Справа № 509/1705/25
04 червня 2025 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з процесуальним керівником - прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000176 від 06.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357 КК України, про продовження строку тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця за національністю, громадянина України, що має вищу освіту, який не має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357 КК України,
Слідчим відділенням відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000176 від 06.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357 КК України.
В відповідності до наданого клопотання, розслідуванням встановлено, що приблизно у 20-х числах березня 2025 року, однак не пізніше 26 березня 2025 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в м. Одеса, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом вимагання, у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив у попередню змову із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Приступивши до реалізації свого протиправного умислу, діючи умисно, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , 26.03.2025 у вечірній час доби, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, прибули на автомобілі марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у постійному користуванні ОСОБА_9 , за місцем проживання потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, всупереч волі власника домоволодіння та в порушення вимог ст. 30 Конституції України, якою передбачено право на недоторканість житла чи іншого володіння особи, не маючи визначених законом підстав та дійсного або уявного дозволу власника, ОСОБА_5 , використовуючи фізичну силу, вибив металопластикове вікно будинку, після чого через відкрите вікно проник всередину будинку та відчинив вхідні двері, які на момент проникнення перебували у зачиненому стані з середини.
Своїми діями, ОСОБА_5 , надав змогу своїм співучасникам ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , також проникнути всередину будинку де на той час перебував потерпілий ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу направленого на заволодіння чужим майном, шляхом вимагання, у період дії воєнного стану введеного на всій території України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому безперервно продовжувався, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , висловлюючи погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та із застосуванням фізичного насильства, що виразилось у нанесенні ОСОБА_9 , потерпілому не менш 4-х ударів бейсбольною битою по кінцівкам та тулубу, почали вимагати у ОСОБА_8 повернення ймовірно неіснуючого боргу в сумі 4000 доларів США, які останній заборгував невстановленій в ході досудового розслідування особі на ім'я ОСОБА_11 .
При цьому, після того як ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , впевнились, що грошових коштів у потерпілого немає та дізнавшись, що співвласником вказаного домоволодіння є ОСОБА_8 вони з метою заволодіння чужим майном продовжили вже вимагати від потерпілого отримання права на земельну ділянку та житловий будинок, з метою їх подальшого продажу.
З метою примусити ОСОБА_8 повернути уявний борг, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , вивели потерпілого на вулицю, де з метою приниження честі та гідності, одягли собачий ошийник з цепом на шию, та змусили бігти певну відстань до найближчої лісосмуги що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_2 за координатами 46.3406650, 30.5539240, за їх автомобілем.
В результаті вищевказаних протиправних дій, що виразились у застосуванні погроз насильства над потерпілим, спричинення йому тілесних ушкоджень, обмеження його прав, свобод і законних інтересів потерпілий ОСОБА_8 , був вимушений погодитися на їх незаконні вимоги щодо продажу на їх користь належних йому на праві власності земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 26 березня 2025 року, у вечірній час доби, точний час в ході досудового розслідування не встановлений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи у лісо-смузі, що розташована в межах населеного пункту Великодолинське, Одеського району Одеської області за координатами 46.3406650, 30.5539240, куди вони привели потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок вчинення щодо нього незаконного позбавлення волі та викрадення людини.
При цьому, ОСОБА_5 діючи спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 , продовжили вимагати з останнього, повернення ймовірно неіснуючого боргу, які останній начебто заборгував невстановленій в ході досудового розслідування особі на ім'я ОСОБА_11 .
ОСОБА_8 , усвідомлюючи сукупність обставин, сприймаючи погрози фізичною розправою з боку ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 як реальні, переймаючись за власне життя та здоров'я, запропонував ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 передати їм документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку та домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , для їх подальшого продажу, а на отриманні кошти погасити ймовірно неіснуючий боргу в сумі 4000 доларів США.
Так, у період часу з 26 березня 2025 року по 01 квітня 2025 року, біль точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , незаконно привласнили документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: будівельним паспортом на забудову присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , договором купівлю продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що укладений між ОСОБА_13 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець), документами на оформлення водопостачання житлового будинку по АДРЕСА_2 , а також проектною документацією на земельну ділянку та будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з метою їх використання для переоформлення та продажу земельної ділянки та будинку.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 03 квітня 2025 року у після обідній час, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в м. Одеса, з метою встановлення місця перебування потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив у попередню змову із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для цього вони на автомобілі марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у постійному користуванні ОСОБА_9 , прибули за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , так як на їх думку останній володів інформацією про місце перебування ОСОБА_8 .
Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_9 , перебуваючи на прибудинковій території домоволодіння, почали гукати ОСОБА_14 , однак останній не відзивався на їх крики, тоді у ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 , виник раптовий умисел, направлений на незаконне проникнення до володіння іншої особи, а саме до огородженої території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_14 ..
В подальшому, діючи умисно, всупереч волі користувача домоволодіння ОСОБА_14 , та в порушення вимогам ст. 30 Конституції України, якою передбачено право на недоторканість житла чи іншого володіння особи, зі ОСОБА_5 , спільно ОСОБА_9 , не маючи визначених законом підстав та дійсного або уявного дозволу користувача, переслідуючи мету знайти ОСОБА_14 , потрапили на огороджену територію зазначеного домоволодіння, пройшли на подвір'я домоволодіння та здійснили спробу потрапити до будинку через вхідні двері, які були зачинені.
В подальшому, ОСОБА_5 , спільно ОСОБА_9 , не маючи змоги потрапити до будинку через двері, із застосуванням фізичної сили пошкодили вхідні двері будинку та проникли всередину нього, при цьому не виявивши всередині ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , спільно ОСОБА_9 , були вимушені покинути територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 05 квітня 2025 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у місті Одеса, з метою отримання інформації, щодо точного місця перебування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив у попередню змову із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і вирішили здійснити викрадення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на їх думку володів інформацією про місце перебування ОСОБА_8 .
Так, 05 квітня 2025 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, прибувши до домоволодіння ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , не маючи на те визначених законом підстав та дійсного або уявного дозволу власника будинку, проникли на території домоволодіння останнього, після чого незаконно проникли всередину домоволодіння, через вхідні двері, та перебуваючи всередині будинку приступили до реалізації свого протиправного умислу, направленого на незаконне викрадення та позбавлення волі ОСОБА_14 , маючи фізичну перевагу на ним, подавили його можливість до вчинення супротиву, при цьому застосовуючи фізичну силу, подавляючи волю потерпілого, позбавили його можливості чинити фізичний опір, всупереч його волі, заштовхали до багажного відділення автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де стали насильно утримувати, чим здійснили незаконне позбавлення волі потерпілого, при цьому ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , застосовуючи психологічний тиск, щодо ОСОБА_14 , почали випитувати останнього, щодо місця перебування ОСОБА_8 .
Надалі, з метою отримання інформації від ОСОБА_14 , щодо місця перебування ОСОБА_8 , та демонстрації своїх намірів, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зачинили ОСОБА_14 у багажному відділенні автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 та попрямували до лісосмуги, що розташована в межах населеного пункту Великодолинське Одеського району Одеської області, де ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , продовжили вчиняти дії насильницького характеру відносно ОСОБА_14 , що виразились у нанесені останньому тілесних ушкоджень дерев'яною бейсбольною битою та погрозах фізичною розправою.
Перебуваючи у зазначеній лісо-смузі, через невстановлений досудовим розслідуванням проміжок часу, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , не отримавши бажаного результату від ОСОБА_14 , щодо місця перебування ОСОБА_8 , діючи всупереч волі потерпілого із застосуванням фізичної сили, заштовхали останнього на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вирушили в бік міста Одеси, при цьому, по-дорозі ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , застосовували психологічний тиск відносно ОСОБА_14 , що виразилось у погрозах незаконному утриманні останнього у підвальному приміщенні, до поки потерпілий не вкаже на місце перебування ОСОБА_8 .
Продовжуючи рух в напрямку міста Одеси, їдучи повз села Нова Долина Одеського району Одеської області, сприймаючи погрози з боку ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , як реальні, переймаючись за власне життя та здоров'я, ОСОБА_14 , попросив останніх зробити вимушену зупинку під приводом справляння природньої потреби, на що ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , погодились, зупинившись на узбіччі автомобільної дороги в межах населеного пункту села Нова Долина Одеського району, Одеської області.
Перебуваючи на узбіччі дороги ОСОБА_14 з метою збереження свого життя та здоров'я почав імітувати приступ епілептичного нападу та впав на землю, побачивши це ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , покинули вказане місце, залишивши потерпілого.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку квітня 2025 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у місті Одеса більш, з метою отримання від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 права на його майно, а саме на земельну ділянку та будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , вчинене шляхом вимагання передачі чужого майна, вступив у попередню змову із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і вирішили здійснити викрадення та позбавлення волі ОСОБА_8 .
Приступивши до реалізації свого протиправного умислу, направленого на незаконне викрадення та позбавлення волі ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , 06.04.2025, приблизно о 05:00 годині, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, прибули на автомобілі марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 до домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_4 , де на той час перебував потерпілий ОСОБА_8 .
Перебуваючи на біля території вказаного домоволодіння, всупереч волі власника домоволодіння та в порушення вимог ст. 30 Конституції України, якою передбачено право на недоторканість житла чи іншого володіння особи, не маючи визначених законом підстав та дійсного або уявного дозволу власника, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , вибили вхідні двері житлового будинку, зайшли в середину даного будинку, де з метою вчинення психологічного тиску на потерпілого ОСОБА_8 , почали демонструвати перед ним предметами, які за своїми зовнішніми ознаками схожі на пістолети, що були при них, погрожуючи їх застосуванням, та подавляючи волю потерпілого, позбавивши можливості чинити фізичний опір, всупереч його волі, заштовхали останнього автомобіль марки «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 та відвезли його до багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де перемістили останнього до побутового приміщення квартири, у якому стали насильно утримувати, чим здійснили незаконне позбавлення волі потерпілого.
Переслідуючи мету незаконного заволодіння правом на майно, а саме правом на земельну ділянку та будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належать потерпілому ОСОБА_8 , ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , вимагали у потерпілого передачі права власності на його майно шляхом підписання відповідних договорів купівлі-продажу, що суперечило його волі, законним правам і інтересам, та супроводжувалось погрозами нанесенням тілесних ушкоджень у разі невиконання вимог останніх, які потерпілий сприймав як реальні.
В ході примусового утримання, тривалих знущань та нанесення тілесних ушкоджень, знаходячись під постійним фізичним та психологічним тиском, ОСОБА_8 змушений був погодитися на умови, які заздалегідь були висунуті ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , та 07.04.2025 здійснити підписання договору купівлі продажу своєї земельної ділянки та будинку, однак 06.04.2025 їх незаконні дії було викрито співробітниками поліції.
06 квітня 2025 року за наявності достатніх ОСОБА_5 , затримано в порядку статті 208 КПК України.
07 квітня 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
08 квітня 2025 року підозрюваному ОСОБА_5 , Овідіопольським районним судом, обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолято»
22 квітня 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357 КК України.
Підозра відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, на теперішній час, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом обшуку автомобіля марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 06.04.2025, в ході якого було виявлено та вилучено: документи на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаряддя злочину - предмет, який за зовнішніми ознаками схожий на пістолет, бейсбольну биту та інше майно, що визнано речовими доказами у кримінальному проваджені; протоколом обшуку квартирного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , від 06.04.2025 в ході у зазначеному приміщенні виявлено потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також майно, що визнано речовими доказами у кримінальному проваджені; показами потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що три невідомі йому особи, здійснювали психологічний тиск, при цьому застосовуючи фізичне насилля по відношенню до нього вимагали повернути неіснуючий борг у сумі 4000 доларів США, після чого проти його волі викрали його та утримували у квартирному приміщенні у м. Одеса, при цьому описав їх зовнішні прикмети; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участю потерпілого ОСОБА_8 , який серед наданих на впізнання осіб, впізнав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як одного із нападників; показами свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який пояснив, що три невідомі йому особи, один на прізвисько « ОСОБА_16 », другий на ім'я ОСОБА_17 , данні третьої особи йому не відомі, здійснювали психологічний тиск, при цьому застосовуючи фізичне насилля по відношенню до ОСОБА_8 , та вимагали від нього повернути неіснуючий борг у сумі 4000 доларів США, при цьому описав їх зовнішні прикмети; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участю потерпілого ОСОБА_15 , який серед наданих на впізнання осіб, впізнав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як одного із нападників; показами потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який повідомив, що три невідомі особи, застосовуючи психологічний тиск та фізичне насилля проти його волі, викрали його та під погрозою фізичною розправою, намагались вивідати інформацію про місце перебування ОСОБА_8 .. Окрім того, потерпілий описав їх зовнішні прикмети; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відтворив дії підозрюваних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відтворив дії підозрюваних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ; показами свідка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який повідомив, що допомагав у пошуку покупців на земельку ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; показами свідка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка повідомила, що займалась переоформленням земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357 КК України, при цьому, відповідно ч.5 ст.12 КК України ОСОБА_10 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12025162380000176 від 06.04.2025, постановою керівника Чорноморської окружної прокуратури, строк досудового розслідування по кримінальному провадженні було продовжено до 3-х місяців, тобто до 07.07.2025, натомість строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно підозрюваного ОСОБА_5 спливає 05.06.2025, що може негативно вплинути на досудове розслідування.
Закінчити досудове розслідування у двох місячний термін не є можливим внаслідок складності провадження, та необхідністю у додатковому часі для проведення необхідних слідчих дій та процесуальних заходів, спрямованих збирання доказів.
Так, необхідним є проведення та завершення процесуальних дій які потребують додаткового часу, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме: встановити місце перебування та допитати в якості свідка ОСОБА_20 ; допитати в якості свідка дружину потерпілого ОСОБА_8 , складність проведення слідчої дії полягає у тому, що за наявною оперативною інформацією, зазначена особа, перебуває за межами України, що ускладнює проведення допиту; встановити місце перебування та допитати в якості свідка матір потерпілого ОСОБА_8 ; встановити місце перебування та допитати в якості свідка дружину потерпілого ОСОБА_14 ; виконання вимог ст. 290 КПК України, складання та вручення підозрюваному обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; провести ряд інших слідчих (розшукових) дій, необхідність в яких може виникнути за результатами отримання висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В свою чергу, у відповідності з вимогами ч.1 ст.177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу під час досудового розслідування, при цьому дані ризики і теперішній час є актуальними, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування, так як він усвідомлює інкримінований йому злочин, так як він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_5 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме в зв'язку з тим, що на даний час триває досудове розслідування, в подальшому може виникнути необхідність у винайдені будь-яких речей, які ще невідомі слідству, окрім того, на даний час стороною обвинувачення не знайдений другий пістолет, за допомогою якого вчинювались зазначені кримінальні правопорушення, а ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може їх знищити чи сховати; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих або свідків, адже знає їх анкетні дані, із копій матеріалів отриманих до клопотання вже знає місця мешкання потерпілих та інших учасників, що дає змогу вчинювати незаконний вплив на учасників процесу, задля зміни їх показів, враховуючи, що в подальшому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12025162380000176 від 06.04.2025 не завершено та ОСОБА_5 , відомі контактні дані наявних наразі свідків в межах вказаного кримінального провадження у зв'язку з ознайомленням з додатками до клопотання, котрі обґрунтовують його доводи; п.4 ч.1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу; п.5 ч.1 ст.177 КПК України: ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, адже за наявною військовою агресією з боку росії проти України, суттєво обмежують можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршується криміногенна обстановка. Вказаний ризик підтверджує те, що теперішня криміногенна обстановка в Україні може схилити особу до нового злочину.
Відповідно положень ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.
Слідчий зазначає, що ризики, які існували на момент обрання підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі не зменшилися та залишаються актуальними, а обрання більш м'якого запобіжного заходу може нашкодити інтересам досудового розслідування і не забезпечить виконання обов'язків підозрюваного, передбачених ст.42 КПК України, що обумовлено наявністю вищезазначених ризиків.
З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_5 , кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Водночас, застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні.
Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню підозрюваного від органів досудового слідства, суду, незаконному впливу на свідків чи вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як ухилення підозрюваного від правоохоронних органів, суду, незаконного впливу на свідків чи вчиненню нових кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи підозру необґрунтованою, недоведеністю існування заявлених ризиків, та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, адвоката та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно ч.6 ст.12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п.175 справи),що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, обрання виключного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою підозрюваного не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (пункт «с» частини 1 статті 5 Конвенції).
Вирішуючи питання доцільності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, підстави продовження дії виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також те що підозрюваний може переховуватись від слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників процесу, у цьому ж провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, неможливо запобігти ризикам передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та такий захід, з урахуванням особи підозрюваного, відповідає суспільним інтересам.
Також, суд вважає можливим не визначати розмір застави з підстав, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, так як ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в скоєні особливо тяжкого кримінального правопорушення з застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 197, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , що погоджене з процесуальним керівником - прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000176 від 06.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357 КК України, про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , задовольнити.
В задоволені клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , відмовити.
Продовжити, у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор строком до 07.07.2025 року, без визначення застави.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 07.07.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського Апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05.06.2025 р. о 09.15.
Слідчий суддя ОСОБА_1