Справа № 522/3265/25
1-кп/522/1815/25
про продовження строку запобіжного заходу
04 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
перекладачів - ОСОБА_17 , ОСОБА_18
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у кримінальному провадженні № 62024150020000693 від 08.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 3 ст. 260, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 109 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України,
установив:
І. Суть питання, що вирішується.
На розгляді у Приморському районному суді м. Одеси перебуває кримінальне провадження за № 62024150020000693 від 08.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 3 ст. 260, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 109 КК України та за підозрою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.06.2025 без визначення розміру застави.
Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1. Клопотання прокурора.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_10 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_11 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачена ОСОБА_12 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачена ОСОБА_14 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачена ОСОБА_15 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованого обвинувачення, а також продовження існуванням ризиків того, що обвинувачена ОСОБА_16 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 під вартою, просив суд їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_5 вказала, що ризики, які зазначені прокурором, нічим не підтверджені та є голослівними, її підзахисний добровільно повернувся до України, що підтверджується документом про перетин кордону України громадянином ОСОБА_10 . Крім того, захисник зауважила, що прокурором жодного разу не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених КПК України. У розпорядженні суду перебуває виключно обвинувальний акт, що унеможливлює повноцінну оцінку доказів, на які посилається сторона обвинувачення. У зв'язку з цим суд позбавлений можливості здійснити об'єктивну перевірку доводів прокурора щодо наявності ризиків. Також захисник звернула увагу на стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 , що потребує належного медичного нагляду та лікування, а тому просила обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту як більш м'який та співмірний з обставинами справи.
Захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання прокурора. Вказала, що зазначені у клопотанні ризики є цілковитими припущеннями прокурора, а ризику впливу на свідків взагалі не існує. Крім того, захисник аргументовано зазначила, що ризик впливу на свідків є повністю безпідставним, оскільки прокурор не подав клопотання про виклик свідків на стадії підготовчого провадження, як це передбачено КПК України. Відповідно, стороною обвинувачення не було визначено осіб, які підлягають допиту в судовому засіданні, а тому такі свідки де-факто відсутні у провадженні, що унеможливлює будь-який вплив на них. Оскільки таких підстав не зазначено, а клопотання про виклик свідків не було подано, ризик впливу на свідків є юридично нікчемним. Також захисник наголосила, що суд має право, відповідно до положень КПК України, визначити її підзахисному розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_4 зазначила, що ризики, вказані прокурором, нічим не підтверджені, звернула увагу суду на лист, що підтверджує добровільне повернення до України її підзахисного. Окрім того, захисник вказала на стан здоров'я обвинуваченого, який потребує належного медичного нагляду. Також наголосила, що протягом останніх десяти років ОСОБА_10 не займався жодною іншою діяльністю, окрім наукової, що свідчить про його сталі соціальні зв'язки. Захисник зауважила, що ОСОБА_19 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджує його позитивну характеристику та відсутність ризику повторного вчинення злочину. Щодо ризиків впливу на учасників процесу, захисник вказала, що у кримінальному провадженні вже проведені всі необхідні судові експертизи, а свідки допитані, причому їхні показання зафіксовано на відеозапис, що унеможливлює будь-яке втручання або вплив на них з боку обвинуваченого. Просила визначити розмір застави як альтернативи.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав доводи своїх захисників.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 подав письмове заперечення на клопотання прокурора, вказав, що обвинувачення є необґрунтованим, ризики, що вказані прокурором є недоведеними, його підзахисний жодним чином не перешкоджав досудовому розслідуванню. Його підзахисний має міцні соціальні зв'язки. Просив у задоволенні клопотання відмовити або обрати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі чи визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав доводи свого захисника.
Захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_4 подала письмові заперечення на клопотання прокурора, зазначивши, що воно не відповідає вимогам закону. Вказала, що її підзахисна добровільно з'явилася до суду для участі у розгляді питання про обрання запобіжного заходу. Також зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить жодних конкретних дій, які, на думку сторони обвинувачення, вчинила ОСОБА_12 з метою організації або участі в незаконному воєнізованому формуванні, що свідчить про відсутність об'єктивної сторони злочину. Звернула увагу суду на окрему думку судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_20 від 27.01.2025 у справі № 522/10265/24, у якій зазначено, що щодо ОСОБА_12 може бути застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У зв'язку з цим просила, у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити її підзахисній розмір застави у застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачена ОСОБА_12 підтримала доводи свого захисника.
Захисник ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_9 просила у задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризики вказані прокурором нічим не доведені. Підстави для застосування запобіжного заходу до її підзахисної відсутні взагалі.
Захисник ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_4 подала письмове заперечення на клопотання прокурора просила у задоволенні клопотання відмовити. У зв'язку з цим просила, у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити її підзахисній розмір застави у застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачена ОСОБА_15 підтримала доводи свого захисника. Вказала, що сприяла слідству, зокрема, через повернення до України.
Захисник ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_4 подала письмове заперечення на клопотання прокурора та просила у його задоволенні відмовити, оскільки воно не відповідає вимогам закону. Зазначила, що процесуальна поведінка її підзахисної свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. ОСОБА_14 з'являлася на всі допити, брала участь у слідчих діях, що свідчить про належне виконання нею процесуальних обов'язків та відсутність наміру ухилятися від слідства. Також захисник зауважила, що якби її підзахисна мала намір переховуватися або перешкоджати досудовому розслідуванню, вона вже давно могла б це зробити, однак навпаки - співпрацювала зі слідством і не вчиняла жодних дій, які свідчили б про наявність ризиків. У зв'язку з цим просила, у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити її підзахисній розмір застави у застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачена ОСОБА_14 підтримала доводи свого захисника, зазначила, що повністю сприяла розслідуванню, не ухилялася від слідства, не розуміє підстав свого затримання та просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_4 подала письмове заперечення на клопотання прокурора просила у задоволенні клопотання відмовити, оскільки воно не відповідає вимогам Закону. Її підзахисній повністю незрозуміла суть обвинувачення. Ризики зазначені прокурором нічим не доведені. ОСОБА_16 не вчиняла жодних перешкод досудовому розслідуванню. Звернула увагу суду на окрему думку судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_20 від 27.01.2025 у справі № 522/10265/24, у якій зазначено, що щодо ОСОБА_16 може бути застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У зв'язку з цим просила, у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити її підзахисній розмір застави у застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачена ОСОБА_16 підтримала доводи свого захисника. Вказала, що будь-які ризики втечі у неї відсутні.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд
За змістом ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_10 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисників, суд доходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
На думку суду, обставини цього кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_10 , який між іншим, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру пов'язану з допитом осіб, які є свідками на стадії судового розгляду.
Вказане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Тому, у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній матиме можливість здійснювати на них вплив, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку суду у цьому кримінальному провадженні існує ризик того, що ОСОБА_10 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, з урахуванням посилання на погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Також суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого було продовжено до теперішнього часу. Воєнний стан введений у зв'язку з військовою агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням на територію України.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» №2198-IX, внесені зміни стосовно застосування запобіжних заходів.
Так, ст.176 КПК доповнено частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті». Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК встановлює вид запобіжного заходу - тримання під вартою.
Отже, внесенням згаданих змін законодавець імперативно встановив, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, в тому числі, передбачених ст.ст.109, 260 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження Кримінального кодексу України.
Тобто в умовах введеного на території України воєнного стану, до ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому дій, може бути застосовано виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, що регламентовано положеннями ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК.
Стосовно доводів сторони захисту щодо можливості визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, слід зазначити таке.
Як вказано вище у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
За таких обставин суди повинен керуватись спеціальними нормами кримінального процесуального закону, які врегульовують процесуальні дії суду в умовах воєнного стану.
Відповідно до діючої редакції абз.3 ч.4 ст.183 КПК, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст. 109, 260 КК України.
Суд вважає логічними доводи сторони захисту стосовно того, що законодавцем визначено право, а не обов'язок суду щодо невизначення розміру застави в кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ст.ст.109, 260 КК України.
Водночас оцінюючи можливість визначення застави, суд враховує, що в цьому кримінальному провадженні, обвинувачення ОСОБА_10 , пов'язане з вчиненням дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади та у створеному не передбаченому законами України воєнізованому формуванні, метою створення якого було здійснення його учасниками сприяння військовим РФ в окупації території міста Одеси, у тому числі шляхом вбивства українських військовослужбовців та інших захисників України, заволодіння належними ним зброєю та боєприпасами, а також подолання спротиву Сил оборони України іншими діями і засобами військового характеру та подальших незаконних дії по захопленню влади в м. Одесі.
Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому дій, з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень суд вважає, що на цей час, існують достатні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки саме такий запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та слугуватиме виконанню положень ст.2 КПК.
Доводи захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не приймаються судом з підстав вказаних вище.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисники не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_11 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в цьому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
На думку суду, обставини цього кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_11 , який між іншим, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру пов'язану з допитом осіб, які є свідками на стадії судового розгляду.
Вказане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Тому, у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній матиме можливість здійснювати на них вплив, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку суду у цьому кримінальному провадженні існує ризик того, що ОСОБА_11 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Також суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого було продовжено до теперішнього часу. Воєнний стан введений у зв'язку з військовою агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням на територію України.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» №2198-IX, внесені зміни стосовно застосування запобіжних заходів.
Так, ст.176 КПК доповнено частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті». Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК встановлює вид запобіжного заходу - тримання під вартою.
Отже, внесенням згаданих змін законодавець імперативно встановив, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, в тому числі, передбачених ст.ст.109, 260 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження Кримінального кодексу України.
Тобто в умовах введеного на території України воєнного стану, до ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому дій, може бути застосовано виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, що регламентовано положеннями ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК.
Стосовно доводів сторони захисту щодо можливості визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу та зміни запобіжного заходу на більш м'який слід зазначити таке.
Як вказано вище у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
За таких обставин суд повинен керуватись спеціальними нормами кримінального процесуального закону, які врегульовують процесуальні дії суду в умовах воєнного стану.
Відповідно до діючої редакції абз.3 ч.4 ст.183 КПК, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст. 109, 260 КК України.
Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому дій, з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень суд вважає, що на цей час, існують достатні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки саме такий запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та слугуватиме виконанню положень ст.2 КПК.
Доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_11 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не враховуються судом з підстав вказаних вище.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисник не позбавлений можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Щодо обвинуваченої ОСОБА_12 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_12 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У цьому кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що обвинувачена ОСОБА_12 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченій ОСОБА_12 у разі визнання її винуватою та тією обставиною, що обвинувачена знайома зі свідками та іншими обвинуваченими у провадженні.
Суд у контексті обставин зазначеного кримінального провадження враховує, що наразі триває підготовче судове засідання, докази судом не досліджувалися.
Суд також враховує фактичні обставини кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_12 інкримінуються дії щодо участі у непередбачених Законом України воєнізованому формуванні, у найбільш несприятливий для держави час, коли більшість людських та технічних ресурсів спрямовані на відсіч збройної агресії рф, яка розв'язала повномасштабну війну в Україні, щоденно руйнує країну та вбиває її громадян.
Суд вважає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.
Відтак, суд на підставі аналізу наданих матеріалів, продемонстрованої процесуальної поведінки, дійшов до висновку про те, що з огляду на наявність ризиків дії та поведінка обвинуваченої ОСОБА_12 на теперішній час потребують виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника відносно можливості визначення обвинуваченій ОСОБА_12 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд зазначає таке.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Приписи КПК України орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_12 під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та доходить висновку відносно того, що інтереси судового розгляду на цьому етапі провадженні виправдовують застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_12 безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не враховуються судом з підстав вказаних вище.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченої ОСОБА_12 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисник не позбавлений можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченої під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Щодо обвинуваченої ОСОБА_15 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_15 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У цьому кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що обвинувачена ОСОБА_15 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченій ОСОБА_15 у разі визнання її винуватою та тією обставиною, що обвинувачена знайома зі свідками та іншими обвинуваченими у провадженні.
Суд у контексті обставин зазначеного кримінального провадження враховує, що наразі триває підготовче судове засідання, докази судом не досліджувалися.
Суд також враховує фактичні обставини кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_15 інкримінуються дії щодо участі у непередбачених Законом України воєнізованому формуванні, у найбільш несприятливий для держави час, коли більшість людських та технічних ресурсів спрямовані на відсіч збройної агресії рф, які розв'язала повномасштабну війну в Україні, щоденно руйнує країну та вбиває її громадян.
Суд вважає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.
Відтак, суд на підставі аналізу наданих матеріалів, продемонстрованої процесуальної поведінки, дійшов до висновку про те, що з огляду на наявність ризиків дії та поведінка обвинуваченої ОСОБА_15 на теперішній час потребують виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника відносно можливості визначення обвинуваченій ОСОБА_15 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд зазначає таке.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Приписи КПК України орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_15 під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та доходить висновку відносно того, що інтереси судового розгляду на цьому етапі провадженні виправдовують застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_15 безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченої ОСОБА_15 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не враховуються судом з підстав вказаних вище.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченої ОСОБА_15 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисники не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченої під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Щодо обвинуваченої ОСОБА_14 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_14 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У цьому кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що обвинувачена ОСОБА_14 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченій ОСОБА_14 у разі визнання її винуватою та тією обставиною, що обвинувачена знайома зі свідками та іншими обвинуваченими у провадженні.
Суд у контексті обставин зазначеного кримінального провадження враховує, що наразі триває підготовче судове засідання, докази судом не досліджувалися.
Суд також враховує фактичні обставини кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_14 інкримінуються дії щодо участі у непередбачених Законом України воєнізованому формуванні, у найбільш несприятливий для держави час, коли більшість людських та технічних ресурсів спрямовані на відсіч збройної агресії рф, які розв'язала повномасштабну війну в Україні, щоденно руйнує країну та вбиває її громадян.
Суд вважає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.
Відтак, суд на підставі аналізу наданих матеріалів, продемонстрованої процесуальної поведінки, дійшов до висновку про те, що з огляду на наявність ризиків дії та поведінка обвинуваченої ОСОБА_14 на теперішній час потребують виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника відносно можливості визначення обвинуваченій ОСОБА_14 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд зазначає таке.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Приписи КПК України орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_14 під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та доходить висновку відносно того, що інтереси судового розгляду на цьому етапі провадженні виправдовують застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_14 безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченої ОСОБА_14 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисник не позбавлений можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченої під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Щодо обвинуваченої ОСОБА_16 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_16 під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У цьому кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що обвинувачена ОСОБА_16 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченій ОСОБА_16 у разі визнання її винуватою та тією обставиною, що обвинувачена знайома зі свідками та іншими обвинуваченими у провадженні.
Суд у контексті обставин зазначеного кримінального провадження враховує, що наразі триває підготовче судове засідання, докази судом не досліджувалися.
Суд також враховує фактичні обставини кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_16 інкримінуються дії щодо участі у непередбачених Законом України воєнізованому формуванні, у найбільш несприятливий для держави час, коли більшість людських та технічних ресурсів спрямовані на відсіч збройної агресії рф, яка розв'язала повномасштабну війну в Україні, щоденно руйнує країну та вбиває її громадян.
Суд вважає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.
Відтак, суд на підставі аналізу наданих матеріалів, продемонстрованої процесуальної поведінки, дійшов до висновку про те, з огляду на наявність ризиків дії та поведінка обвинуваченої ОСОБА_16 на теперішній час потребують виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника відносно можливості визначення обвинуваченій ОСОБА_16 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд зазначає таке.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Приписи КПК України орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_16 під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та доходить висновку відносно того, що інтереси судового розгляду на цьому етапі провадженні виправдовують застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_16 безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченої ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не враховуються судом з підстав вказаних вище.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченої ОСОБА_16 під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а захисник не позбавлений можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченої під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання встановлених раніше ризиків.
Керуючись ст. ст. 315, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 серпня 2025 року.
Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 02 серпня 2025 року включно.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1