Справа №521/9305/24
Номер провадження: 1-кп/521/979/25
27 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
при судовому розгляді кримінального провадження №521/9305/24 щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 01.05.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі;
- вироком Суворовського районного суду від 26.06.2024 за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі (вирок не набрав законної сили),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, -
У невстановлений час та у невстановленому місці, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння важливими особистими документами шляхом обману, а саме шляхом вчинення протиправних дій, під приводом нібито надання послуг із перевезення товарів та речей до Європи, хоча не мав намірів надавати такі послуги, у подальшому заволодіваючи важливими особистими документами осіб.
Діючи умисно, із корисливих мотивів, продовжуючи реалізувати раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужими важливими особистими документами шляхом обману, ОСОБА_6 з активованою карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером телефону « НОМЕР_1 », у соціальній мережі «Viber» побачив оголошення про потребу у наданні послуг з перевезення документів з міста Одеса до міста Фуртванген у Німеччині.
Надалі, 20.04.2024 о 17 годині 13 хвилин, ОСОБА_6 , діючи умисно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим важливим особистим документом, шляхом обману в телефонній розмові з потерпілою ОСОБА_7 , надавши заздалегідь неправдиві відомості щодо надання послуг з перевезення документів, які фактично не мав на меті виконувати, повідомив потерпілій, що ціна за надання послуг становить 2000 гривень, на що потерпіла погодилась та повідомила про місце, де необхідно забрати документи, а саме: АДРЕСА_2 .
При цьому ОСОБА_7 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_6 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей того ж дня, у вечірній час доби, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , передала ОСОБА_6 пакунок білого кольору з документами, а саме: дублікатом свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (серії НОМЕР_2 від 12.02.2011), який є важливим особистим документом, оскільки засвідчує важливі факти і події в житті людини, втрата якого істотно утруднює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів та потребує значних зусиль для його поновлення.
Після цього, ОСОБА_6 із місця вчинення кримінального правопорушення зник, заволодівши важливим особистим документом потерпілої, а саме дублікатом свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (серії НОМЕР_2 від 12.02.2011), який не мав наміру повертати.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачений надав пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
Роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь - які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.
Незаконне заволодіння будь - яким способом важливим особистим документом, вчинене ОСОБА_6 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України.
Потерпілою ОСОБА_7 було подано цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 190 КК України у сумі 2000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що внаслідок скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, вона понесла матеріальну шкоду на зазначену суму.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у частині обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодом від 20.04.2024 (потерпіла ОСОБА_7 , матеріальна шкода у сумі 2000 гривень) на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Також, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної школи у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у зв'язку із закриттям кримінального провадження у частині обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України, суд позбавлений можливості встановити наявність причинного зв'язку між неправомірними діями обвинуваченого та понесеною потерпілою матеріальною шкодою, тому даний цивільний позов слід залишити без розгляду та роз'яснити потерпілій, що вона має право вирішити його у порядку цивільного судочинства.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.
Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.
При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом'якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_6 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому, про що він, ОСОБА_6 , висловив щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим в суді правдивих показів, готовність нести покарання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою, яка неодноразово засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, спрямованих на заволодіння чужим майном, та вчинення ним чергового злочину свідчить про небажання самовиправлення та про тенденцію до продовження злочинної діяльності.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням положень ст. 70 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком і покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 01.05.2024, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 1 року і 6 місяців обмеження волі.
Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичної явки (доставки) ОСОБА_6 до установи відбування покарання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 07.05.2024, - скасувати.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Sony D2005», IMEI: НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «OPPOA5s», IMEI1: НОМЕР_7 ; IMEI2: НОМЕР_8 , із сім - картою оператора «Київстар» НОМЕР_9 , - повернути обвинуваченому ОСОБА_6 ;
- банківські картки № НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , слот від сім-карти «Fodafone» штрих-код НОМЕР_14 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії та номер «НОМЕР_16», виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 28 грудня 1996 року, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії та номер НОМЕР_15 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- дублікат свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з апостилем, серія НОМЕР_2, - повернути потерпілій ОСОБА_7 .
Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.
На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченої та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1