Справа № 513/665/25
Провадження № 1-кс/513/23/25
Саратський районний суд Одеської області
05 червня 2025 року слідчий суддя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання начальника сектору дізнання ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025167240000033, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
03 червня 2025 року начальник сектору дізнання ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено у громадянина ОСОБА_7 під час проведення обшуку 29 травня 2025 року в період часу з 07 години 46 хвилин по 09 годину 54 хвилин квартири АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_7 в ході якого виявлено та вилучено: металевий ковпачок із нашаруванням речовини темного кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України №СRI1220074 та опечатано, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, 42, з метою збереження речових доказів (позбавлення права власника можливості розпорядження та користування даним майном), а також для проведення подальшої судової експертизи.
Клопотання обґрунтовано тим, що 06 травня 2025 року до чергової частини ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт оперуповноваженого ЗС № 1 ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про те, що в ході відпрацювання Білгород-Дністровського району Одеської області встановлено, що громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , за своїм місцем мешкання незаконно зберігає наркотичні речовини. Вказане повідомлення зареєстроване в журналі єдиного обліку відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за № 3741 від 06 травня 2025 року.
07 травня 2025 року за вказаним фактом СД ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025167240000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
29 травня 2025 року в період часу з 07 години 46 хвилин по 09 годину 54 хвилин квартири АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_7 в ході якого виявлено та вилучено: металевий ковпачок із нашаруванням речовини темного кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України №СRI1220074 та опечатано.
Вказане майно, згідно з постановою начальника сектору дізнання ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 29 травня 2025 року, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025167240000033 07 травня 2025 року.
Дане майно має значення у кримінальному провадженні як таке, що є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з незаконним обігом, та служить доказом у справі.
З урахуванням ст.170 КПК України, дізнавач просить задовольнити клопотання.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, дізнавач та прокурор надали суду заяви про здійснення розгляду клопотання у їх відсутність, клопотання підтримують, просять задовольнити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності зазначених осіб завжди має бути об'єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду. Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що в разі повідомлення про наміри накласти арешт на майно, воно може бути сховане, знищене, пошкоджене чи відчужене.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких мотивів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. пунктом 175; рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murrаy v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Як вбачається з досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: 06 травня 2025 року до чергової частини ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт оперуповноваженого ЗС № 1 ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про те, що в ході відпрацювання Білгород-Дністровського району Одеської області встановлено, що громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , за своїм місцем мешкання незаконно зберігає наркотичні речовини. Повідомлення 06 травня 2025 року зареєстроване в журналі єдиного обліку відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за № 3741. 07 травня 2025 року за вказаним фактом СД ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025167240000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. 29 травня 2025 року в період часу з 07 години 46 хвилин по 09 годину 54 хвилин квартири АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_7 в ході якого виявлено та вилучено: металевий ковпачок із нашаруванням речовини темного кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України №СRI1220074 та опечатано, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, 42, з метою збереження речових доказів (позбавлення права власника можливості розпорядження та користування даним майном), а також для проведення подальшої судової експертизи.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Постановою начальника СД ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 29 травня 2025 року металевий ковпачок із нашаруванням речовини темного кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України №СRI1220074 та опечатано, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, 42, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025167240000033 від 07 травня 2025 року.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом положень ч. 1 ст. 173 КПК України, обов'язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов'язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано автором клопотання.
Враховуючи вищенаведене, оскільки вказане у клопотанні майно є речовим доказом у справі, є майном, процесуальний статус якого відповідає статті 98 КПК України, з метою припинення протиправної діяльності, забезпечення речового доказу, проведення всебічного та повного досудового розслідування, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити, забезпечити накладення арешту на вилучений матеріальний об'єкт, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин у кримінальному провадженні.
Керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання начальника сектору дізнання ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку 29 травня 2025 року в період часу з 07 години 46 хвилин по 09 годину 54 хвилин квартири АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_7 в ході якого виявлено та вилучено: металевий ковпачок із нашаруванням речовини темного кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України №СRI1220074 та опечатано, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, 42, з метою збереження речових доказів (позбавлення права власника можливості розпорядження та користування даним майном), а також для проведення подальшої судової експертизи.
Ухвала про арешт майна виконується негайно сектором дізнання відділення поліції №1 Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області з письмовим повідомленням заінтересованих осіб.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі її до Саратського районного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1