Справа № 161/9171/25
Провадження № 1-кп/161/991/25
м. Луцьк 05 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580001007 від 15.03.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта вища, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, несудимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.350, ч.4 ст.296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
15.03.2025 ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, якому видано військовий квиток, будучи наділеним службовими повноваженнями, з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації за особливий період, у складі групи спільного патрулювання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток. Прибувши за адресою: АДРЕСА_3 , зустрівши громадянина ОСОБА_3 та представившись, попросив останнього надати документи для перевірки облікових даних. В подальшому, близько 11 години 30 хвилин 15 березня 2025 року ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться військовослужбовець ОСОБА_7 , який виконує службові обов'язки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діставши з одягу гладкоствольну вогнепальну зброю самозахисту, а саме пристрій «ПМ-РФ», заводський номер " НОМЕР_1 ", неодноразово спрямовував ствол пістолета у напрямку військовослужбовця ОСОБА_7 демонструючи можливість застосувати пістолет та погрожуючи тим самим вбивством останнього. Окрім цього, ОСОБА_3 здійснив із вказаного пістолета два постріли у повітря, внаслідок чого ОСОБА_7 сприйняв даний предмет, який знаходився в руках ОСОБА_3 , як бойову зброю, що створило реальну загрозу його здоров'ю та життю, та викликало у нього обґрунтоване відчуття страху за власне життя.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується погроза вбивством щодо службової особи, застосована з метою припинення діяльності службової особи, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.350 КК України.
Окрім цього, він же, 15.03.2025 близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу дитячої поліклініки №1 за адресою: Волинська область, вулиця Ветеранів, будинок 3, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з метою тривалого порушення спокою громадян, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та перебування у громадському місці, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, допустив грубе порушення громадського порядку із застосуванням пристрою «ПМ-РФ», заводський номер "ВІ041408", який згідно висновку експерта №СЕ-19/103-25/3690-БЛ від 21.03.2025, є глаткоствольною вогнепальною зброєю самозахисту, спрямовував у напрямку сторонніх осіб, зокрема ОСОБА_6 , яка перебувала у автомобілі марки "Нісан Ліф" з реєстраційними номером НОМЕР_2 , перешкоджаючи її рухові, погрожуючи його застосуванням. На неодноразові законні вимоги сторонніх осіб припинити свої неправомірні дії ОСОБА_3 не реагував та, продовжуючи свої протиправні дії, утримуючи в руці вказану зброю, здійснив два постріли у повітря.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.350 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно за вказаних обставин, місця та часу погрожував вбивством військовослужбовцю ОСОБА_7 та вчинив хуліганство, а саме порушив громадський порядок із застосуванням зброї, спрямовувавши її у напрямку сторонніх осіб, зокрема ОСОБА_6 . У вчиненому щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі, вказав, що вчинив необдумано через страх за життя та здоров'я своєї дружити також неодноразово просив вибачення в потерпілих.
Допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтвердив факт вчинення ОСОБА_3 щодо нього погрози вбивством із застосуванням зброї. Не наполягав на призначенні в цьому конкретному випадку реального покарання, оскільки обвинуваченого пробачив та не має до нього жодних претензій.
Допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила факт вчинення ОСОБА_3 щодо неї хуліганства із застосуванням зброї, яку останній спрямував у її напрямку. Не наполягала на призначенні суворого покарання, оскільки претензій до нього не має, підтвердила те, що вибачила обвинуваченого, просила не позбавляти волі.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у погрозі вбивством щодо службової особи, застосованої з метою припинення діяльності службової особи, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.350 КК України.
Окрім цього, він же, своїми умисними діями, які виразилися в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина встановлена під час досудового розслідування та в ході судового розгляду.
В силу ч.2 ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає відсутність у потерпілих претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, на утриманні перебувають неповнолітня дитина та дружина, які мають суттєві проблеми зі здоров'ям, інформація про негативну характеристику відсутня, позитивно характеризувався за попереднім місцем роботи, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, позицію сторони обвинувачення щодо виду покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкціями законів, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання як за ч.1 ст.350 КК України, так і за ч.4 ст.296 КК України у виді відповідно позбавлення та обмеження волі в межах санкцій статтей.
Остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, суд призначає шляхом повного складання призначених покарань, із застосуванням положень ст.72 КК України, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
На думку суду, таке остаточне покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
При цьому призначення покарання у виді пробаційного нагляду є не доцільним, з огляду на обставини події.
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, позиції потерпілих, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, максимальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу необхідно залишити попередній - заставу, з метою запобігання ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.350, ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.350 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
-за ч.4 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, із врахуванням положень ст.72 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2025 на майно, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
-гладкоствольну вогнепальну зброю самозахисту, пристрій «ПМ-РФ» заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва КНВО «Форт» МВС України (м.Вінниця), із предметом, ззовні схожим на магазин, у якому знаходяться предмети, зовні схожі на кулі у кількості 4 штук, предмет ззовні схожий на гільзу стріляну, знищити;
-DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження вподовж всього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу.
Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України, в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 15.03.2025 по 18.03.2025, з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий