Номер провадження: 22-ц/813/3602/25
Справа № 947/30617/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
08.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року у складі судді Макаренко Г.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів визначених рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 у справі №520/10799/18, яким були визначено про стягнення на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в щомісячному розмірі 15000 гривень, по 7500 гривень на кожну дитину, до розміру сплат по 2000 гривень на кожну дитину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відкритої збройної агресії позивач виїхав за межі України і працевлаштувався у Польщі, отримуючи заробітну платню у розмірі, яка становить еквівалент 24380,43 грн, крім того, на утриманні позивача знаходиться його батько який є інвалідом, внаслідок чого визначений рішенням суду розмір аліментів є надмірним тягарем.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
ВідповідачкаОСОБА_2 , заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що заявлені вимоги є необґрунтованими не підтверджені належними, допустимим та правдивими доказами, які у сукупності могли б підтверджувати об'єктивного погіршення матеріального стану позивача а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року та постановити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси 14 лютого 2019 року на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з суми в розмірі 15000 грн. по 7500 грн. на кожну дитину, на 8000 грн., по 4000 грн. на кожну дитину.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до позовної заяви про зменшення розміру аліментів апелянтом надавались копія трудового договору №UP12024/1, укладеного 10.05.2024 про те, що апелянт, який проживає в у республіки Польської працевлаштований працівником мийної бригади у фірмі «BIOXO ECO KONTROLA Sp.z.o.o.» із заробітною платою 2400 злотих з 10.05.2024 з робочим часом 1/1 та копія посвідчення моряка, виданим 24.07.2020 з чистими аркушами 4-16, в місцях працевлаштування. Відсутність записів у посвідчені моряка підтверджують, що останній з 2020 року не працює моряком, а з травня 2024 року взагалі має офіційний дохід, який дорівнює 2400 злотих, що станом на 25.07.2024 становить - 24 380, 43 гривень. З часу присудження аліментів у апелянта істотно змінилися обставини життя, що поставило його у скрутне матеріальне становище, яке фактично унеможливлює сплату аліментів у визначений судом розмір, а саме в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 гривень, по 7500 гривень на кожну дитину. Дохід позивача у порівнянні з доходом на час винесення судом рішення про сплату аліментів значно знизився. Апелянт частково сплачує аліменти на утримання дітей, у зв'язку з відсутністю стабільного заробітку моряка у апелянта виникла заборгованість по сплаті аліментів за рішенням суду і він не може її погасити. Апелянт не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, виконує обов'язок по утриманню дітей, як може.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року залишити без змін, оскільки ОСОБА_1 під час розгляду кожної справи регулярно намагається занизити свої доходи, надаючи до суду довідки про працевлаштування в Україні (в періоди між рейсами), що неодноразово встановлювалося судами у справах за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема у справі №520/10799/18 (про стягнення аліментів) та по справі №947/12805/21 (про зменшення розміру аліментів). Зазначає, що ОСОБА_1 протягом багатьох років поєднував іншу роботу із роботою на суднах іноземних судновласників, що очевидно здійснює і наразі, перебуваючи за кордоном, а отже з часу ухвалення Одеським апеляційним судом постанови від 04.02.2021 ніяких змін у позивача не відбулося. Звертає увагу, що ОСОБА_1 є здоровим та працездатним, інших осіб не утриманні не має, перебуває за кордоном, про що зазначає і у позові і у апеляційній скарзі, а тому жодних перешкод для працевлаштування моряком апелянт не має.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 08.05.2025 з'явилися: представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Дорошенко С.О. та представник ОСОБА_2 - адвокат Цейтліна В.Є.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 у справі №520/10799/18 було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 гривень, по 7500 гривень на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 21.08.2018 до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04.02.2021.
При розгляді вищевказаної справи судами були встановлені обставини про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 18.11.2011.
За час шлюбу народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрації) №428 від 02.08.2018 вбачається, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 (відповідач по вказаної справі) є професійним моряком та працює на судах іноземних судновласників, що підтверджується інформацією з ДП Корпорації «В.ШІПС» «В.ШІПС (Україна.), що свідчить про професійну діяльність відповідача в якості моряка, а також постійного отримання ним заробітку.
Також судами першої інстанції та апеляційним судом надавалась оцінка твердженням ОСОБА_1 про те, що він тривалий час не виходив у рейси та наданої відповідачем для обґрунтування матеріального становища Довідки Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси №790 від 04.12.2018 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Суворовському РЦЗ (Одеський регіон) з 28.11.2018.
До позовної заяви про зменшення розміру аліментів позивачем надавались копія трудового договору №UP12024/1, укладеного 10.05.2024 про те, що ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_2 у республіки Польської працевлаштований працівником мийної бригади у фірмі «BIOXO ECO KONTROLA Sp.z.o.o.» із заробітною платою 2400 злотих з 10.05.2024 з робочим часом 1/1 та копія посвідчення моряка серії НОМЕР_1 , виданим 24.07.2020 з чистими аркушами 4-16, в місцях працевлаштування.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, у ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Правовідносини пов'язані із обов'язками батьків утримувати дітей та їх виконання врегульовані Сімейним кодексом України ( далі СК України ).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , підставою для звернення до суду є те, що з часу присудження аліментів, в нього істотно змінилися обставини життя, що поставило його у скрутне матеріальне становище, яке фактично унеможливлює сплату аліментів у визначений судом розмір, а саме в твердій грошовій сумі в розмірі 15000,00 грн., по 7500,00 грн. на кожну дитину. Зазначав, що його дохід у порівняні з доходом на час винесення судом рішення про сплату аліментів значно знизився, зокрема з 10.05.2024 він офіційно працює робітником на будівництві в Польщі, де отримує заробітну плату 2400 польських злотих, що станом на 25.07.2024 становить - 24380,43 грн.
Проте, позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану, яке може слугувати підставою для зменшення визначеного судовим рішенням розміру аліментів.
Так, колегія суддів погоджується із висновком суду, що відомості про працевлаштування у мийну бригаду професійного моряка, який тривалий час працював інструктором у учбових центрах (що було встановлено рішеннями суду у справі №520/10799/18) не можуть бути прийняти судом як доказ єдиного можливого працевлаштування позивача. Відомості про те, що позивач як професійний моряк не виходив у рейси без наданих доказів намагання працевлаштування за професією, також не приймається судом як доказ погіршення матеріального стану.
Таким чином, в ході розгляду справи суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку, що матеріальний стан позивача значною мірою не погіршився, а отримані доходи повною мірою дозволяють сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у присудженому до сплати розмірі.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 фактично посилається на ті ж самі обставини, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема надана разом з позовом у даній справі копія договору про працевлаштування ОСОБА_1 станом на 10.05.2024 у Польщі на посаді працівника мийної бригади, не спростовує працевлаштування ОСОБА_1 моряком та не підтверджує погіршення його матеріального стану, за якого останній не може сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі, враховуючи здійснення ним протягом багатьох років професійної діяльності моряка.
При цьому, копії пустих сторінок посвідчення особи моряка ОСОБА_1 є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження обставин, на які позивач посилається у позові та апеляційній скарзі. Зазначені документи не засвідчені у встановленому законом порядку, та не відомий період часу створення зазначених копій.
Доказів на підтвердження неможливості працювати на суднах іноземних власників та отримувати заробіток, якого потребують інтереси його дітей, тобто об'єктивних обставин, за яких ОСОБА_1 вимушений працювати на роботі з нижчим рівнем заробітної плати - позивач не надав.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, інших осіб на утриманні не має, перебуває за кордоном, про що зазначає і у позові, і у апеляційній скарзі, а тому жодних перешкод для працевлаштування моряком апелянт не має. Вищевказані обставини, на які посилається апелянт, не є підставою для зменшення розміру аліментів із 15000,00 грн. до 8000,00 грн., так як будь-яких належних та допустимих доказів щодо зміни його матеріального (погіршення) чи сімейного стану, які б були підставою для зменшення розміру аліментів у відповідності до вимог статті 192 СК України суду апелянтом не надано.
Наразі донькам сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_3 виповнилось 10 років. 3 огляду на свій вік та активний розвиток у даному віці, діти потребують значних коштів на утримання, забезпечення їх базових потреб у харчуванні, одязі, навчанні, належного та всебічного фізичного і духовного розвитку, а тому отримання від батька аліментів у розмірі 4000 грн на кожну дитину не відповідатиме їх інтересам, є вочевидь недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку, необхідного для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
Отже, визначений рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2019 у справі №520/10799/18 розмір аліментів в сумі 7500 грн на кожну дитину щомісячно, відповідає в першу чергу інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та не становить надмірного тягаря для позивача, який у відповідності до вимог чинного законодавства зобов'язаний утримувати своїх дітей.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач не довів, що після рішення про стягнення аліментів змінився його майновий стан, який є взаємозалежним під час вирішення судом питання про зменшення розміру аліментів, а тому колегія суддів погоджує висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору, судом правильно встановлено характер спірних правовідносин та обставини справи, не допущено порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2025
Головуючий
Судді: