Справа № 523/1659/25
Провадження №2/523/2285/25
"05" червня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Гречко І.О.
представника відповідача - адвоката Найда Д.І.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про відібрання дитини від батька та передання дитини матері, -
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про відібрання дитини від батька та передання дитини матері.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуваючи в шлюбі з відповідачем у подружжя народилась дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що судовими рішенням було визначено місце проживання дитини з матір'ю та встановлено порядок участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.
Позивач зазначає, що 15.04.2022 року між колишнім подружжям виникла сварка, після чого відповідач забрав сина до себе, та з того часу не повертає малолітнього сина позивачу, дитина проживає з батьком. На повідомлення державному виконавцю зазначив, що дитину матері повертати не буде, оскільки не брав її згідно графіка.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно не повернув дитину позивачу, порушує права дитини, самочинно фактично змінив місце проживання дитини способом викрадення.
З урахуванням викладеного позивач просить: постановити рішення про відібрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від ОСОБА_2 та передати дитину матері - ОСОБА_1 . Допустити негайне виконання судового рішення.
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 04 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам направлено копію ухвали суду, відповідачу роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, третій особі про право на подання письмових пояснень щодо позову.
Не погоджуючись з позовними вимогами 04.03.2025 року (вх. № 75009) відповідач подав відзив на позовну заяву. Згідно якого зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач надає перевагу власним інтересам порівняно з інтересами дитини. Просить поновити строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позовних вимог. До відзиву на позовну заяву відповідачем надано низку документів на підтвердження обставин, що в ньому викладені (а.с.126-234).
Також, 10.03.2025 року (вх. № 8146) відповідачем подано клопотання про виклик свідків (а.с.247-248).
В подальшому, 14.03.2025 року (вх. № 1617) на адресу суду надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Гречко І.О. про продовження строку на подання відповіді на відзив (а.с.1-2 том №2).
Також, 17.03.2025 року (вх. № 9203) на адресу суду надійшли відповіді на запитання ОСОБА_1 (а.с.6-7 том №2).
Крім іншого, 20.03.2025 року (вх. № 1851) на адресу суду за підписом представника позивача адвоката Гречко І.О. надійшло клопотання про виклик свідків (а.с.8-9 том №2).
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.18 том № 2).
На адресу суду 12.05.2025 року (вх. № 17967) надійшло клопотання за підписом представника позивача про залучення до матеріалів справи копій судових рішень щодо сторін у справі, за якими можливо прослідкувати обставини, що виникли між сторонами та розгляд питань, які були предметом судового розгляду між сторонами (а.с.33-56 том №2).
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно, протиправно не виконує судове рішення. Зазначив, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач, як батько зловживає своїми правами, грубо порушує права та інтереси позивача та спільної дитини. Відповідач самочинно без згоди матері змінив місце проживання дитини, фактично шляхом викрадення дитини.
Представник зазначив, що наразі права позивача, як матері є такими, що грубо порушені з боку відповідача.
Представником позивача надано суду письмову промову в судових дебатах, яку просив приєднати до матеріалів справи.
Представник відповідача адвокат Найда Дмитро Іванович суду пояснив, що відповідач позов не визнає, підтримує відзив на позовну заяву. Просив врахувати висновки експерта щодо стану дитини під час проживання з батьком. Зазначив, що відібрання дитини не буде відповідати інтересам дитини. Зазначив, що дитині краще проживати з батьком, який належним чином та в достатньому обсязі приділяє увагу сину, особливо його здоров'ю.
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений, до суду не з'явився, про причини не явки не повідомив.
Заслухавши представника позивача та позивача, які просили позов задовольнити, представника відповідача, який просив відмовити в задоволенні позову, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, з урахуванням всебічно встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав у задоволенні позову з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням суду у справі №523/8308/22, яке набрало законної сили 07 вересня 2023 року - позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення місця проживання дитини - задоволено у повному обсязі.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (а.с.37-40 том № 1).
Також, судовим рішенням у справі № 523/18365/20 (яке набрало законної сили 13.12.2022 року) - позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації м. Одеси про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною й вихованні, визначення порядку спілкування з дитиною - задоволено частково.
Визначено способи участі батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення спілкування: -
щомісячно кожні перші та треті вихідні місяця з 17:00 години п'ятниці до 21:00 години неділі, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками;
- щотижня кожний понеділок та середу з 14.00 до 19.00 гг;
- щорічно:
з 11:00 години до 17:00 години 3 та 18 березня, 15 червня, 2 та 6 вересня і 7 грудня;
з 16:00 години до 21:00 години 14 жовтня;
з 11:00 години до 21:00 години 23 лютого;
з 10:00 години до 20:00 години 6 та 9 травня;
з 12:00 години до 21:00 години 1 січня;
починаючи з 17:00 години 31 грудня, що передує кожному непарному календарному Новому Року, до 21:00 години 1 січня непарного року,
-починаючи з 17:00 години 6 січня до 21:00 години 7 січня кожного парного календарного року, починаючи із святкування Різдва Христового;
-починаючи з 17:00 години суботи, що передує кожному парному календарному ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), до 21:00 години понеділка,
-встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без супроводу та згоди матері ОСОБА_1
протягом літнього періоду з можливістю виїзду до оздоровчо-санаторних закладів України тривалістю не більше ніж на 15 діб за один раз (загальною тривалістю 45 діб за літній період);
протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини терміну встановлених канікул з правом перебування у батька ОСОБА_2 за його місцем проживання.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні та спільному перебуванню з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час, згідно п. 2 рішення суду.
Зобов'язано ОСОБА_2 дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час, згідно п. 2 рішення суду, повертати дитину матері дитини ОСОБА_1 після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду (а.с.41-47).
Також, судом встановлено, що ухвалою суду від 24.12.2024 року заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: стягувач: ОСОБА_1 , третя особа: Пересипська (Суворовська) районна адміністрації Одеської міської ради в особі відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.
Отже, судом встановлено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено місце проживання малолітньої дитини сторін у справі, встановлено порядок та спосіб участі у вихованні дитини її побачень з батьком.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом про відібрання дитини, позивач зазначила, що в супереч судовим рішенням, які мають виконуватися сторонами, відповідач забрав та утримує дитину в себе, усунув мати з життя дитини, створив умови, що унеможливлюють будь-яким зустрічам мати та дитини.
Матеріалами справи встановлено, що під час примусового виконання рішення державним виконавцем було встановлено безпідставність невиконання батьком обов'язку по поверненню ОСОБА_6 матері у визначений законом час. Були накладені відповідні санкції щодо не виконання судового рішення.
Заперечуючи обставини викладені у позові, відповідач зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач заначив, що позивач завжди надавала перевагу власним інтересам порівняно з інтересами дитини.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач хибно посилається на висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації від 04.06.2021 року, оскільки даний висновок стосується справи № 523/18365/20 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною й вихованні, визначення порядку спілкування з дитиною. Тобто даний висновок був досліджений в рамках іншої справи.
Відповідач зазначає, що посилання відповідача на вчинення домашнього насилля щодо неї та сина ОСОБА_7 зі сторони позивача не підтверджено належними доказами. Зазначив, що саме ставлення матері, тобто позивача у справі, до дитини є непослідовним, недобросовісним, інтереси матері переважають інтереси самої дитини.
Позивач здійснила реєстрацію дитини лише коли в неї виникла потреба імітувати відібрання дитини, застосовуючи зайві неефективні дії, а саме: чергові звернення до поліції, за результатами яких жодного разу не було встановлено протиправної поведінки, безпідставні скарги з приводу того, що син не відвідує шкільний заклад.
Влаштовуючи дитину до школи позивач усвідомлювала, що дитина не буде відвідувати даний навчальний заклад. За результатами такого «влаштування до школи» став лист Одеської гімназії № 52 Одеської міської ради від 23.09.2024 року спрямований начальнику служби у справах дітей ОМР із звинуваченням батька у порушенні прав дитини та проханням вжити відповідних заходів.
Відповідач зазначає, що позивач не переслідує мету фактичного забезпечення навчання дитини, але їй вдалось формалізувати чергові безпідставні звинувачення відповідача, у порушення прав дитини та надати докази.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 успішно розпочав своє навчання у 1-му класі ліцею «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.
Відповідач вказує, що позивача не бентежить вплив насильницької зміни місця проживання дитини на емоційному стані ОСОБА_6 , коли він останні три роки свого життя мешкає з батьком. Невідомо яку мету переслідує позивачка, але не в інтересах дитини.
Також, відповідач зазначає, що в літку 2024 року позивач вступила до навчального закладу, що свідчить, що вона присвячує час для задоволення власних потреб.
Також, у відзиві відповідач зазначає, та просить звернути увагу на те, як кожен з батьків приділяє увагу здоров'ю дитини.
Відповідач вказує, що 30.06.2020 року позивач почала проживати з сином окремо, та взагалі перестала приділяти належну увагу здоров'ю дитини, його фізичному розвитку, правильному харчуванню.
Як наслідок, дитина сторін у жовтня 2021 року потрапив на стаціонар із діагнозом ДЖВШ синдром циклічної блювоти, що підтверджується Виписним епікризом № 1923/5176 від 04.10.2021 року. Із епікриза вбачається, що дитина потрапила до лікарні на 3-й день хвороби. Дане свідчить, що мати дитини безвідповідально ставилась до здоров'я дитини.
Проживання дитини разом з матір'ю, створює реальну небезпеку для життя та здоров'я дитини.
В обґрунтування власної позиції, щодо доцільності проживання дитини з батьком, зазначив, що він, як батько з 15.04.2022 року насамперед належним чином приділяє увагу здоров'ю дитини, її різносторонньому розвитку. Дитині зроблені всі щеплення, укладено з лікарем декларацію.
Відповідач зазначає, що зміна місця проживання дитини, що й підтверджується висновком, негативно вплине на психічний стан дитини та подальший його розвиток.
З урахуванням обставин викладених у відзиві, відповідач зазначає, що позов задоволенню не підлягає (а.с.126-140).
До відзиву на позовну заяву відповідачем надано низку документів, зокрема щодо навчання, стану здоров'я дитини, акт обстеження умов проживання, нагороди дитини за успіхи, медичні документи, висновок експерта, характеристику на власне ім'я, фотографії на підтвердження турботи та спільного часу проведення з сином. Також, відповідачем надано фото на підтвердження обставин того, в якому стані він забрав сина та в якому взутті.
З огляду на досліджений відзив, судом встановлено, що відповідач посилається на те, що позивач не висвітлила реальних мотивів щодо відібрання дитини від батька, переслідує іншу ціль, ставить свої інтереси понад інтересами дитини, не належним чином виконує обов'язок по догляду за дитиною, не розуміє наслідків відібрання дитини від батька, що полягає в насильницькій зміні середовища проживання дитини.
Допитані в судовому засідання свідки, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - суду пояснили наступне.
Так, свідок ОСОБА_8 (а.с.30 том №2), суду пояснив, що в останнє бачив онука у 2022 році. Від народження онука, його дочка проживала в будинку відповідача. Після народження дитини, його дружина тобто, мати позивача у справі майже два роки проживала разом з родиною дочки. В подальшому, його дочка змушена була винайти квартиру, оскільки відповідач переслідував її з дитиною. Жодних проблем у здоров'ї онука, коли той проживав зі свою матір'ю не було. Батько дитина без дозволу забрав сина до себе на проживання, рішення суду йому ні до чого. Він вирішив, що дитині краще з ним. Не влаштовує зустрічей матері та сина, обіцяв привезти дитину, однак не привіз на зустріч. Жодних ризиків для проживання дитини з матір'ю не має. Зазначив, що його дочка не планувала та не планує переїздити за кордон.
Щодо підстав відібрання дитини у матері, зазначив, що йому відомі дані обставини зі слів його дочки, а саме, що під час прогулянки, відповідач відштовхнувши мати дитини, забрав сина до себе додому.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач є її дочкою, проблем у дочки, як матері по вихованню сина не було. Ризиків для дитини у разі проживання з матір'ю, не має. Не відомо чому відповідач не виконує судові рішення. Щодо обставин можливого переїзду до іншої країни, зазначила, що донька на початку війни дійсно злякалась за життя сина, але бажання виїхати потім відкинула, згодом відповідач забрав дитину. Стосунки з відповідачем нейтральні, коли її дочка перестала жити з відповідачем спілкування припинилось (а.с.30 том № 2).
Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що є сестрою позивача. Дитину, тобто свого племінника бачила, ще до початку війни. Протягом де якого часу, сестра, тобто позивач у справі, винаймала квартиру, переховувалась від відповідача. Дозволу на проживання сина з батьком не надавала. Ризиків для проживання дитини з матір'ю, не має. Мати дитини з сином за кордон не виїжджали. Зазначила, що в неї гарні стосунки з сестрою. Також, пояснила, що після народження дитини, відповідач не давав змоги бачитись із дитиною (а.с.29 том №2).
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що їй відомі підстави виклику її до суду. Відповідно зазначила, що працює керівником гуртка «Розвивайко». З відповідачем знайома 3 роки, оскільки у серпні 2022 року ОСОБА_2 привів до гуртка сина, якому на той час було 4,5 років. Дитина досить розумна. Зазначила, що за три навчання дитини у гуртку, окрім батька та бабусі не бачила інших родичів. Позивача бачила одного разу, коли справа перебувала на розгляді в апеляційному суді, протягом усього часу мати дитини не підходила та не цікавилась успіхами дитини. Заклад не режимний і мати має реальну змогу відвідувати дитину. Зазначила, що з боку батька будь-яких застережень щодо матері не надходило. Батько живе життям дитини. На свято, хлопчик читав вірш про тата (а.с.72).
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що сторін у справі знає, відповідача знає близько 30 років, позивача трохи менше. Щодо обставин справи зазначив, що позивач мала намір виїхати до Румунії, відповідач, як батько хвилювався, що не побачить сина. Зазначив, що був свідком ситуації, коли дитина, яка гуляла з матір'ю побачивши батька кинулась до нього. При тій ситуації сварки між батьками не було, під час тієї зустрічі відповідач не штовхав позивача. Щодо обставин, які стали підставою проживання дитини з батьком пояснив, що йому ця обставина відома зі слів ОСОБА_15 , який сказав, що під час перебування на майданчику, позивач сказала, що відійде на надовго. Однак, тривалий час не з'являлась, а тому не дочекавшись ОСОБА_16 , ОСОБА_15 забрав сина до себе до дому. Зазначив, що позивач не зверталась до нього з питань якимось чином сприяти в зустрічах з дитиною (а.с.71 том № 2).
Свідок експерт ОСОБА_13 , який слав висновок психологічної експертизи, пояснив наступне. При складенні висновків користується методиками, та ЗУ «Про експертизу», працює, як судовий експерт. Кожного дня працює з дітьми, як психолог. Експертиза є повною, та складена на підставі наявних у роботі експерта матеріалів, виконана за відсутності матері, що не є порушенням (а.с.71).
Отже, з огляду на пояснення свідків, судом встановлено, що ризиків для проживання дитини з позивачем не має, встановлено, що батько належним чином дбає про дитину.
Судом досліджується висновок експерта № 09/23 від 30.09.2023 року, згідно якого встановлено наступне:
З висновку встановлено що відповідач з великим сумом пережив обставини смерті першої дитини подружжя. В подальшому, після народження ОСОБА_6 він розчинився у родині та всі його зусилля були спрямовані на забезпечення якнайкращих інтересів родини, створення максимально комфортних умов проживання родини та забезпечення сім'ї.
Згідно висновку відповідач зазначив, що йому досі не зрозумілі обставини того, з яких підстав його дружина залишила його. Повернувшись додому він побачив, що квартира пуста та речей дружина та сина не має.
Щодо обставин неповернення дитини матері у висновку зазначено, що дитина є смислом життя відповідача. Відповідач зазначає, що ОСОБА_16 пішла в Банк та її телефон не відповідав, дитина захотіла спати, він забрав сина до себе до дому.
Через 4 години ОСОБА_16 приїхала з поліцією, однак поліція відмовилась вчиняти будь-які дії. З того часу позивач не проявлялась. Звернулась до суду з позовом про визначення місяця проживання дитини. Відповідач зазначає, що суди він програв, але розуміє, що якщо в нього заберуть дитину, то сина вивезуть за кордон і він його більше не побачить. Син смисл його життя, він його безмежно любить і дитина так само любить батька.
У висновку зазначено, що батько не жалкує для дитини ні грошей ні часу. У хлопчика прекрасні умови для проживання, для його користі буде кращим проживати разом з батьком.
Зазначив, що не перешкоджає матері бачитись з сином, але для початку їх зустрічі мають проходити в його присутності.
Зазначене свідчить, що відповідач через власні побоювання та страх не бачити сина, змінив місце проживання дитини, оскільки на його думку дитині буде краще проживати з ним, з підстав того, що саме він може та створив для дитини найкращі умови для проживання.
Щодо обставин дослідження дитини, встановлено наступне.
На початку дослідження ОСОБА_6 проявив безпосередність, впевнено вступив до контакту з психологом.
Розвиток загальних здібностей відповідає віковому рівню дитини. Дитина має необхідний для її віку запас знань (загальну обізнаність) та вербальний досвід. Добре підтримує бесіду на теми які йому пропонуються. З задоволенням спілкується та відповідає на питання психолога. Під час виникнення труднощів щодо виконання окремих завдань, звертався за допомогою до батька, і у м'якій, ненав'язливій формі отримував допомогу.
Емоційну сферу ОСОБА_3 можливо охарактеризувати як: відкритість до контактів, відсутність гострих страхів, та симбіотичної залежності від батька, вразливість, захопленість.
На питання один на один з експертом, з приводу того, з ким би хотів жити, з матір'ю чи батьком, дитина відповідала, що з батьком. На питання, чому, відповів «він мене дуже любить і я батька люблю. Батько зі мною гуляє, грає, водить до школи, на карате в басейн».
Висновки:
Розвиток загальних здібностей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає загальному рівню. Дитина має необхідні для її віку запис знань (загальну обізнаність) та вербальний досвід. Емоційну сферу ОСОБА_3 можливо охарактеризувати таким чином: відкритість до контактів, відсутність гострих страхуів та симбіотичної залежності від батьків, чутливість, допитливість.
Індивідуально -психологічні особливості батька ОСОБА_2 , особливості його виховної поведінки позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_3 . У ОСОБА_2 відсутні риси характеру, які б могли негативно вплинути на процес його спілкування з дитиною.
ОСОБА_2 має виражене позитивне ставлення до сина. Він приймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани. Виявляє інтерес до того, що цікавить дитину, високо оцінює здібності, заохочує самостійність, і ініціативу, намагається бути з ним на рівних. Довіряє дитині, намагається встати на його точку зору в спірних питаннях.
Вважає за краще або зовсім обходитись без покарань, або застосовує їх вкрай рідко. Невдачі вважає випадковими. Прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів, і неприємностей життя.
Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має теплі стосунки з батьком, вони люблять один одного.
ОСОБА_2 з урахуванням його індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості має необхідні для виховання дитини психологічно-педагогічні якості.
Зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої дитини, негативно позначиться на його психічному стані та подальшому розвитку у випадку передачі дитини від батька до матері, тобто в даний час краще проживання ОСОБА_2 в сімейній системі, що склалася у нього, а саме в сім'ї з батьком (а.с.193-197 том № 1).
З огляду на досліджений висновок встановлено, що батько поглибився у життя сина, як вказано у самому висновку, живе життям дитини.
З даного приводу суд вважає за доцільне зазначити, що судом не ставиться під сумнів обставина того, що батько належним чином, протягом проживання дитини з ним, виконує свої батьківські обов'язки, дбає про сина, та забезпечує його духовний та фізичний розвиток.
Разом з цим, суд зауважує та звертає увагу учасників провадження, що предметом розгляду справи є відібрання дитини від батька та передання матері.
Таким чином, вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13 ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
За вимогами частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (частина перша статті 162 СК України).
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Системний аналіз вказаної норми у контексті наявності спору батьків щодо місця проживання дитини дозволяє дійти висновку, що положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.
Такий правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19), постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 359/1144/21 (провадження № 61-10593св23), від 21 червня 2023 року у справі № 336/2426/20 (провадження № 61-583св23), від 08 червня 2022 року у справі № 954/1305/19 (провадження № 61-91св21), від 14 липня 2021 року у справі № 127/30529/18-ц (провадження № 61-15774св20) та інших.
Відповідно до статті 163 СК України батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Отже, з даного приводу суд зазначає, що ст. 163 СК України чітко передбачені порядок щодо обставин відібрання дитини та наслідки відмови у такому.
Суд зазначає, що в даному конкретному випадку, не може об'єктивно оцінити висновок експерта, який було досліджено судом, як доказ того, що зміна місця проживання дитини призведе до погіршення його психічного стану, оскільки такий складено без урахування позиції матері, та за наявності тієї підстави, що дитина вже тривалий час проживає з батьком, а відтак висловила свою думку щодо бажання проживання з батьком, як безпосередню.
Крім іншого, суд звертає увагу, що в даному конкретному випадку предметом дослідження мають бути саме обставини того, що за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Щодо доказів та доводів відповідача щодо забезпечення дитині гармонійних умов проживання, суд зазначає, що всі доводи відповідача зводяться до переоцінки доказів, які були ретельно досліджені судами при ухвалені рішень щодо визначенням місця проживання дитини та встановлення способу участі у її вихованні та спілкуванні.
Заперечуючи позовні вимоги щодо відібрання дитини, відповідач фактично надає нові докази на підтвердження обставин того, що дитині краще проживати з ним, та відповідно доводить обставини того, що вже було предметом розгляду справи, рішення по якій набрало законної сили, що в цілому суперечить вимогам ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а також вимогам ст. 163 СК України.
Надані відповідачем фото щодо його участі у вихованні дитини, підтверджують обставини викладені відповідачем щодо його належного виконання батьківських обов'язків, однак, суд знову зауважує увагу сторін, що предметом розгляду справи не є встановлення місця проживання дитини або участь у вихованні дитини, оскільки ці обставини вже були досліджені судами, оцінку доказам яких було надано у відповідних судових рішеннях.
Так, суд зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Судом встановлено, що позивач, як мати докладала зусиль щодо повернення дитини за місцем її проживання, відповідно до рішення суду, безрезультатні намагання, призвели до подання позову про відібрання дитини та повернення матері.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не усвідомлення позивача про наслідки відібрання дитини, оскільки такі ж дії щодо відібрання дитини були вчинені самим відповідачем по відношення до позивачки, як матері.
Тобто, під час забирання дитини від матері, та залишення спільної дитини сторін на проживанні з батьком, останній діяв в супереч волі матері, та в супереч дії рішення суду, при цьому моральна сторона щодо такого вчинку не бентежила відповідача.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо того, що позивач дбає лише про себе, що полягає у вступі до навчального закладу, замість того, щоб вчиняти активні дії по поверненню дитини.
Данні обставини суперечать Конституційному принципу того, що кожен має право на освіту та самовираження, крім іншого, навчання у навчальному закладі не є свідченням не виконання або не належного виконання батьківських обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи ; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Оцінивши усі докази в їх сукупності, керуючись внутрішнім переконання, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, враховуючи факт того, що батько дитини, самовільно без дозволу матері та в супереч судовим рішенням, які не виконуються відповідачем, змінив місце проживання дитини, враховуючи факт того, що дитини втрачає сталі сімейні зв'язки з матір'ю, в силу свого віку має відчувати материнську любов та турботу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, у зв'язку з тим, що позов задоволено в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати за сплату судового збору понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі: 1 211 гривень 20 коп.
Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 150, 151, 160-162, 180-183 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, ЗУ «Про охорону дитинства», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про відібрання дитини від батька та передання дитини матері - задовольнити.
Відібрати від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та передати матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) - судові витрати у розмірі: 1211 гривень 20 коп.
Рішення суду відповідно до п.5 ч. 1 ст.430 ЦПК України про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала - підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05.06.2025р.
Суддя: