Справа № 519/866/25
1-кп/519/71/25
05.06.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області
у складі: головуючого - ОСОБА_1 , секретаря - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження в судовому засіданні кримінальне провадження №12025161200000059, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Південне (Южне) Одеської області, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Южного міського суду Одеської області від 17.04.2025 за ч.1 ст.263 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з застосуванням ст.75, 76 КК України іспитовий строк 1 (один) рік (шість) 6 місяців
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
ОСОБА_3 12.01.2025 близько 07:00 год., перебуваючи поблизу будинку № 30 по вулиці Новобілярській у місті Південне Одеського району Одеської області, помітив на землі полімерний пакет з речовиною рослинного походження, яка відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2000 (список №2 таблиці 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів) та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (таблиця 2) є наркотичним засобом, обіг якої обмежено, - канабісом, масою не менше 0,3996 г.
При цьому у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання цього наркотичного засобу без мети збуту.
Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_3 незаконно поклав знайдений наркотичний засіб масою не менше 0,3996 г. у пакеті до кишені свого одягу, тим самим незаконно придбав його, безпосередньо після чого розпочав незаконно зберігати його при собі та відніс до місця свого проживання адресою: АДРЕСА_1 , де продовжив незаконно зберігати для власного вживання без мети збуту.
Надалі, ОСОБА_3 , перебуваючи за вказаним місцем свого проживання вживав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс за допомогою полімерної кулі, металевої трубки обмотаної ізоляційною стрічкою червоного кольору, полімерної трубки зеленого кольору, металевої трубки сірого кольору, металевої трубки темно-сірого кольору, металевого виробу срібного кольору, металевої трубки срібного кольору та металевого виробу яскравого-срібного кольору.
Внаслідок вживання ОСОБА_3 наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - канабісу, за допомогою вищевказаних предметів, на них утворилися нашарування речовини темно-коричневого кольору, що містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,3996 г., який ОСОБА_3 незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 08:29 год. 23.01.2025, коли ця його протиправна діяльність була припинена працівниками правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Обвинувачений ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 не оспорював встановлені під час досудового розслідування обставини, беззаперечно визнав свою винуватість і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності за правилами спрощеного провадження.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч.1 ст.309 КК України, а саме як: незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлена.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він задовільно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.309 КК України, а саме: у виді обмеження волі та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 ч.1 п.1-2, ч.3 п.2 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 засудженого вироком Южного міського суду Одеської області від 17.04.2025 за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з застосуванням ст.75, 76 КК України іспитовий строк 1 (один) рік (шість) 6 місяців.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Частина 1 ст.70 КК України передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
При цьому, суд при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25.06.2018 (справа №511/37/16-к), зазначила таке: виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст.70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
Також, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 (справа №199/1496/17) зазначила, що кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст.75 КК.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15.02.2021 (справа №760/26543/17) зробила правовий висновок із застосування положень ч.4 ст.70 КК України та виснувала, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_3 вчинив до постановлення попереднього вироку та звільнення від відбування покарання з іспитовим строком зберігає свою законну силу.
Отже, попередній вирок Южного міського суду Одеської області від 17.04.2025 залишається незмінним, судом призначено покарання з іспитовим строком, то у даному випадку, підлягають застосуванню положення ч.4 ст.70 КК України під час призначення остаточного покарання.
З огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок до постановлення у відношенні нього попереднього вироку, то в даному випадку застосуванню підлягають положення ч.4 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, з ОСОБА_3 необхідно стягнути процесуальні витрати із залучення спеціаліста на користь держави в розмірі 35019,60 грн за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.
Керуючись ст.302, 374, 375, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні проступку, передбаченого ст.309 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (один) рік обмеження волі.
Відповідно ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Южного міського суду Одеської області від 17.04.2025 остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст.76 ч.1 п.1-2, ч.3 п.2 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати із залучення спеціаліста на користь держави в розмірі 35019,60 грн за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
Речовий доказ по справі: екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,3996 г., що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № ОРУП №2 ГУНП в Одеській області згідно квитанції №125 - знищити.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Южний міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1