Справа № 369/21206/23
Провадження № 2/369/1342/25
Іменем України
05.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Осіпова В.І.
представник позивача Ковдій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,
встановив:
У грудні 2023 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
07.09.2003р. ОСОБА_2 помер. 21.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька. Але у видачі відповідного свідоцтва йому відмовлено, у звязку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на житловий будинок за власником - ОСОБА_2 , яке виникло відповідно до Закону, якій діяв на момент виникнення права.
Оскільки не існує іншого способу, окрім як звернутись до суду для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, просить суд визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до складу якого входять: житловий будинок літ “А»; літня кухня літ. “Б»; сарай літ. “В»; вбиральня літ. “Г», навіси літери “Д», “Е», “Ж», огорожа №1-2, колодязь І, каналізаційна яма ІІ.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.12.2023 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
09.01.2024 року представником позивача було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2024р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.03.2024р. задоволено клопотання представником позивача, витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича спадкову справу за номером у спадковому реєстрі № 71054684 від 08.08.2023, номер у нотаріуса -130/2023.
24.04.2024 р. від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича надійшла засвідчена копія спадкової справи №130/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2024р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задоволити в повному обсязі.
У судове засідання Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області свого представника не направила, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила.
Відповідно до вимог ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, розглянувши подані докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції'від 12.06.2009№2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, видане Виконкомом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.09.2003р. Серія НОМЕР_2 .
На підставі ст.1261Цивільного кодексуУкраїни у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_2 є син, ОСОБА_1 .
Родинні відносини між спадкодавицем та ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Інших спадкоємців судом не встановлено, позивачем не повідомлено.
Як визначено в ст.ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст.1222 ЦК України).
21.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька.
На день відкриття спадщини померлому належало майнове право, а саме право на житловий будинок, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 0,407 га (кадастровий номер 7125484000:01:002:0354), для будівництва обслуговування житлових будівель та господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 який виданий на підставі рішення виконкому Білогородської сільської ради народних депутатів від 23.12.1998р.
Постановою від 21.09.2023р. № 1658/02-31 приватний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, якій належав його батьку, у звязку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на житловий будинок за власником - ОСОБА_2 , яке виникло відповідно до Закону, якій діяв на момент викинення права.
Належність померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 житлового будинку,що розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Державним актом на право приватну власність серія ІІ-КВ №028149 на землю, який видано ОСОБА_2 за вказаною адресою для обслуговування житлових будівель та господарських спорудидля ведення особистого підсобного господарства.
Факт, що спадкодавець ОСОБА_2 був власником житлового будинку також підтверджується: проектом 994а-ІІ від 12.09.1964 виданий ОСОБА_2 ; довідкою Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16.10.2004 №1209.; довідкою-форма№3 витяг з будинкової книги про склад сім'ї та прописку, Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.09.2019 №1191, довідкою Архівного відділу Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 01.12.2003 №-05-06/1196.
У силу ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга стаття 1274 ЦК України.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, з огляду на низку тверджень позивача, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Івана Сергійовича про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до складу якого входять: житловий будинок літ “А»; літня кухня літ. “Б»; сарай літ. “В»; вбиральня літ. “Г», навіси літери “Д», “Е», “Ж», огорожа №1-2, колодязь І, каналізаційна яма ІІ.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 05 червня 2025 року.
СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ