Справа № 163/1208/25
Провадження № 1-кс/163/263/25
05 червня 2025 року Слідчий суддя Любомльського районного суду
Волинської області ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з прокурором Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання дізнавача СД відділення поліції №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025035560000104,
Клопотання обґрунтоване тим, що в ЄРДР внесено відомості про надання ОСОБА_5 посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 на своє ім'я та талону тимчасового обліку машини серії АС №004089, з ознаками підробки, що мало місце 02 червня 2025 року в селі Штунь Ковельського району Волинської області під час перевірки документів працівниками поліції.
02 червня 2025 року в ході проведення огляду місця події було оглянуто і вилучено зазначене в клопотанні дізнавача майно.
На думку дізнавача, вилучене майно має силу речового доказу, надасть змогу об'єктивно встановити важливі обставини провадження, в тому числі, провести експертизи, а неприйняття рішення про арешт майна безумовно тягне його повернення з можливістю втрати доказового значення.
Дізнавач ОСОБА_4 надіслав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, одночасно вказавши, що клопотання підтримує повністю та просить його задовольнити.
Представник третьої особи - адвокат ОСОБА_6 також не з'явився, подавши заперечення на клопотання дізнавача, у якому просив клопотання задовольнити частково.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Кримінальне провадження за ознаками ч.4 ст.358 КК України зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03 червня 2025 року за № 12025035560000104, що підтверджено відповідним витягом.
Факт виявлення посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 на своє ім'я та талону тимчасового обліку машини серії АС №004089 з можливими ознаками підробки під час перевірки документів у ОСОБА_5 стверджено рапортом старшого-інспектора чергового, рапортами інспекторів СРПП ВП №1 (м.Любомль), письмовими поясненнями ОСОБА_5 .
Майно, щодо якого подано клопотання, дійсно вилучене під час огляду місця події, що стверджено відповідним протоколом від 02 червня 2025 року, та визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, що підтверджується постановою дізнавача від 03 червня 2025 року.
З інформації ІТС ІПНП МВС України вбачається, що на автомобіль "IVEKO-70 C21", номерний знак НОМЕР_2 , видавалось свідоцтво про його реєстрацію із серійним номером НОМЕР_3 від 20.07.2021, власником транспортного засобу ОСОБА_7 .
З доданої до клопотання інформації з реєстру вбачається, що Держсільгоспінспекція у Волинській області припинила свою діяльність з 10.01.2012 року.
Таким чином, дослідженні письмові матеріали свідчать, що підозра вчинення кримінального правопорушення в рамках вказаного кримінального провадження не є явно необґрунтованою та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана обґрунтованою та прийнятною.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучене майно, яке слідчий просить арештувати, має статус речового доказу і тимчасово вилученого майна.
Згідно з ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із встановлених обставин та положень чинного законодавства України, накладення арешту на транспортний засіб із застосуванням найбільш обтяжливого способу арешту не відповідатиме вимогам п.5 ч.2 ст.173 КПК України щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При цьому очевидним є що ідентифікація особи власника в сукупності із встановленою ст.388 КК України відповідальністю за незаконні дії щодо арештованого майна достатньо гарантує його належне збереження.
У зв'язку з цим та для досягнення дієвості розслідування кримінального правопорушення вбачається за необхідне застосувати захід забезпечення кримінального провадження із забороною власнику права розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.170, 172, 173, 372, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене 02.06.2025 під час огляду місця події майно, а саме: посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 , видане 08.10.2021 на ім'я ОСОБА_5 ; талон тимчасового обліку машини серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 , заборонивши власнику (володільцю) відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Накласти арешт на вилучений 02.06.2025 року під час проведення огляду місця події транспортний засіб - самохідне шасі марки "Т-16М-У1", номерний знак НОМЕР_5 , заборонивши власнику (володільцю) розпоряджатися вказаним майном.
Часткове задоволення клопотання про арешт транспортного засобу в частині заборони розпорядження тягне за собою негайне повернення цього майна власнику (володільцю) для можливості реалізації правомочностей - володіння.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1