Справа № 750/16747/24
Провадження № 2/750/601/25
28 травня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Логвіної Т.В.,
секретаря Примак Т.В.,
за участю: позивача, представника позивача,
представників відповідачів,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації та просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача з роботи, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовано позов тим, що з 2002 року позивач працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури Комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради. 24.10.2024 року наказом N?200/к/тр позивача звільнено з посади вчителя зарубіжної літератури за прогул без поважних причин згідно з пунктом чотири статті 40 КЗпП України, була відсутня на робочому місці та не виконувала посадові обов'язки, закріплені посадовою інструкцією, що затверджена наказом від 14 квітня 2023 року N? 33 о/д, протягом 07 жовтня 2024 року, 10 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 12 жовтня 2024 року та 14 жовтня 2024 року без поважних причин, що зафіксовано у табелі робочого часу, та про що складено відповідні акти від 07 жовтня 2024 року N? 9, від 15 жовтня 2024 року N? 10. Згідно акту про визначення причин відсутності на робочому місці ОСОБА_2 вчителя зарубіжної літератури дата перетину кордону та місце знаходження ОСОБА_2 з 10 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2024 року не встановлені, вчитель не надала підтверджуючих документів. З 10 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2024 року був відкритий листок непрацездатності (онлайн), а 15 жовтня 2024 року він анульований лікарем. ОСОБА_3 не повідомила адміністрацію про відкриття електронного листка непрацездатності та про намір приступити до роботи 17 жовтня 2024 року і з?явилась на роботі під час уроку, який заміняв інший вчитель. З 07 жовтня 2024 року по 16 жовтня 2024 року вчитель жодного разу не телефонувала сама та не відповідала на телефонні дзвінки від керівництва закладу, про що складено акт від 16 жовтня 2024 року N? 11. 3і слів ОСОБА_2 в дорозі нею втрачено мобільний телефон, але факт втрати заявниця не підтвердила жодним документом. В жовтні 2024 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін та перебувала за кордоном. Вона повинна була з?явитись на роботі 07.10.2024 року, однак в дорозі в неї викрали мобільний телефон і вона вимушена була міняти електронний білет на інший потяг. Позивач попередила про зазначені обставини свого керівника, в дорозі вона захворіла та вже 07.10.2024 року себе почувала погано. 10.10.2024 року вона звернулась до лікаря та відкрила листок непрацездатності і знаходилась на лікарняному. Повинна була з'явитись до лікаря 11.10.2024 року, однак не з?явилась, оскільки дуже погано себе почувала. 15.10.2024 року листок непрацездатності відкритий на ім?я позивача зник з порталу Пенсійного фонду, коли вона почала з?ясовувати причини зникнення листка непрацездатності, то виявилось, що листок непрацездатності скасований. Директор комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційного центру» Чернігівської обласної ради телефонував до медичного закладу, який відкрив листок непрацездатності та надав лікарю інформацію, яка не відповідає дійсності, що начебто позивач перебуває за кордоном. Позивач була відсутня на роботі з поважних причин, оскільки вона втратила білет на потяг з незалежних від неї причин, оскільки її мобільний телефон був викрадений і через її хворобу. Позивач працює в закладі тривалий час, жодного нарікання не мала, не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає своє звільнення незаконним, безпідставним, у зв'язку з чим і звернулась до суду з даним позовом.
Представник Комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що позивача було звільнено за прогул без поважних причин. Твердження позивача про поважність причин відсутності на робочому місці спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відзив на позовну заяву.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно наказу № 200/к/тр від 24 жовтня 2024 року позивача було звільнено з займаної посади 24 жовтня 2024 року за прогул без поважних причин згідно з пунктом чотири статті 40 КЗпП України.
Підставою винесення наказу була відсутність Позивача на робочому місці та не виконання посадових обов'язків, закріплених посадовою інструкцією, що затверджена наказом № 33 о/д від 14 квітня 2023 року, протягом 07 жовтня 2024 року, 10 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 12 жовтня 2024 року та 14 жовтня 2024 року без поважних причин, що зафіксовано у табелі обліку робочого часу та про що складено відповідні акти від 07 жовтня 2024 року № 9, від 15 жовтня 2024 року № 10. Підставами винесення наказу були доповідна записка заступника директора з навчальної роботи від 07.10.2024 року № 17; доповідна записка заступника директора з виховної роботи від 07.10.2024 року № 18; доповідна записка бухгалтера від 15.10.2024 року № 19; акти про фіксацію відсутності на робочому місці від 07.10.2024 року № 9, від 15.10.2024 року № 10; акт про визначення причин відсутності на робочому місці від 22 жовтня 2024 року № 12.
Відповідно до наказу КЗ «Чернігівського навчально-реабілітаційного центру» Чернігівської обласної ради від 10.01.2024 № 1/к/ тм «Про оголошення догани ОСОБА_4 » ОСОБА_1 , вчителю зарубіжної літератури, оголошена догана, за порушення обов'язків, передбачених Законом України «Про освіту» (абзац 11 ч. 2 ст. 54), посадової інструкції (пп.2.4, 2.7, 2.16, 2.23, 4.1, 6.3, 6.5, 6.14) затвердженої наказом КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради від 12 квітня 2023 року № 33 о/д, Статуту КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради (п.п. 1.8, 1.13, 3.8, 5.12), затвердженого наказом Управління освіти та науки Чернігівської обласної ради від 16 червня 2017 року № 256; Правил внутрішнього трудового розпорядку (п.п. 16,17), затверджених наказом КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради від 14 серпня 2014 року № 127.
Згідно заяви від 02.10.2024 Позивач просила надати відпустку без збереження заробітної плати з 02.10.2024 року по 05.10.2024 року, терміном на 4 дні згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
30 вересня 2024 року директор КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради зателефонувала Позивачу після чергової поданої заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати та повідомила, що Позивач використала 90 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ще у 2022 році, адже даний вид відпустки надається один раз у період дії воєнного стану. Повідомила, що Позивач повинна приступити до роботи. Позивач повідомила, що вона за межами України. Директор КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради запропонувала прийняти рішення про повернення на роботу та повідомити 01 жовтня 2024 року. Зазначений факт підтверджується актом № 6 від 30.09.2024 року «Про рішення ОСОБА_2 , вчителя зарубіжної літератури, щодо повернення на робоче місце».
01 жовтня 2024 року Позивач не телефонувала і не повідомила про своє рішення щодо повернення на робоче місце. 02 жовтня 2024 року в телефонній розмові Позивач повідомила про неможливість на даний час повернутися до України і не можливість прийняття рішення. Директор КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради повідомила про надання часу для повернення в Україну і погодження відпустки без збереження заробітної плати згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до 05 жовтня 2024 року. Зазначена обставина підтверджується актом від 02.10.2024 року № 7 «Про використання ОСОБА_5 , вчителем зарубіжної літератури, відпустки без збереження заробітної плати в розмірі 90 календарних днів».
07 жовтня 2024 року Позивач до виконання своїх трудових обов'язків не приступила. Директор КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради у телефонному режимі повідомила Позивача про використання нею 90 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, які надавалися відповідно до її заяв відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і її обов'язок приступити до виконання посадових обов'язків, передбачених посадової інструкцією 07 жовтня 2024 року. Відповідно до наказу від 02.10.2024 року № 192/к/тр була надана відпустка без збереження заробітної плати до 05 жовтня 2024 року. Позивач повідомила, що досі перебуває за межами України та станом на 07 жовтня 2024 року не може повернутися до України. Директор КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради наголосила щодо дотримання Позивачем законодавства України в частині трудових відносин та необхідності приступити до виконання посадових обов'язків або надати письмові пояснення про поважність причин відсутності 07 жовтня 2024 року на робочому місці, про що повідомити адміністрацію навчально-реабілітаційного центру до кінця робочого дня 07 жовтня 2024 року, що підтверджується актом про повідомлення ОСОБА_2 щодо виконання своїх посадових обов'язків від 07 жовтня 2024 року № 8.
Відповідно до доповідної записки заступника директора з НР Маляренко Н.О. доведено до відома директора КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, що вчитель зарубіжної літератури ОСОБА_1 не приступила до роботи та не провела уроки у 11,12, 7б, 10, 5, 6 класах. На телефонний дзвінок не відповіла.
Відповідно до доповідної записки заступника директора з ВР ОСОБА_6 доведено до відома директора КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, що вихователь ОСОБА_3 , яка працює в понеділок на виховній групі 10 -11 класів з 13:40 - 18:40 за графіком роботи вихователів, 07 жовтня 2024 року не приступила до роботи. В телефонному режимі Позивач повідомила, що сьогодні на роботі її не буде, і якщо треба, то пишіть доповідну.
Актом про фіксацію відсутності ОСОБА_2 , вчителя зарубіжної літератури, на робочому місці від 07 жовтня 2024 року № 9, засвідчено факт, що 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , вчитель зарубіжної літератури, була відсутня на своєму робочому місці та не приступила до виконання посадових обов'язків та протягом робочого дня не повідомила свого рішення про повернення до України та виконання своїх посадових обов'язків або іншого рішення.
В письмових поясненнях від 17 жовтня 2024 року Позивач жодних причин поважності відсутності на робочому місці - в КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради не повідомила. Зі змісту пояснень у пояснювальній записці вбачається, що 10.10.2024 Позивач відкрила лікарняний лист онлайн. 15.10.2024 року лікарняний лист був анульований, про що вона не знала в зв'язку з втратою телефону в дорозі, а разом із ним контакти, зв'язок та інформацію. Інших письмових або усних пояснень щодо поважності причин відсутності на робочому місці 07 жовтня 2024 року Позивач не надавала,
З доповідної бухгалтера КЗ «Чернігівського навчально-реабілітаційного центру» ЧОР від 15 жовтня 2024 року вбачається, що на порталі Пенсійного фонду України був відкритий лікарняний на вчителя ОСОБА_1 до 14.10.2024 року за номером 14049818-2026208409-1. 15 жовтня 2024 року лікарняного на ОСОБА_1 на порталі Пенсійного фонду України не було. Актом про фіксацію відсутності ОСОБА_2 , вчителя зарубіжної літератури, на робочому місці від 15 жовтня 2024 року № 10 пояснень (усних чи письмових) від працівника з цього приводу не надходило.
Актом про визначення причин відсутності на робочому місці ОСОБА_2 , вчителя зарубіжної літератури, від 22 жовтня 2024 року № 12 комісія дійшла висновку, що пояснення які надала ОСОБА_3 , вчитель зарубіжної літератури, не підтверджені документально, дні 10 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 12 жовтня 2024 року, 13 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року вважати пропуском (прогулом) без поважних причин.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).
Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник перебуває і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов'язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), від 19 вересня 2023 року у справі № 760/22937/20 (провадження № 61-5863св23).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша, друга статті 149 КЗпП України).
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 та постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21), від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження № 61-11016св23).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У позовній заяві Позивач зазначає про свою обізнаність з'явитись на роботу 07 жовтня 2024 року. Також у позовній заяві позивач наголошує, що в дорозі у неї викрали мобільний телефон і вона вимушена була міняти електронний білет на інший потяг. Вона попередила про зазначені обставини свого керівника. Проте у позовній заяві не зазначено коли, за яким телефонним номером і якого керівника Позивач повідомила про викрадення її мобільного телефону, заміну електронного білету на потяг в зв'язку з втратою мобільного телефону.
Додане до позовної заяви повідомлення № 283аз/124/48/11/2024 від 14.11.2024 року Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області не є належним та допустимим доказом, оскільки звернення за фактом втрати мобільного телефону зареєстровано в НОМЕР_1 від 29.10.2024 року, тобто через 22 дні після 07 жовтня 2024 року, коли Позивач мала вже прибути до робочого місця і виконувати свої посадові обов'язки. Зі змісту повідомлення вбачається, що звернення було подано до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області і розгляд здійснює сектор дільничних офіцерів поліції СДОП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, а зі змісту позовної заяви вбачається, що відбулося викрадення мобільного телефону, а не його втрата і викрадення було поза межами міста Чернігова, а перевірка здійснюється співробітниками поліції в межах міста Чернігова.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ № 455 від 13.11.2001 року, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застраховані особи зобов'язані: 5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.
В період з 10 по 14 жовтня 2024 року Позивач не повідомляла роботодавця, про відкриття листка непрацездатності, що є її обов'язком. В письмових поясненнях від 17 жовтня 2024 року Позивач не зазначила обставини і докази, які підтверджують поважність причин її відсутності на роботі в період з 10 по 14 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1ст.80 ЦПК).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з роботи здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі слід відмовити. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають залишенню без задоволення, враховуючи що вони є похідними від вимог про поновлення на роботі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального закладу «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради (прос. Михайла Грушевського, 56, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 05266292), Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації (вул. Шевченка, 34, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 02147351) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 05.06.2025.
Суддя