Справа № 523/2029/25
Провадження №2/523/2503/25
"03" червня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Одеська універсальна товарна біржа GIP, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
07 лютого 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку за адресою АДРЕСА_1 , який укладений між сторонами 29 липня 1996 року та посвідчений Одеською універсальною товарною біржею GIP за № 96/0975, та за яким позивач набув у власність вказаний об'єкт нерухомості, право власності на придбаний житловий будинок зареєстрував у ОМБТІ.
В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що він як покупець та відповідачка як продавець виконали всі істотні умови договору, він зареєстрував право власності на придбаний будинок. Проте на теперішній час позивачеві відмовлено у внесенні відомостей про право власності на будинок у Державний реєстр прав на нерухоме майно через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, що викликано протиріччями у законодавстві, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
04 березня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місця проживання відповідачки та усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
В матеріалах справи є заява представника позивача - адвокатки Голибороди О.В. про підтримання заявлених вимог, слухання справи у її відсутності та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлялася шляхом направлення судових повісток за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання, які повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Судової влади, у зв'язку з чим вона відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Судові повістки направлені на адресу третьої особи Одеської універсальної товарної біржи GIP також повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, зі згоди представниці позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи було встановлено, що 29 липня 1996 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстрували на Одеській універсальній товарній біржі GIP, реєстраційний №96/0975, але нотаріально його не посвідчили.
30 серпня 1996 року на підставі даного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості в ОМБТІ під № 24368 у реєстровій книзі 238 на сторінці 94.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правочину досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 96/0975 від 29 липня 1996 року житлового будинку АДРЕСА_1 , свої зобов'язання за правочином виконали у повному обсязі: продавець звільнила будинок від особистих речей, передала ключі від нього, а позивач сплатив вартість будинку, вселився у нього, зробив капітальний ремонт, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 29 липня 1996 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 96/0975 від 29 липня 1996 року, оформленого на Одеській універсальній товарній біржі GIP, дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості за реєстровим № 24368 права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності покупця на житловий будинок по АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Одеська універсальна товарна біржа GIP, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 96/0975 від 29 липня 1996 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований 29 липня 1996 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP, укладений між ОСОБА_2 , яка продала, та ОСОБА_1 , який купив вказаний будинок.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 03 червня 2025 року.
Суддя