Справа №295/7422/25
1-кп/295/811/25
05.06.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України , -
В провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12025060600000548 від 10.04.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09.06.2025 року включно.
Прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, яке мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК свідчать вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, на думку прокурора, знаходячись на волі, обвинувачений може здійснювати вплив з метою зміни показів на потерпілого та свідків, враховуючи, що потерпілий проходить службу в одній військовій частині з обвинуваченим, а свідки проживають в тому ж будинку, що й обвинувачений, це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на думку прокурора існує ймовірність продовження кримінального правопорушення чи вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що потерпілий не має претензій до обвинуваченого, а його підзахисний визнає свою вину, його поведінка після вчинення злочину, а саме надання першої медичної допомоги, свідчить про те, що він не має наміру приховуватись від суду, має намір продовжувати військову службу. Тому просив призначити його підзахисному більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем військової служби.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання вчиненню дій, передбачених п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п.п. 1-12 статті 178 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя або суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного(обвинуваченого), має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризику переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення нового кримінального правопорушення.
Щодо ризику переховуватися від суду, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, є злочином проти життя і здоров'я особи, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, на переконання суду, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого, з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
З встановлених ризиків, на цьому етапі кримінального провадження продовження строку застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання суду, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім встановлених ризиків, суд враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає ОСОБА_4 розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, ч. 3 ст. 315, ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 серпня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1