Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/8184/25
Провадження №1-кс/523/2577/25
04 червня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12025163490000277 від 16 квітня 2025 року,за ознаками ч.3 ст.332 КК України,
12 травня 2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , про накладення арешту на належний підозрюваному ОСОБА_4 мобільний телефон.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 , брав участь в попередніх судових засіданнях, подав письмове заперечення проти клопотання, в останнє судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час і місце його проведення не прибув, клопотань про його відкладення не подав.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтвердив обізнаність захисника із часом і місцем судового розгляду клопотання слідчого, повідомив про перебування захисника у відрядженні та не заперечував проти завершення судового розгляду клопотання при встановленій явці учасників.
Прокурор підтвердив обізнаність слідчого із часом і місцем судового розгляду клопотання, повідомив про її службову зайнятість, а також вважав можливим завершити судовий розгляд клопотання при встановленій явці учасників.
З урахуванням викладеного та з метою дотримання розумного строку розгляду клопотання слідчий суддя його розглянув у відсутність захисника та слідчого.
Досудовим розслідуванням встановлено, що СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №62025150020001960 від 01 травня 2025 року,за ознаками ч.3 ст.332 КК України, в якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюють у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з кваліфікацією за ч.2 ст.332 КК України.
Допитаний під час досудового розслідування свідок ОСОБА_8 показав про обставини звернення до невстановленої особи через мобільний додаток для отримання послуги з незаконного переправлення через державний кордон України, дотримання отриманих вказівок, в тому числі і від водія ОСОБА_4 , який доставив його до місця ймовірного перетину кордону, після чого відбулось їх фактичне затримання правоохоронцями 05 травня 2025 року.
У затриманого ОСОБА_4 слідчим було вилучено належний тому мобільний телефон марки «Power Armor 13», імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , з сім-картками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , в корпусі чорного кольору, поміщений до сейф-пакету НПУ №NPU2033531.
06 травня 2025 року слідчим ОСОБА_5 винесено постанову про визнання зазначеного майна в якості речового доказу.
Слідчий просить накласти на вилучений мобільний телефон арешт, з метою його збереження в якості речового доказу.
Отримавши пояснення прокурора - в підтримку клопотання слідчого, а також усні та письмові заперечення сторони захисту, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК України).
З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 , здійснюючи перевезення свідка з м. Одеси до с. Троїцьке Одеського р-ну, Одеської області - місця затримання правоохоронцями, отримував вказівки на телефон від невстановленої особи стосовно обставин такого перевезення, а відтак слід визнати, що цей мобільний телефон відповідає такому критерію речового доказу як засіб вчинення злочину, а також може містити його сліди.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (ч.5 ст.171 КПК України).
Відповідно до змісту накладної №3082 Кур'єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п'ять годин» старший слідчий СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 06 травня 2025 року через зазначену службу спрямувала до Пересипського районного суду м. Одеси три клопотання про арешт вилученого майна в кримінальному провадженні №12025163490000277, тобто в строк, передбачений ч.5 ст.171 КПК України.
Стороною захисту поставлено під сумнів своєчасність вчинення вищезазначеного, оскільки прокурором чи слідчим не подано в суд квитанції чи фіскального чека про оплату такої послуги, що було пояснено прокурором їх не збереженням.
Такий довід сторона захисту обґрунтовує змістом мотивувальних частин Ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в справі №420/8239/23, а також ухвали Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі 815/7/18.
Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Очевидно, що П'ятий апеляційний адміністративний суд не є Верховним Судом.
Що ж стосується Ухвали Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі 815/7/18, яку було винесено при вирішенні питання про поновлення строку касаційного провадження в порядку адміністративного судочинства, то слід зазначити наступне.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Як наголосила Велика Палата Верховного Суду правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова від 26 січня 2021 року в справі №522/1528/15-ц).
Слідчий суддя вважає, що ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі 815/7/18 не було вирішено по суті конкретну справу, а відтак і не було сформульовано в ній правову позицію в розумінні ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що для вирішення клопотання є достатнім існування накладної кур'єрської служби доставки, зміст якої не викликає сумнів у достовірності дати фактичної відправки клопотання слідчого.
Іншим доводом сторони захисту є те, що підозрюваним добровільно повідомлено слідчому пароль для безперешкодного доступу до вилученого мобільного телефону, а відтак останній мав змогу оперативно оглянути та скопіювати наявну в ньому інформацію.
Прокурор пояснив, що вилучений телефон може містити наявну та видалену інформацію про спілкування чи листування між учасниками розслідуваних подій, що має доказове значення в провадженні, а відтак потребує детального огляду, з можливим використанням спеціального обладнання, який до теперішнього часу не здійснено.
З урахуванням викладеного, необхідно дійти загального висновку, що накладення арешту на вилучене під час обшуку майно обумовлюється необхідністю збереження засобу вчинення злочину, що відповідає вимогам пункту ч.2 ст.167 та ч.3 ст.170 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167,170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 - задовольнити.
На підставі пункту 1 ч.2 ст.167 та ч.3 ст.170 КПК України, з метою збереження засобу вчинення злочину, накласти арешт, із забороною користуватися, володіти та розпоряджатися, на вилучений 05 травня 2025 року, в кримінальному провадженні №12025163490000277 від 16 квітня 2025 року, за ознаками ч.3 ст.332 КК України, у затриманого підозрюваного за ч.2 ст.332 КК України ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Power Armor 13», імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , з сім-картками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , в корпусі чорного кольору, поміщений до сейф-пакету НПУ №NPU2033531.
Дозволити слідчому, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, самостійно визначитись з місцем та суб'єктом зберігання вищезазначеного арештованого майна.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1