Справа № 750/645/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/421/25
Категорія - ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 червня 2025 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12023270340004546, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який зареєстрований та фактично проживає на АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працює, неодружений, раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
30.11.2023 близько 11 год. 00 хв. невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізуючи спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , здійснила дзвінок на стаціонарний телефон ОСОБА_10 . В ході телефонної розмови невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, представившись лікарем з м. Москви, повідомила, що донька ОСОБА_10 перебуває в лікарні після автомобільної аварії та потребує негайного лікування, для чого йому необхідно передати грошові кошти в сумі 20000 доларів США через представника лікарні, який прийде до місця мешкання потерпілого. В подальшому, 30.11.2023, близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний умисел, направлений на заволодіння майном, прибув до квартири АДРЕСА_2 , де шляхом обману, назвавшись представником лікаря, що насамперед не відповідає дійсності, отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 5000 гривень, 1500 доларів США, вартість яких станом на 30.11.2023 відповідно до інформації з Нацбанку України становить 54 652 гривні та після чого залишив квартиру.
Таким чином ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно, шляхом обману потерпілого ОСОБА_10 , заволоділи належними йому грошовими коштами загальною сумою 59 652 гривні, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав у повному обсязі.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді трьох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У строк відбування покарання ОСОБА_6 за цим вироком зараховано строк тримання його під вартою під час досудового розслідування з 30.11.2023 по 02.12.2023 у такому співвідношенні: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 84 копійок витрат на залучення експерта.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 , до набрання цим вироком законної сили залишено без змін - цілодобовий домашній арешт.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, просить вирок місцевого суду скасувати як у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, так й у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років обмеження волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання на виконання вироку. На підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_6 під вартою з 30.11.2023 по 02.12.2023 у співвідношенні - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та під цілодобовим домашнім арештом з 02.12.2023 по день набрання вироком суду законної сили у співвідношенні - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають двом дням обмеження волі. В іншій частині вирок залишити без змін; дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження дані, що характеризують особу обвинуваченого. Вважає застосування ст. 75 КК України судом першої інстанції невмотивованим, унаслідок чого в обвинуваченого може виникнути почуття безкарності. Зауважує, що наявність батьків пенсіонерів не перешкодила обвинуваченому вчинити корисливий злочин щодо особи похилого віку. Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, намагався здобути засоби для існування шляхом вчинення кримінального правопорушення. Також зазначає, що оскільки до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, то строк перебування під домашнім арештом з 02.12.2023 по день набрання вироком законної сили необхідно зарахувати у строк відбування покарання.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подавали.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав подану апеляційну скаргу.
Представник потерпілого ОСОБА_9 заперечувала проти її задоволення. Вона пояснила, що обвинувачуваний повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду. Тому, потерпілий просить залишити призначене покарання без змін.
Обвинувачуваний та його захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора. ОСОБА_6 пояснив, що він повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування і місцевим судом за ч. 2 ст. 190 КК України.
Місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_6 дотримався вимог ст. 65 КК України: врахував, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, його позитивну характеристику за місцем мешкання, має батьків пенсіонерів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
У той же час, доводи прокурора про неправильне застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, заслуговують на увагу.
Так, ОСОБА_6 вчинив корисливий нетяжкий злочин та заволодів досить значною сумою - 59652 грн. Крім того, обвинувачений намагався здобути засоби для існування шляхом вчинення кримінального правопорушення, зокрема через позбавлення коштів потерпілого ОСОБА_10 , який є особою похилого віку. Відсутність претензій у потерпілого не вказує, що така позиція викликана активними діями ОСОБА_6 .
Отже, навіть наявність позитивної характеристики, кількох обставин, що пом'якшують покарання, не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише за умови відбування призначеного судом покарання у виді обмеження волі.
Однак, з урахуванням факту повного відшкодування обвинувачуваним матеріальної шкоди потерпілому, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років обмеження волі.
Крім того, оскільки до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, то строк перебування під домашнім арештом з 02.12.2023 по 05.06.2024 необхідно зарахувати у строк відбування покарання із розрахунку трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідають два дні обмеження волі, що складає 368 днів обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407, 418, 420, 426, 532 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання у звязку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_6 під вартою з 30.11.2023 по 02.12.2023 у співвідношенні - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та під цілодобовим домашнім арештом з 02.12.2023 по 05.06.2024 з розрахунку трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідають два дні обмеження волі, що складає 368 днів обмеження волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3