Справа № 161/20231/24
Провадження № 1-кп/161/204/25
м. Луцьк 05 червня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030580003002, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Добряни Стрийського району Львівської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, працевлаштованої, незаміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Луцька Волинської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Луцька Волинської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Так, 01 вересня 2024 року, близько 21 год. 30 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, наздогнали поблизу будинку №1 по проспекту Молоді у місті Луцьку потерпілого ОСОБА_10 , який намагався втекти внаслідок раніше заподіяних йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_5 застосував насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме збив останнього з ніг шляхом підніжки, в результаті чого той упав на асфальтне покриття та отримав тілесні ушкодження на задній поверхні лівого та правого ліктьових суглобів, на внутрішній поверхні правого променево-зап'ястного суглобу, на передній поверхні грудної клітки, на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на передній поверхні лівої гомілки та на внутрішній поверхні правої гомілки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 597 від 05.09.2024 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, також діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України №3981-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин від 23 липня 2024 року на строк 90 днів, керуючись метою відкритого заволодіння чужим майном, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_10 , який перебував на землі, смарт годинник марки «SPORT SMART WATCH», що знаходився на лівій руці потерпілого, вартість якого згідно висновку експерта від 30.09.2024 №СЕ-19/103-24/12600-ТВ станом на 01.09.2024 складала 563 гривні 33 копійки, мобільний телефон марки «ZTE Blade A73» зеленого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із правої передньої кишені штанів потерпілого, вартість якого згідно висновку експерта від 15.10.2024 №СЕ-19/103-24/13463-ТВ станом на 01.09.2024 складала 3 690 гривень, який знаходився у силіконовому чохлі чорно-синього кольору, вартість якого згідно висновку експерта від 15.10.2024 №СЕ-19/103-24/13463-ТВ станом на 01.09.2024 складала 90 гривень, та срібний ланцюжок 500 проби із срібним хрестиком 500 проби загальною масою 18 г, чистою масою 17,98 г, зірвавши їх рукою із шиї потерпілого, вартість яких згідно висновку експерта від 17.10.2024 №СЕ-19/103-24/13565-ТВ станом на 01.09.2024 за ціною брухту дорогоцінних металів складала 330 гривень 11 копійок без ПДВ.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, заподіяли потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4 673 гривні 44 копійки.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Також, обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю визнали свою вину у вчиненні інкримінованих кожному з них правопорушеннях та не оспорювали фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміють зміст пред'явленого, кожному зокрема, обвинувачення та не заперечують проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їхньої позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченим та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дала показання, що дійсно 01 вересня 2024 року, близько 21 год. 30 хв., вона разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наздогнали поблизу будинку №1 по проспекту Молоді у місті Луцьку потерпілого ОСОБА_10 , який намагався втекти, після чого ОСОБА_5 збив останнього з ніг шляхом підніжки, в результаті чого той упав на асфальтне покриття. В подальшому, вони відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_10 , який перебував на землі, смарт годинник марки «SPORT SMART WATCH», що знаходився на лівій руці, мобільний телефон марки «ZTE Blade A73» зеленого кольору, із правої передньої кишені штанів, та срібний ланцюжок із срібним хрестиком, зірвавши їх рукою із шиї потерпілого.
Не заперечила кваліфікацію її дій за ч. 4 ст. 186 КК України та те, що вона діяла за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Крім цього, не оспорювала перелік викраденого майна, зазначеного в обвинувальному акті, а також те, що вони своїми діями заподіяли потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4 673 гривні 44 копійки.
На даний час збитки потерпілому відшкодовано в повному обсязі.
У вчиненому щиро розкаялася, запевнила, що зробила для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, просила суворо її не карати, не позбавляти волі, при призначенні покарання у виді позбавлення волі застосувати положення ст. 69 КК України та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно 01 вересня 2024 року, близько 21 год. 30 хв., він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 наздогнали поблизу будинку №1 по проспекту Молоді у місті Луцьку потерпілого ОСОБА_10 , який намагався втекти, після чого він збив останнього з ніг шляхом підніжки, в результаті чого той упав на асфальтне покриття. В подальшому, вони відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_10 , який перебував на землі, смарт годинник марки «SPORT SMART WATCH», що знаходився на лівій руці, мобільний телефон марки «ZTE Blade A73» зеленого кольору, із правої передньої кишені штанів, та срібний ланцюжок із срібним хрестиком, зірвавши їх рукою із шиї потерпілого.
Не заперечив кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 186 КК України та те, що він діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Крім цього, не оспорював перелік викраденого майна, зазначеного в обвинувальному акті, а також те, що вони своїми діями заподіяли потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4 673 гривні 44 копійки.
На даний час збитки потерпілому відшкодовано в повному обсязі.
У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, просив суворо його не карати, не позбавляти волі, при призначенні покарання у виді позбавлення волі застосувати положення ст. 69 КК України та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно 01 вересня 2024 року, близько 21 год. 30 хв., він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наздогнали поблизу будинку №1 по проспекту Молоді у місті Луцьку потерпілого ОСОБА_10 , який намагався втекти, після чого ОСОБА_5 збив останнього з ніг шляхом підніжки, в результаті чого той упав на асфальтне покриття. В подальшому, вони відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_10 , який перебував на землі, смарт годинник марки «SPORT SMART WATCH», що знаходився на лівій руці, мобільний телефон марки «ZTE Blade A73» зеленого кольору, із правої передньої кишені штанів, та срібний ланцюжок із срібним хрестиком, зірвавши їх рукою із шиї потерпілого.
Не заперечив кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 186 КК України та те, що він діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Крім цього, не оспорював перелік викраденого майна, зазначеного в обвинувальному акті, а також те, що вони своїми діями заподіяли потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4 673 гривні 44 копійки.
На даний час збитки потерпілому відшкодовано в повному обсязі.
У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, просив суворо його не карати, не позбавляти волі, при призначенні покарання у виді позбавлення волі застосувати положення ст. 69 КК України та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо фактичних обставин справи. Завдані йому збитки відшкодовані в повному обсязі, будь-яких претензій морального і матеріального характеру до обвинувачених не має, не заперечує щодо призначення кожному з обвинувачених покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, при цьому просить обвинувачених суворо не карати, не призначати покарання пов'язане з позбавленням волі, про що подав відповідні заяви.
Окрім цього, просив залишити без розгляду поданий ним цивільний позов до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про що також зазначив в поданій заяві.
Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, а обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному зокрема, покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
Крім повного визнання своєї вини самими обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , винність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного зокрема, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.
При обранні покарання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про осіб винних.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного зокрема, суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного зокрема, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує, що вона вчинила умисний тяжкий корисливий злочин за попередньою змовою групою осіб, однак раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялася, її поведінка в суді свідчить про щире каяття та бажання стати на шлях виправлення, усвідомила незаконність вчинених нею дій, а тому активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлювала щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання, засуджувала свою поведінку та вибачилася за свої дії, тяжких наслідків не настало, так як потерпілому ОСОБА_10 в повному обсязі відшкодовано завдані збитки, обіцяла у майбутньому жодних протиправних дій не вчиняти, тому, з врахуванням наведених обставин, що в сукупності, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, особи обвинуваченої, її критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, її посткримінальної поведінки, яка виразилась у активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення та відшкодуванні завданих збитків, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, які визначені п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.
Разом з цим, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України, оскільки дійшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без відбування покарання ґрунтується на тих відомостях, які суд оцінював на час ухвалення вироку, а саме відомостях про вчинений злочин, його характер, тривалість протиправної діяльності і розмір шкоди.
Крім цього, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують ОСОБА_4 , яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, свою вину визнала, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні запевнила, що зробила для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, добровільно відшкодувала завдану шкоду, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, працевлаштована, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, вагітна, з 2005 року є сиротою.
При цьому, суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_10 щодо призначення міри покарання, який жодних претензій до ОСОБА_4 не має, стверджує про їх примирення та просить не призначати останній покарання пов'язане із реальним позбавленням волі, що сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами.
Проаналізувавши саме такі обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Водночас, визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та наявність обставин, що пом'якшують покарання, і визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченої, тривалістю 2 (два) роки.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий корисливий злочин за попередньою змовою групою осіб, однак раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, бажання стати на шлях виправлення та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання, засуджував свою поведінку та вибачився за свої дії, тяжких наслідків не настало, так як потерпілому ОСОБА_10 в повному обсязі відшкодовано завдані збитки, обіцяв у майбутньому жодних протиправних дій не вчиняти, тому, з врахуванням наведених обставин, що в сукупності, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, особи обвинуваченого, його віку, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, його посткримінальної поведінки, яка виразилась у відшкодуванні завданих збитків, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, які визначені п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.
Разом з цим, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України, оскільки дійшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без відбування покарання ґрунтується на тих відомостях, які суд оцінював на час ухвалення вироку, а саме відомостях про вчинений злочин, його характер, тривалість протиправної діяльності і розмір шкоди.
Крім цього, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують ОСОБА_5 , який є особою молодого віку, свою вину визнав, щиро розкаявся, в судовому засіданні запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, добровільно відшкодував завдану шкоду, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання.
При цьому, суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_10 щодо призначення міри покарання, який жодних претензій до ОСОБА_5 не має, стверджує про їх примирення та просить не призначати останньому покарання пов'язане із реальним позбавленням волі, що сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами.
Проаналізувавши саме такі обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Водночас, визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом'якшують покарання, і визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, тривалістю 2 (два) роки.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий корисливий злочин за попередньою змовою групою осіб, однак раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, бажання стати на шлях виправлення та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання, засуджував свою поведінку та вибачився за свої дії, тяжких наслідків не настало, так як потерпілому ОСОБА_10 в повному обсязі відшкодовано завдані збитки, обіцяв у майбутньому жодних протиправних дій не вчиняти, тому, з врахуванням наведених обставин, що в сукупності, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, особи обвинуваченого, його віку, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, його посткримінальної поведінки, яка виразилась у відшкодуванні завданих збитків, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, які визначені п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.
Разом з цим, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України, оскільки дійшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без відбування покарання ґрунтується на тих відомостях, які суд оцінював на час ухвалення вироку, а саме відомостях про вчинений злочин, його характер, тривалість протиправної діяльності і розмір шкоди.
Крім цього, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують ОСОБА_6 , який є особою молодого віку, вперше вчинив кримінальне правопорушення, свою вину визнав, щиро розкаявся, в судовому засіданні запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, добровільно відшкодував завдану шкоду, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, є сиротою та виховувався в багатодітній сім'ї.
При цьому, суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_10 щодо призначення міри покарання, який жодних претензій до ОСОБА_6 не має, стверджує про їх примирення та просить не призначати останньому покарання пов'язане із реальним позбавленням волі, що сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами.
Проаналізувавши саме такі обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Водночас, визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом'якшують покарання, і визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначені обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному зокрема, покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, на думку суду, перебувають у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а його індивідуалізація ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення, що власне і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК України.
На переконання суду, такі покарання, призначені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному зокрема, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливими, оскільки співвідносяться між поставленою метою та засобами її досягнення.
При цьому, у даному випадку, на думку суду, призначення покарання без звільнення від його відбування, сприймалося б, як непропорційне до вчиненого обвинуваченими діяння.
Крім того, призначена міра покарання надасть можливість ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному зокрема, сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Саме таке покарання, на переконання суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності.
Також, на думку суду, вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинувачених та попередження вчинення як ними нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
Разом з цим, ч. 5 ст. 72 КК України визначено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні застосовувалося попереднє ув'язнення.
Із відомостей, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02.09.2024 вбачається, що ОСОБА_4 затримано 02.09.2024.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2024 (справа №161/16477/24, провадження №1-кс/161/4392/24) в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та відносно останньої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період доби, з покладенням відповідних обов'язків, та негайно звільнено з-під варти в залі суду.
Отже, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_4 у строк покарання термін попереднього ув'язнення з дня її фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України по день звільнення з-під варти у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме з 02.09.2024 по 04.09.2024 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Водночас, положеннями ч. 7 ст. 72 КК України передбачено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2024 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, строком до 03.11.2024 включно.
В подальшому строк тримання ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом не продовжувався.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 7 ст. 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_5 у строк покарання термін застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 21.10.2024 по 03.11.2024 включно, із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
В свою чергу, зважаючи, що від потерпілого ОСОБА_10 надійшла заява про залишення цивільного позову до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без розгляду, яку він підтримав безпосередньо у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вищевказаний цивільний позов слід залишити без розгляду.
Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законному володільцю, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Даних щодо наявності у кримінальному провадженні накладення арештів на майно прокурором не надано.
Окрім того, на думку суду, застосовані щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного зокрема, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання слід залишити до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з дня її фактичного затримання по день звільнення з-під варти у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме з 02.09.2024 по 04.09.2024 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання - залишити до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк відбування покарання термін застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 21.10.2024 по 03.11.2024 включно, із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді особистого зобов'язання - залишити до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді особистого зобов'язання - залишити до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину - залишити без розгляду.
Речові докази:
-срібний ланцюжок з кулоном у вигляді хреста; мобільний телефон марки «ZTE» моделі «ZTE 7060» синього кольору в силіконовому чохлі - повернути за належністю законному володільцю;
-два оптичні диски «ALERUS» DVD-R 4.7GB/120 min - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави 4 377 (чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 45 коп. у рівних частинах, тобто з кожного по 1 459 (одній тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 15 коп., процесуальних витрат за проведення судових товарознавчих експертиз (висновки експерта №СЕ-19/103-24/12600-ТВ від 30.09.2024, №СЕ-19/103-24/13463-ТВ від 15.10.2024 та №СЕ-19/103-24/13565-ТВ від 17.10.2024).
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1