Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/1102/25
Номер провадження: 1-кп/511/233/25
05 червня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області матеріали кримінального провадження №12025162390000055 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Роздільна Одеської області, громадянин України, учасника бойових дій, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи призваний 26.02.2022р. на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні старший солдат, почав виконувати бойові завдання.
У зв'язку із покладеними на нього обов'язками при проходженні військової служби, ОСОБА_4 , перебуваючи в зоні бойових дій, мав доступ до зброї та боєприпасів і таким чином знав їх призначення та використання, необхідності дозволу на їх придбання, зберігання тощо.
Так, знаходячись у невстановленому досудовому розслідуванні місці у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно у порушенні Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, придбав бойові припаси, а саме 16 патронів, які належать до категорії боєприпасів до бойової вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які є проміжними патронами (5,45x39мм), промислового виробництва (СРСР) та придатними до стрільби.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є бойовими припасами, при звільненні в запас, незаконно перемістив зазначену кількість патронів до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 де в подальшому зберігав.
В ході законного обшуку по місцю проживання ОСОБА_4 в комоді, який знаходився в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , 23.01.2025р. в період часу з 19 год. 38 хв. до 20 год. 27 хв. співробітниками Роздїльнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області було виявлено та вилучено бойові припаси, а саме 16 патронів, які належать до категорії боєприпасів до бойової нарізної вогнепальної зброї 5,45 мм, які є проміжними патронами (5,45x39мм), промислового виробництва (СРСР) та придатними до стрільби, які він зберігав без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно був призваний 26.02.2022р. на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні старший солдат та почав виконувати бойові завдання. Перебуваючи в зоні бойових дій у с.Діброва Луганської області,у лютому 2024 року отримав поранення у зв'язку із чим був госпіталізований. Хлопців в той час дислоцировали у м.Ямпіль Донецької області і вони відправили на його домашню адресу його особистий баул з речами, де буле всі його військове спорядження. У серпні 2024 року він вийшов зі шпиталю, поїхав до своєї частини, де списався по стану здоров'я. Повернувшись домой, дружина йому повідомила, що хлопці передали його сумку і там є патрони. Він збирався піти їх здати, однак поклав в шухляду комоду та зубувся. Потім в ході обшуку 23.01.2025р. за місцем його проживання, поліцейські дійсно виявили 16 патронів до бойової нарізної вогнепальної зброї 5,45 мм, про які він забув.
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні доведена, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.38), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п.39), раніше не судимого (а.к.п.41), та є особою, що приймав активну участь у бойових діях (а.к.п.37)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень (рівень впливу історії правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як середній), а також середню (при середньом рівні ризику небезпеки для суспільства) ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування ч. 3 п. 2, ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.(а.к.п.27-31).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.01.2025 року, накладено арешт на наступне тимчасово вилучене майно, а саме: картонну коробку білого кольору від навушників «ВOROFONE», в якій перебувають предмети, зовні схожі на набої в кількості 16 шт, поміщено до сейф пакету №СRІ1201721, з метою проведення судових експертиз. (а.к.п.47-48)
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.
Також з обвинуваченого належить стягнути на користь держави (код класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження" процесуальні витрати на проведення судової експертизи зброї №СЕ-19/116-25/2126-БЛ від 31.01.2025 року в розмірі 1591,80 грн.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих що повертаються власнику (законному володільцю), якій не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 174, 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1(одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2, ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави (код класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження" процесуальні витрати на проведення судової експертизи зброї №СЕ-19/116-25/2126-БЛ від 31.01.2025 року в розмірі 1591,80грн
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.01.2025 року на тимчасово вилучене речі, а саме: картонну коробку білого кольору від навушників «ВOROFONE», в якій перебувають предмети, зовні схожі на набої в кількості 16 шт, поміщено до сейф пакету №СRІ1201721.
Речові докази: картонну коробку білого кольору від навушників «ВOROFONE», яка зберігається у камері зберігання речових доказів Роздільнянського РВП, після набрання вироком законної сили, знищити.
Застосувати спеціальну конфіскацію щодо 16 патронів, які належать до категорії боєприпасів до бойової вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які є проміжними патронами (5,45x39мм), промислового виробництва (СРСР) та придатними до стрільби, після набрання вироком законної сили, конфіскувати в дохід держави.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1