Справа № 161/8068/25
Провадження № 2/161/3226/25
28 травня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» - Бачинський О.М., звернувся до суду з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 20.05.2019 між ТОВ «ФК«Кредіплюс» та ОСОБА_1 , укладено споживчий кредит №21651, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 10 000 грн. та зобов'язувався повернути кошти не пізніше 20.02.2020, а також проценти за користування кредитом за ставкою 220 % річних. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов'язання, однак відповідач своєчасно та в повній мірі не вносив платежі на погашення кредиту, внаслідок чого в відповідача утворилася заборгованість.
15.06.2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір відступлення прав вимоги №20200615/2, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 09.04.2025, виникла заборгованість у розмірі 12 700, 73 грн., що складається з: 6 279, 65 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3 118, 91 грн. заборгованості за відсотками, 950 грн. заборгованості за пенею (нарахована первісним кредитором до відступлення ним права вимоги); 566, 34 грн. 3% річних та 1 785, 83 грн. інфляційне збільшення (нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за період з 21.02.2020-23.02.2022).
З огляду на вищевикладене, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором №21651 від 20.05.2019 в загальному розмірі 12 700, 73 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
27 травня 2025 на адресу суду від представника позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», Бачинського О.М., надійшла заява у якій останній просить розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
28 травня 2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 , надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити без участі відповідача, позовні вимоги визнає в частині стягнення боргу у сумі 12 700, 73 гривень, однак заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на не, що сума у розмірі 7 000, 00 грн., є неспівмірною з огляду на час витрачений адвокатом на розгляд справи та складністю справи.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі звернення відповідача, а саме за заявою на видачу кредиту № 21651 (а.с.14) ОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 10 000 грн., на споживчі потреби.
У п. 2.1.1 укладеного між сторонами договору про споживчий кредит № 21651 від 20.05.2019 року (а.с.7-9) сума кредиту надавалася позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця на рахунок /картку позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку ПАТ КБ «ПриватБанк» у національній валюті.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 220 процентів річних за користування кредитними коштами (п.3.1.2). При цьому, відповідач ОСОБА_1 , був ознайомлений, про те, що загальна вартість кредиту (в грошовому виразі) становить 21 148, 56 грн., про що свідчить його підпис. Сторонами також було погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості (а.с.11).
ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі зазначеному в договорі, шляхом перерахування їх в порядку, що передбачений п.2.1.1 договору.
Отримання ОСОБА_1 , коштів за умовами договору підтверджується долученою копією платіжного доручення № CRD_72048 від 20.05.2019 (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_1 , був ознайомлений з умовами отримання кредиту, відсотками, як платою за коритування кредитними коштами та пенею, що підтверджується підписом позичальника у паспорті споживчого кредиту 20.05.2019 (а.с. 12-13).
Згідно з наданим розрахунком (а.с.27 ) заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором № 21651 від 20.05.2019, станом на 09.04.2025 складає 12 700, 73 грн., що складається з: 6 279, 65 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3 118, 91 грн. заборгованості за відсотками, 950 грн. заборгованості за пенею (нарахована первісним кредитором до відступлення ним права вимоги); 566, 34 грн. 3% річних та 1 785, 83 грн. інфляційне збільшення (нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 21.02.2020-23.02.2022).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1ст. 12 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 1077, ст. 1078 ЦК України, встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.6.6.2 розділу VІ договору про споживчий кредит №21651 від 20.05.2019 (а.с.24-26) кредитодавець має право уступати свої права по цьому Договору без згоди позичальника.
15.06.2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір відступлення прав вимоги №20200320/1, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 , (а.с.16-21). Перехід прав вимоги до нового кредитора та укладення вищевказаного договору, з наміром реального настання його наслідків, було підтверджено долученими витягом з реєстру боржників (а.с.21) та платіжним дорученням №39 від 15.06.2020 (а.с.20).
Тому, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором споживчого кредиту до відповідача ОСОБА_1 .
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсоткам та пенею.
Суд при ухваленні рішення у справі, враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки наданий позивачем розрахунок (а.с.22) не був спростований відповідачем, суд приймає його до уваги та вважає доведеним ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
З огляду на те, що отримані та використані ОСОБА_1 , кошти в добровільному порядку та в повному обсязі не були ним повернуті ні первісному, ні новому кредитору після уступлення йому прав вимоги до боржника, суд, вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» 566, 34 грн. 3% річних, що нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та 1 785, 83 грн. інфляційне збільшення, за період з 21.02.2020 по 23.02.2022.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано Договір про надання правової допомоги № 20241220.5 від 10 лютого 2025 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».
Згідно вищевказаного договору розмір гонорару є фіксованим.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечив про стягнення витрат на правничу правову допомогу суму у розмірі 7 000 грн, та заначив, що дані витрати є неспівмірними з огляду на час витрачений адвокатом на розгляд справи та складністю справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500, 00 грн.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 500, 00 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12,77,81,141,247, 259,263-268, 280,352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за Кредитним договором № 21651 від 20.05.2019 в розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень 73 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок судового збору та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Дата складення повного тексту рішення 02 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ: 42655697.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур