Справа № 286/3448/24
"05" червня 2025 р. селище Ємільчине
Слідчий суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у селищі Ємільчине скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024100110000096 від 25.04.2024 року,
06 вересня 2024 року до Овруцького районного суду Житомирської області зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України звернувся ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 в безпідставній зміні (перекваліфікації) кримінального правопорушення та закритті кримінального провадження №62024100110000096 від 25.04.2024 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.04.2025 матеріали провадження за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024100110000096 від 25.04.2024 року, направлено для розгляду до Ємільчинського районного суду Житомирської області.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 16.04.2025 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_4 та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 22.04.2025.
17 квітня 2025 року ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду скарги.
Заяви про відвід слідчому судді ОСОБА_1 подавались ОСОБА_4 22.04.2025, 29.04.2025, 06.05.2025, 14.05.2025. Ухвалами суду від 28.04.2025, 05.05.2025, 13.05.2025 та 21.05.2025 відповідно відмовлено у задоволенні заяв.
Заяви про відвід від 22.05.2025, від 26.05.2025, від 29.05.2025 та від 04.06.2025 залишено без розгляду у зв'язку із зловживанням ОСОБА_4 правом на відвід.
У зв'язку з поданими заявами про відвід розгляд скарги, призначений на 22.04.2025, не був проведений.
Наступний розгляд скарги ОСОБА_4 був призначений слідчим суддею на 05.06.2025 на 09 год. 00 хв.
У судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилася, подала клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.
Прокурор у судовому засіданні вказав, що заперечує проти скасування постанови про закриття кримінального провадження, оскільки вона є законною, обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставин.
Статтею 306 КПК України регламентовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування. Частина третя вказаної статті встановлює, зокрема, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що справедливий судовий розгляд має ґрунтуватись на принципі рівності сторін, який передбачає надання розумної можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Згідно з положеннями ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача або прокурора в судовому засіданні не є перешкодою для розгляду скарги.
А відтак, з огляду на рівність процесуальних можливостей сторін у кримінальному провадженні відсутність скаржника в судовому засіданні не може бути перешкодою для прийняття слідчим суддею відповідного процесуального рішення, передбаченого ч.2 ст.307 КПК України.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, що унеможливлюється поведінкою скаржника (неодноразові клопотання про відкладення розгляду скарги, подання восьми заяв про відвід слідчому судді), визнано можливим розгляд поданої скарги у відсутність особи, якою подано таку скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст. 26 КПК України.
При цьому суддя зазначає наступне.
Назва скарги ОСОБА_4 містить наступний зміст: «Скарга на дії та бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 в безпідставній зміні (перекваліфікації) кримінального правопорушення та закритті кримінального провадження №62024100110000096 від 25.04.2024 року».
У частині першій статті 303 КПК України наведено перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.
Зазначений перелік є вичерпним і широкому тлумаченню не підлягає.
Оскарження, як зазначає скаржник у назві своєї скарги, дій прокурора щодо перекваліфікації кримінального правопорушення, в порядку ст. 303 КПК України не передбачено.
Проте, у прохальній частині скарги ОСОБА_4 просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження №62024100110000096 від 25.04.2024 року.
Таким чином, з огляду саме на прохальну частину поданої скарги, дана скарга підлягає розгляду як скарга про скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що вказана постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, оскільки вона винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження, є передчасною та неправомірною. Досудове розслідування у вказаному провадженні фактично не проводилось, в матеріалах кримінальної справи є докази шахрайської рейдерської схеми з елементами чорного рейдерства, слідчим не досліджені події в ніч з 27.03.2022 на 28.03.2022 з пострілами по вікнах скаржника, намаганням проникнути в його помешкання, нанесення шкоди йому та його сім'ї.
ОСОБА_4 зазначає, що в кримінальних провадженнях №12017060250000368 від 12.05.2017, №12019060250000593 від 22.10.2019 та №12022060500000067 від 03.05.2022 відсутні відомості щодо таких питань: земельна ділянка, якою ОСОБА_4 користувався, була в нього вилучена і пустує більше 7 років; пустує і інша земельна ділянка, яка розміщена навпроти входу танцювального залу ФОК, на якій більше 10-ти років знаходиться груда каміння десятків тон, яка поєднана з земельною ділянкою кадастровий номер: 1824210100:01:012:0031 (адреса змінена: з №22/1 на № 22), в той час як паркан ФОК, який встановлений зовсім на іншому місці, ніж це зазначено в Генеральному плані проекту: «Реконструкція будівлі котельні під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою: вул. Гетмана Виговського, 155 в м. Овруч Житомирської області», встановлений таким чином, що відстань від паркану до головного входу танцювального залу ФОК, небагато більше 2-х метрів, а клин паркану (на якому встановлений протипожежний щит) - взагалі менше 2-х метрів, що є підтвердженням намагання ОСОБА_6 - «за всяку ціну прорватися» через сад скаржника до свого будівництва біля Фізкультурно - оздоровчого комплексу (ФОК), де під час: «Реконструкції будівлі котельні під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою: вул. Гетьмана Виговського, 155 в м. Овруч Житомирської області», були незаконно привласненні державні кошти, про що і вказано в копіях документів долучених до матеріалів у кримінальному провадженні № 62024100110000096 від 25.04.2024 року, ч. 2 ст. 364 КК України; наразі СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, також здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024065400000874 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_4 є потерпілим, де зазначенням в Висновку експерта N? 544/23-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 05.02.2024 року, в цивільній справі №286/2832/23 де: Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Овруцька міська рада, земельна ділянка саду (яка надана на обслуговування частини будинку АДРЕСА_1 , власниками якої, згідно свідоцтва про право власності на житло №7870 від 06.11.2017 року. - являється ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_7 ) - визнана спільним двором загального користування (прибудинкова територія багатоквартирного будинку) і була забрана для проїзду до запланованого будівництва голови Овруцької ОТГ ОСОБА_6 біля Фізкультурно - оздоровчого комплексу (ФОК).
Заслухавши пояснення прокурора, оглянувши та дослідивши матеріали судового провадження по розгляду скарги, долучені до неї документи, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтями 2, 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна складатись з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна бути однозначною і не містити суперечностей.
Мотивуючи закриття кримінального провадження у справі №62024100110000096 від 25.04.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, відкритого на підставі заяви ОСОБА_4 від 01.04.2024, адресованої ТУ ДБР у м. Києві та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.04.2024, начальник СД ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області зсилається на те, що факти, викладені у заяві, перевірялись в ході досудового розслідування кримінальних проваджень №12017060250000368 від 12.05.2017 за ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, №12019060250000593 від 22.10.2019 за ч. 1 ст. 384 КК України, №12022060500000067 від 03.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
Суд звертає увагу, що для можливості закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України наявними повинні бути у своїй сукупності такі обов'язкові умови: 1) існування не скасованого рішення слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження, прийнятого на одній із підстав, наведених у п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284КПК України (формальний критерій); 2) фактичної відповідності (тотожності) між собою діяння, кримінальне провадження щодо якого було закрито на одній із підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, та діяння, провадження щодо якого у зв'язку з цим (існуванням нескасованого рішення) суд вирішує закрити на підставі п. 9-1 ч. 1 ст.284КПК України (змістовний критерій); 3) здійснення досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні, яке було закрито на одній із підстав, зазначених у п.п.1, 2, 4, 9 ч. 1 ст.284КПК України, на момент його закінчення із дотриманням вимог щодо підслідності (процесуальний критерій).
Так, оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження мотивована тим, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що факти про порушення прав та інтересів ОСОБА_4 та його сім'ї вже були предметом розгляду слідчих органів та з приводу вказаних фактів існують постанови про закриття кримінального провадження, які не скасовані.
З постанови про закриття кримінального провадження від 30.08.2024 не вбачається, що слідчим встановлено факти тотожності діянь у вказаних кримінальних провадженнях.
Фактично, в постанові від 30.08.2024 здійснено лише опис обставин та фактів, які були встановлені під час досудового розслідування кримінальних проваджень №12017060250000368 від 12.05.2017 за ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, №12019060250000593 від 22.10.2019 за ч. 1 ст. 384 КК України, №12022060500000067 від 03.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
Однак, суддя зазначає, що дане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2024 за унікальним номером 62024100110000096.
Зміст постанови про закриття кримінального провадження мав би містити опис, аналіз фактичних обставин, встановлених матеріалами саме кримінального провадження №62024100110000096, зокрема в ній мало бути викладено суть заяви ОСОБА_4 , який звернувся з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені ним питання, які виключають провадження у справі за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, і обумовлюють її закриття.
Крім того, з постанови слідчого не вбачається, які слідчі та процесуальні дії в рамках цього кримінального провадження було проведено, які факти встановлено, які докази за результатами проведення таких слідчих дій було отримано, не досліджено та не надано правову оцінку всім зібраним доказам у провадженні з точки зору достатності та взаємозв'язку, та не наведено обставини, з посиланням на докази.
Слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є необґрунтованою, винесена без всебічного, повного дослідження всіх обставин кримінального провадження, які згідно з вимогами ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та надання їм належної правової оцінки, а зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
Варто звернути увагу й на те, що слідчий суддя не вправі втручатись у процесуальну самостійність слідчого та зобов'язати провести ту чи іншу дію, так як хід, спрямованість досудового розслідування, забезпечення достатності і повноти розслідування покладається саме на слідчого.
Відповідно до п.18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, які зазначені у постанові від 14.02.2023 у справі № 405/680/22, (провадження № 51-1544км22), по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч.3 ст. 22 КПК).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява №22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку висновок про наявність підстав для закриття кримінального провадження зроблений слідчим поспішно, без ретельної перевірки та встановлення всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що слідчим не перевірено належним чином усіх обставин кримінального провадження, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до переконання, що скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження є підставною та підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_4 щодо закриття кримінального провадження №62024100110000096 від 25.04.2024 року - задовольнити.
Постанову начальника СД ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100110000096 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1