29.05.2025 Справа № 363/5887/24
Іменем України
29 травня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., представника відповідача адвоката Новікової Н.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача Шкапенка О.В. надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент - Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету - заяву № б/н від 29.05.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://а-bank.com.ua/terms. складає між ним та позивачем кредитний договір, про що свідчить його підпис у анкеті-заяві. Оскільки відповідач порушує свої зобов'язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість, яка склалась станом на 24.10.2024 року в розмірі 13 869,7162 грн, яка складається з наступного: 8 196,21 грн - заборгованості за кредитом; 5 673,50 грн - заборгованості по відсоткам, а також судові витрати у розмірі 3 028 грн.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської від 19.12.2024року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
22.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Новікової Н.І. надійшли письмові пояснення у яких зазначено, що з доводами, які викладені у позовній заяві стороною позивача погодитись не можливо та позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Домовленість сторін щодо форми договору має бути такою, що не порушує вимог закону щодо тієї чи іншої передбаченої його положеннями форми. Проте, даний Договір був укладений з порушенням вимог закону щодо форми договору. Форма договору є формою відображення згідності воль осіб, що його уклали, у відношенні його умов. У разі коли договір укладено у письмовій формі одним із обов'язкових реквізитів договору є підпис сторін. Підпис відображає волевиявлення сторони але щодо укладення договору, а не щодо досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Договір може містити підписи сторін, але зміст договору, наприклад який відображений у текстовій, тобто письмовій формі, може не містити тих умов, які законодавець відносить до істотних. Підпис сторін на договорі є реквізитом, що лише може відображати дотримання сторонами приписів закону щодо письмової форми, проте не усуває наявність всіх можливих недоліків письмової форми того чи іншого конкретно визначеного договору. Під недоліком письмової форми договору, у даному випадку мається на увазі існування можливості такого способу відображення, у письмовій формі, умов договору, коли неможливо з повною достовірністю упевнитися про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Водночас, викладений у письмовій формі зміст договору не дозволяє упевнитися у наявності факту укладення договору, у зв'язку із відсутністю у договорі положень, що відображають зміст тих чи інших його істотних умов і відповідно усувають можливість констатації досягнення по ним згоди. Оскільки, Договір був укладений без досягнення згоди з усіх істотних умов договору між сторонами та позивач на власний розсуд їх неодноразово змінював то вважає такі дії протиправними, а докази долучені до позовної заяви є неналежними та недостовірними. З урахуванням наведеного матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач розумів, ознайомився і погодився з умовами кредитного договору, підписуючи заяву-анкету про приєднання до договору про надання банківських послуг. З огляду на вищевикладене, просила в задоволені позовної заяви Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором б/н від 29.05.2013 року відмовити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за відсутності їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити з підстав наведених у письмових поясненнях. натомість зазначила, що позивач не оспорює що користувався кредитними коштами.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що 29.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент - Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач своїм підписом підтвердив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Також, відповідач підтвердив своє ознайомлення до укладення цієї угоди з актуальними Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк», тарифами та до укладення цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та погодилась з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаної відповідачем; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 29.05.2013 року станом на 24.10.2024 року; довідки за картами і за лімітами.
З розрахунку заборгованості убачається, що відповідач користувався кредитною карткою, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межі встановленого кредитного ліміту.
Обґрунтовуючи поданий позов, АТ «А-Банк» зазначило, що відповідач належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого, станом на 24.10.2024 року, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 13 869,71 грн, яка складається з наступного: 8 196,21 грн - заборгованості за кредитом; 5 673,50 грн - заборгованості по відсоткам.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Однак, станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи умови договору не виконуються, кредит відповідачем не повертається.
Стороною відповідача не спростовано доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею, крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався карткою та частково погашав заборгованість.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 196,21 грн.
Крім цього, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 5 673,50 грн.
У обґрунтування вказаних вимог у цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.05.2013 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід'ємної частини спірного договору.
Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті https://a-bank.com/ua/terms та наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документів, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, проте розмір відсотків не був узгоджений сторонами та позивачем до справи не долучено жодних доказів обізнаності відповідача про застосування якого саме розміру відсотків, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, домовились сторони.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Однак, позивачем не надано доказів того, що позивачем на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» від 29.05.2013 року отримав саме кредитну картку «Універсальна», «Універсальна GOLD», тоді як відповідно до долученої позивачем довідки за картками у відповідача є чотири різні картки АТ «Акцент-Банк».
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором від 29.05.2013 року.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 5 673,50 грн.
Отже, суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення у примусовому порядку з відповідача суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 196,21 грн.
Враховуючи те, що позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача у сумі 1 789,37 грн, виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 8 196,21 грн) * 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 13 869,71 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 789,37 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.05.2013 року у розмірі 8 196 (вісім тисяч сто дев'яносто шість) гривень 21 копійку та судовий збір у розмірі 1 789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 37 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено 04 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна