Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/406/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 398/1491/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
02.06.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року в об'єднаному кримінальному провадженні за ч.4 ст. 185 та ч.4 ст.186 КК України про продовження обвинуваченому:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровоград, громадянину України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-25 грудня 2009 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
-22 квітня 2011 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;
-18 січня 2018 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. 20.11.2018 року ОСОБА_8 звільнений по відбуттю строку покарання;
-10 червня 2022 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
строку тримання під вартою, -
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває об'єднане кримінальне провадження № 398/1491/23 за ч.4 ст. 185 та ч.4 ст.186 КК України по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор ОСОБА_10 в порядку ст.331 КПК України звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту, вказуючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 03 липня 2025 року, а обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, тобто до 05 липня 2025 року.
Рішення суду в частині продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 мотивовано тим, що ризики, які були враховані судом при обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів в період іспитового строку, які є корисливими, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а також те, що обвинувачений можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, а також вчинити нові кримінальні правопорушення.
Також зазначено, що обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційних джерел існування, маючи не зняті та не погашені судимості за вчинення умисних, корисливих злочинів, перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, може переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, вказуючи на те, що судом не було взято до уваги його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також стан його здоров'я, оскільки він має ряд тяжких захворювань та потребує постійного лікування.
Вважає, що при таких обставинах, висновки суду про продовження строку йому тримання під вартою є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
Ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ніким з учасників кримінального провадження не оскаржується, у зв'язку з чим в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили суд її задовольнити, вказуючи на можливість застосування домашнього арешту, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та висновками суду першої інстанції про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує, може переховуватись від суду, впливати на свідків, а також вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати судовому провадженню, переховуючись від суду, впливаючи на свідків та іншого обвинуваченого, вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Крім того, на переконання колегії суддів матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Тому, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про необґрунтованість продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, на території міста перебуває без реєстрації, немає постійного місця проживання, вчинив злочин в період іспитового строку, не вживає заходів для відшкодування завданих збитків, що унеможливлює застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний ризик впливу на свідків та потерпілого, а також за відсутності постійного місця роботи та необхідних коштів для його існування, ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Окрім того, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 зазначив про погіршення стану здоров'я та неналежне надання йому медичної допомоги в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності, медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, за необхідне, з метою усунення факту ненадання чи неналежного надання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятору, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст.206 КПК України, доручити здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_8 , який перебуває в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та за необхідності, надати належне лікування.
Керуючись ст.ст. 199, 331, 405, 406, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в об'єднаному кримінальному провадженні № 12022121060001597 від 13.11.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України та № 12023121060000198 від 02.02.2023 року за ч.4 ст.186 КК України на 60 днів, а саме до 03 липня 2025 року включно - залишити без змін.
Відповідно до ч.6 ст.206 КПК України зобов'язати начальника Кропивницького СІ забезпечити медичне обстеження та при необхідності лікування обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4