Справа № 502/2317/24
03 червня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кілія, об'єднане кримінальне провадження, відомості про яке 04.12.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150001600, за звинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, -
В судовому засіданні з розгляду даного кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Також він може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як другий обвиунвальний акт надійшов на час розгляду даного обвинувального акту за ст. 162 ч. 1, ст. 289 ч. 1 ст. 185 ч. 4, ст. 190 ч. 2 КК України, також обвинувачений не має постійного джерела доходу.
Наразі не минули ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно перетнути державний кордон України, що обумовлено близьким розташуванням м. Кілія, в якому мешкає обвинувачений, до кордону, межуючої країни та відсутністю міцних соціальних зв'язків з близькими родичами. Також може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які судом ще не допитано, з урахуванням того, що обвинувачений з ними знайомий та йому відоме їх місце мешкання, шляхом прохань, домовленостей, умовлянь або погроз змушувати змінити показання з метою уникнення відповідальності за вказаний особливо тяжкий злочин.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що в ході досудового розслідування встановлено, що існують ризики, передбаченні п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, виникла необхідність у продовжені відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на ОСОБА_5 обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували, оскільки обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, не має наміру переховуватись від суду, також зауважили, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а тому не має на меті перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків чи вчиняти нові злочини. На підставі викладеного, просили суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши заявлене прокурором клопотання та думку учасників процесу, судом встановлено наступне.
На досудовому слідстві ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2025 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.02.2025 року задоволено апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури, скасовано ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2025 року та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 10.04.2025 року було продовжено дію застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 08 червня 2025 року включно, відносно ОСОБА_5 .
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 132, ст. 184 КПК України на сторону обвинувачення покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається в питанні застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сама лише тяжкість кримінального правопорушення хоч і є суттєвим чинником при оцінці існування такого ризику, проте не є єдиною визначальною умовою для його встановлення.
Пунктом 38 рішення ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 р. (заява № 1291/03) передбачено, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Надаючи оцінку вказаному, суд вважає, що запобігти встановленим в даному провадженні ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого можливо не тільки шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу, але й застосувавши до нього більш м'який запобіжний захід, який в тому числі буде пов'язаний із контролем за поведінкою обвинуваченого.
Враховуючи вище наведені обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, оцінюючи сукупність всіх викладених обставин, а також недоведення прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Крім того, як зазначив Європейський судз прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
За викладених обставин, суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт, забезпечить дотримання ним, процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 181-184, 193-194, 196, 372, 376 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника та обвинуваченого - задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб до 02 серпня 2025 року включно, заборонивши йому залишати місце проживання з 23.00 години до 05.00 години, за винятком випадків офіційного повідомлення про необхідність евакуації відповідно до чинного законодавства.
Ухвала припиняє свою дію після 02 серпня 2025 року.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 05.06.2025 року.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1