Справа № 522/14853/22
Провадження по справі № 1-кс/522/862/25
03 червня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб Одеської обласної прокуратури,
31.01.2025 ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка, на думку скаржника, полягає у не розгляді клопотання № 2208-25 від 13.01.2025 про проведення допиту ОСОБА_4 як потерпілої особи та залучити його в якості потерпілої особи в рамках кримінального провадження № 42022160000000191.
Вимоги скарги мотивував тим, що 13.01.2025 ОСОБА_4 звернувся до Одеської обласної прокуратури з клопотанням про проведення допиту ОСОБА_4 як потерпілої особи та залучити його в якості потерпілої особи в рамках кримінального провадження № 42022160000000191, про що зроблено відмітку (2208-25 від 13.0.2025).
Однак, до цього часу ОСОБА_4 жодної відповіді за наслідками розгляду клопотання не отримав, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідальних осіб розглянути згідно з вимогами ст. 220 КПК України її клопотання від 13.01.2025.
У судове засідання скаржник ОСОБА_4 не з'явився, причини неявки суду не відомі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що 14.01.2025 ОСОБА_4 була надана відповідь на клопотання від 13.01.2025, з якої вбачається, що кримінальне провадження № 42022160000000191 від 11.07.2022 перебуває в провадженні слідчих другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві. В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 має статут заявника та допитаний в якості свідка. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення слідчого про відмову у визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42022160000000191 від 11.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Розглянувши скаргу, заслухавши учасників кримінального провадження, приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування регулюється главою 26 КПК України(ст.ст. 303-313 КПК України) .
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Відповідно до п. 1, п.7 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до імперативних вимог частини третьої статті 306 КПК участь у судовому засіданні скаржника чи його захисника, представника (принаймні однієї із зазначених осіб) є обов'язковою. Водночас згідно із частиною другою цієї ж статті слідчий суддя зобов'язаний розглянути скаргу не пізніше сімдесяти двох годин з моменту її надходження.
У разі ж неявки до суду скаржника, належним чином сповіщеного про розгляд скарги, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цієї особи проти її волі.
Закон не встановлює жодних заходів процесуального примусу для забезпечення участі в судовому засіданні особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Не передбачає закон і можливості розгляду судом скарги за відсутності скаржника, належним чином повідомленого про такий розгляд (якщо в судовому засіданні не бере участі його захисник чи представник).
У частині другій статті 307 КПК визначено вичерпний перелік рішень, які слідчий суддя може прийняти за результатами розгляду відповідної скарги: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобов'язати припинити дію чи вчинити певну дію; відмовити в задоволенні скарги.
Однак постановлення будь-якої з наведених ухвал за відсутності і скаржника, і його захисника чи представника не відповідатиме приписам частини третьої статті 306 КПК.
Відкладення розгляду скарги призводить до порушення строку, встановленого частиною другою статті 306 зазначеного Кодексу, а також не гарантує прибуття в наступне судове засідання осіб, котрі не бажають брати в ньому участь.
Отже, норми КПК України не містять вказівки щодо дій слідчого судді у разі неявки особи, яка звернулась зі скаргою, на судове засідання з розгляду такої скарги.
Згідно розділу 7 Узагальнення ВССУ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» визначено наступне: « …у разі неявки скаржника слідчі судді постановляють ухвали про залишення відповідних скарг без розгляду. Такий підхід суду відповідає вимогам ч.3 ст.306 КПК, згідно із якою розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Отже, у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду скаржник буде мати право повторно звернутися з такою в суд».
Слідчий суддя вважає за можливе взяти до уваги положення вказаного узагальнення виходячи із наступного.
Забезпечення однакового застосування норм матеріального та процесуального законодавства полягає у наданні на законодавчому рівні можливості Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вивчати й узагальнювати судову практику при вирішенні справ цивільної та кримінальної юрисдикцій. Наслідком такого узагальнення є реалізація повноваження вищого спеціалізованого суду, передбаченого п.2 ст.32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо надання судам нижчих інстанцій кваліфікованої допомоги з боку суду вищого рівня у вигляді надання рекомендаційних роз'яснень із питань правозастосування. За змістом п.2 ст.32 Закону ВССУ дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції (цивільної та кримінальної).
Установивши в ч. 3 ст. 306 КПК України імперативну вимогу про розгляд слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, законодавець не зазначив, як повинен діяти та яке рішення прийняти слідчий суддя у випадку, коли така особа (її захисник чи представник) без поважних на то причин не з'являється на розгляд скарги, тобто втратила до неї інтерес, або ж залишила залу судового засідання.
Слідчий суддя вважає, що враховуючи положення ст.7 КПК України, справедливий судовий розгляд має ґрунтуватися на принципі рівності сторін, який передбачає надання розумної можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Оскільки законом створені найбільш сприятливі умови для швидкого захисту порушених прав під час досудового розслідування, строк проведення якого чітко обмежений, як і обмежений строк розгляду скарг, скаржник, звертаючись до слідчого судді повинен добросовісно користуватися такою процесуальною можливістю та з'явитися в судове засідання для надання особистих пояснень. Неявка належно повідомленого скаржника дає суду право залишити його скаргу без розгляду, що, однак, не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду. Отже, таким чином, за умов добросовісного користування своїми процесуальними правами скаржником, вони порушені не будуть та доступ до суду не буде обмежений.
Слідчий суддя роз'яснює, що залишення без розгляду і закриття провадження по скарзі не позбавляє права скаржника повторно звернутись до слідчого судді зі скаргою.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, якою передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку про те, скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб Одеської обласної прокуратури, слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 22, 303-307 КПК України, слідчий суддя
Скаргк ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб Одеської обласної прокуратури, - залишити без розгляду з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5
03.06.2025