Справа № 523/2249/25
Провадження №2/523/2586/25
"03" червня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторінцивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11 лютого 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1471561 від 29 квітня 2024 року у розмірі 47611,50 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 29 квітня 2024 року відповідачка уклала з ТОВ «Селфі Кредит» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1471561, зобов'язання за яким належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 47611,50 грн, з яких 7700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24511,50 грн - заборгованість за відсотками та 15400 - заборгованість за штрафом.
28 листопада 2024 року за вказаним кредитним зобов'язанням відповідачки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором факторингу, укладеним з кредитодавцем.
У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором разом із понесеними судовими витратами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог, в якому також не заперечував проти заочного розгляду справи.
В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він також позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, судом враховуються також судові повістки, надіслані у електронному вигляді на засоби зв'язку, зазначені ОСОБА_1 під час оформлення кредиту.
Отже, в силу вимог ст.128 ЦПК України, відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася, відзив на позов не надавала.
Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 29 квітня 2024 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» у електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1471561, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 5700 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,5 % у день у межах строку кредиту, та за зниженою процентною ставкою 1,425 % у день до 29 травня 2024 року строком користування на 360 днів, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит відповідно до графіку платежів, сплачувати проценти з періодичністю кожні 30 днів відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору строк кредиту склав 360 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складала: за стандартною ставкою 9098,90 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складала за стандартною ставкою 36480 грн.
Кредитний договір укладався за допомогою ІТС Товариства, електронна ідентифікація відповідачки здійснювалася при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідачки, вказаний при вході. Текст договору, підписаний Товариством аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, направлявся в особистий кабінет відповідачки для ознайомлення та підписання. Договір був підписаний одноразовим ідентифікатором Е401 29 квітня 2024 року о 10:08:06 годині.
Усі основні умови кредитування були відображені у паспорті споживчого кредиту, який був надісланий відповідачці для ознайомлення у особистий кабінет клієнта та підписаний нею у електронному вигляді одноразовим ідентифікатором С850 до підписання договору 29 квітня 2024 року о 10:06:47 годині.
У той же день позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 5700 грн на платіжну картку відповідачки НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «Пейтек».
01 травня 2024 року відповідачка уклала із кредитодавцем додаткову угоду до договору, за умовами якої збільшили суму кредиту на 2000 грн, у зв'язку з чим загальна сума кредиту склала 7700 грн.
Додаткова угода підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - К560 01 травня 2024 року о 21:06:03 годині. Усі основні умови кредитування з урахуванням додаткової угоди були відображені у паспорті споживчого кредиту, з якими відповідачка ознайомилася до підписання додаткової угоди.
01 травня 2024 року о 21:07:08 через платіжну систему ТОВ «Пейтек» на картку відповідачки були перераховані кошти у розмірі 2000 грн.
Однак свої зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів до договором відповідно до графіку платежів відповідачка не виконала.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг відповідача перед ТОВ «Селфі Кредит» станом на 28 листопада 2024 року становить 47611,50 грн, з яких 7700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24511,50 грн - заборгованість за відсотками та 15400 - заборгованість за штрафом.
28 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 28112024, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідачки від 29 квітня 2024 року на суму 47611,50 грн.
Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід'ємними частинами договору факторингу.
05 лютого 2025 року відповідачці направлялося повідомлення про відступлення права вимоги з пропозицією погашення кредитної заборгованості, яка у добровільному порядку виконана не була.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на вебсайті фінансової компанії подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитодавець надіслав їй за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який вона використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21)
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Позичальниця використала кредитні кошти за призначенням, проте свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів не виконувала.
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту - 7700 грн та заборгованості за відсотками - 24511,50 грн на загальну суму 32211,50 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога про стягнення штрафних санкцій за невиконання відповідачкою умов договору супере6чить чинному законодавству з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб .
Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих з 22 квітня 2024 року, слід відмовити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України,
ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79018) заборгованість за кредитним договором № 1471561 від 29 квітня 2024 року у розмірі 32211,50 грн, з яких з яких 7700 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24511,50 грн - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 03 червня 2025 року.
Суддя