового обов'язку у вигляді застосування електронного засобу контролю- відмовити.
Визначити строк дії ухвали суду та покладених судом обов'язків до 03.07.2025 року включно.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1