Справа №504/1546/25
Провадження №1-кп/504/609/25
05.06.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025161200000100 від 22.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.6 ст.152 КК України,
В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.6 ст.152 КК України.
В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи заявлені ризики недоведеними та сумнівними, а також надав документи, що характеризують особу обвинуваченого. Просив обрати інший альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
Законний представник потерпілої ОСОБА_7 погодилася із думкою прокурора.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;
- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.
Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. против Switzerland, судове рішення від 26.01.1993 року § 30/.
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, зокрема, за який передбачено можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованих злочинів свідчать про існування ризику переховування від суду. Наявність на утриманні неповнолітньої дитини не мінімалізує заявлений ризик.
Також, ризик впливу на потерпілу та свідків здається суду явно переконливим, оскільки обвинувачений шляхом вмовляння, переконання чи погроз може вплинути на них з метою зміни показань під час судового розгляду.
Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа «Летельє проти Франції», 12369/86, 26 червня 1991 року). На даний час розгляд обвинувального акта перебуває на стадії підготовчого судового засідання та жодні особи не допитувалися. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства жоден доказ, зібраний під час досудового розслідування, не має наперед встановленої сили та досліджується безпосередньо під час судового розгляду.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на першочерговій стадії досудового розслідування є також обґрунтованим, так як підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може підшукати свідків або речові та інші докази, які можуть спотворювати факти, що перешкоджатиме встановленню об'єктивної істини під час здійснення досудового розслідування.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтованим тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, так як на даному етапі розслідування вказаного кримінального провадження наявні відомості про вже вчинені ним аналогічні злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності відносно малолітньої потерпілої.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, обвинуваченим та його захисником в супереч положень ст.132 КПК України, не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що заявлені прокурором ризики та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, є неактуальними та недоведеними.
Враховуючи, що обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено, застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним ризикам, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним обрати запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.
Обираючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що злочин, передбачений у якому обвинувачується ОСОБА_8 вчинений із застосуванням насильства, суд вважає, що встановлювати розмір застави є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 315, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 05.06.2025 року.
Закінчення строку тримання під вартою визначити 03.08.2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3