Справа № 523/12933/23
Провадження №2/523/3764/25
"05" червня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Малиновського О.М.,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі за текстом ПрАТ «СКАС») звернулось до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 15.10.2019р. керуючи транспортним засобом марки «Fiat Uno», р/н НОМЕР_1 , порушивши Правила дорожнього руху скоїв зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 , який було забезпечено договором добровільного страхування №722/19-Т/О від 25.07.2019р., укладеного між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Арена Марина». Розмір відновлюваного ремонту автомобіля марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 склав 58 655,81грн. Частину вартості відновлюваного ремонту (з урахуванням зносу автомобіля - 0,43), в рамках процедури прямого врегулювання було компенсовано ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 42 088,84грн. За зверненням ТОВ «Арена Марина», на виконання умов договору добровільного страхування, позивачем було сплачено суму страхового відшкодування на СТО у розмірі 16 566,97грн. В зв'язку з чим, на думку позивача, до страховика перейшло право вимоги відшкодування шкоди заподіяної винною особою, за мінусом сплаченої суми прямого врегулювання, в розмірі 16 566,97грн. Добровільно відшкодувати матеріальну шкоду відповідач відмовився. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь суму матеріальної шкоди в розмірі 16 566,97грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Від представника відповідача - адвоката Марченко К.Б., через систему «Електронний суд» 04.10.2023р. надійшов відзив на позові вимоги в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
на час ДТП правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» з лімітом матеріальної відповідальності в розмірі 100 000,00грн., з франшизою 2000,00грн. Відтак, з урахуванням приписів ст.1194 ЦК України, то ОСОБА_1 не має відповідати, так як розмір ліміту відповідальності не перевищено, а розмір завданої шкоди знаходиться в межах ліміту застрахованої відповідальності;
розмір завданої відповідачем шкоди, який підтверджується звітом не містить застережень про кримінальну відповідальність суб'єктом оціночної діяльності. Відтак, такий звіт є неналежним та недопустимим доказом;
на думку представника позивач пропустив строк позовної давності, який розпочався з часу ДТП, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 від 16.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Внаслідок звільнення судді ОСОБА_3 у відставку, протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 17.04.2025р. справу розподілено на головуючого - суддю Малиновського О.М.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Малиновського О.М. від 23.04.2025р. справа прийнята до провадження з призначенням розгляду справи за участю сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином. В матеріалах справи наявна заява про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи направлялись судові повістки належним чином за місцем реєстрації відповідачів. Згідно поштових повідомлень, відповідачі відсутні за адресою їх реєстрації, що вказує на їх повідомлення про час та місце розгляду справи належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).
Крім того, відповідача було сповіщено про час та місце розгляду справи через його представника - адвоката Марченко К.Б.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 25.07.2019р. між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Арена Марин» було укладено договір страхування наземного транспорту № 722/19-Т/О предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 .
15.10.2019р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 та автомобіля марки «Fiat Uno», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2019р. (справа №522/18745/19) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, що мало місце 15.10.2019р. та накладено адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн.
Таким чином, факт скоєння ДТП та вина ОСОБА_1 у завданні матеріальної шкоди майну транспортному засобу марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 , належного ТОВ «Арена Марин», встановлені та є доведеними.
За приписами частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Отже з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст.1167 ЦК).
З підстав зазначених вище, ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що шкода завдана майну ТОВ «Арена Марин» відбулась внаслідок непереборної сили або умислу водія автомобіля марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 .
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 28.10.2019р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , розмір відновлюваного ремонту КТЗ автомобілю марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 склав 59 995,70грн. Вартість матеріальної шкоди завданої транспортному засобу марки «Peugeot 208», р/н НОМЕР_2 , дорівнює з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ склала 44 088,84грн.
На підставі полісу страхування №ЕР-197307344, за яким на момент ДТП була застрахована відповідальність водія транспортного засобу марки «Fiat Uno», р/н НОМЕР_1 у ПрАТ СК «ВУСО», в порядку прямого врегулювання, частину вартості відновлюваного ремонту в розмірі 33 670,99грн. було відшкодовано за ПрАТ «СК «ВУСО», якими було компенсовано зазначену суму страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в розмірі 42 088,84грн. (з урахуванням зносу автомобіля - 0,43).
На виконання умов договору добровільного страхування від 25.07.2019р., ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 26.11.2019р. здійснило виплату суми страхового відшкодування розмірі 16 566,97грн. шляхом їх перерахування на р/р СТО, визначено ТОВ «Арена Марин» (платіжне доручення 67694134 від 26.11.2019р.).
Отже, невиплачена частка збитку, на теперішній час становить 16 566,97грн.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого (ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги, що належало потерпілому (ТОВ «Арена Марин») у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відтак, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку з виплатою страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь потерпілого ТОВ «Арена Марин», з урахуванням прямого врегулювання збитків, засновані на суброгації.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як винуватець у ДТП, протиправні дії якого перебувають у причино-наслідковому зв'язку із завданою шкодою ману ТОВ «Арена Марин», на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1187, ч.1 ст.1188, та ч. 1 ст.1192 ЦК України повинен сплатити позивачу реальні збитки в розмірі 16 566,97грн., а тому порушене право позивача підлягає захисту, шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З обставин визначених вище, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в частині меж ліміту відповідальності ОСОБА_1 .
Не заслуговують на увагу і заперечення представника відповідача в частині визнання неналежним доказом наданий з боку позивача звіт вартості завданої шкоди, з огляду на те, що такий оцінений судом, як письмовий доказ, так як експертне дослідження не було проведено в межах даної справи. Оцінка проведена згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яким не перебачено попередження оцінювача про кримінальну відповідальність. Більш того, з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства відповідач не спростував іншими, належними та допустимими доказами факт завищення розміру завданої шкоди, встановленого звітом від 28.10.2019р.
Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про застування якого заявлено відповідачем у відзиві.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У виниклих між сторонами правовідносинах, враховуючі підстави та предмет заявлених позовних вимог, перебіг строку позовної давності у позивача задля пред'явлення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_1 розпочався з часу дорожньо-транспортної пригоди, зокрема з 15.10.2019р. Отже, за загальним правилом строк позовної давності закінчився 15.10.2022р. З позовною заявою ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 звернулося 18.07.2023р. (відмітка пошти про відправку позову), тобто з пропуском визначеного законом трирічного строку позовної давності.
Водночас, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи конструкцію норми п.12 Перехідних та прикінцевих ЦК України а саме «строки…продовжуються на строк дії такого карантину» можна зробити логічний висновок, що продовження не є ані перериванням, ані зупиненням, а тому строк позовної давності обраховується у звичайному порядку, а от, якщо завершення такого строку відбудеться в період дії карантину, то строк, який завершився продовжується і продовжується виключно на період карантину і після закінчення карантину такий строк не відновлюється і не рахується спочатку.
Отже, всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640 св 21).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Востаннє дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383. Тобто, з 1 липня 2023 року дію карантину через COVID-19 зупинено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності у рамках даної справи щодо відшкодування шкоди, що розпочався в 15.10.2019р. не закінчився в липня 2023 року, оскільки трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
З огляду на наведене, суд вважає, що ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» не пропустило строку позовної давності, відтак не втратило право на звернення до суду за захистом порушених прав.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2684,00грн.
Керуючись ст. ст.12,13,76,82,141,259, 263-265,268 ЦПК України,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ: 33908322) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 16 566,97грн., судовий збір в розмірі 2684,0грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 05 червня 2025р.
Суддя