Справа № 362/3598/25
Провадження № 2/362/2549/25
04 червня 2025 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцова І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Едуарда Володимировича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідач: військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідач: військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Мартинцовій І.О.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на все майно відповідача а також накласти арешт на всі грошові кошти відповідача, які знаходяться на всіх її рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 1500000, 00 грн.
Заява обґрунтована тим, що на даний час вона є єдиним набувачем права на отримання одноразової грошової допомоги після смерті сина, а виплачена сума грошової допомоги відповідачу є безпідставно набутим майном, яке має бути стягнуте на її користь за рішення суду. А тому можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Розгляд заяви здійснюється без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, заявлені позивачем заходи забезпечення позову - накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо розподілу одноразової грошової допомоги внаслідок смерті військовослужбовця.
В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що на його думку існує реальна загроза, що після отримання даної позовної заяви, з метою цілеспрямованого ухилення від виконання судового рішення відповідач може вчиняти дії по відчуженню належного їй на праві власності майна, а також дії по розтраті та приховуванні коштів, які зберігаються на її банківських рахунках.
Однак, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких доказів того, що відповідач намагається уникнути виконання судового рішення або ж вживає заходи щодо відчуження належного йому майна, дії по розтраті та приховуванні коштів, а тому твердження позивачів про такі наміри є лише припущеннями.
Сам по собі факт можливого порушення відповідачами прав позивачів у розумінні приписів ЦПК України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Верховним Судом у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 06.12.2023 у справі № 917/805/23 зроблено наступні висновки щодо застосування норм процесуального закону.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, які знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога подання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Однак предметом спору у цій справі не є стягнення вже існуючої заборгованості, а лише доводить наявність спору між сторонами щодо права на отримання грошової допомоги, а тому забезпечення позову в межах ціни позовуфактично вирішує спір по суті.
Також не вбачається очевидних ознак протиправності дій відповідача без перевірки їх при розгляді справи по суті. Позивачем в обґрунтування заяви не додано доказів щодо очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача та порушення прав, свобод або інтересів такими рішенням на даному етапі розгляду справи.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
А тому заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, а саме: накладення арешту на все майно та всі кошти відповідача, без визначення яке саме майно, чи є інші співвласники цього майна та яка його дійсна вартість, на думку суду, може призвести до необгрунтованого порушення права власності відповідача.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Едуарда Володимировича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідач: військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мартинцова І.О.