Іменем України
05 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 383/1972/23
провадження № 22-ц/4809/229/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Замша Дмитро Дмитрович на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2024 року (суддя Бондаренко В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 30.08.2012 він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 було розірвано. Від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначив, що після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 виявив бажання проживати з ним і в даний час проживає та перебуває на його утриманні. За взаємною згодою дочка ОСОБА_6 проживала з матір'ю та перебувала на її утриманні. Перешкод у спілкуванні з дітьми як з його боку так і з боку відповідача не було. Приблизно в серпні 2023 року відповідач повідомила його про те, що вона має намір займатися волонтерською діяльністю та перебувала в районі бойових дій Херсонської області.
Вказав, що 21.08.2023 йому зателефонували з чергової частини відділу поліції с. Велика Олександрівка Херсонської області та повідомили, що ОСОБА_2 перебуває у відділенні поліції та попрохали, щоб вирішив питання забрати її додому. Прибувши на місце він з'ясував, що ОСОБА_2 вийшла з відділення поліції та зникла, та в подальшому, за допомогою поліції, її виявлено в Криворізькому районі Дніпропетровської області поблизу с.Апостолове, звідки він її забрав. Психічний стан ОСОБА_7 був незадовільний, у зв'язку з чим її мати - ОСОБА_8 направила її на лікування до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради». Однак, курс лікування вона не закінчила.
На даний час, у зв'язку з вказаними вище подіями, дочка ОСОБА_6 проживає з ним, хоча згоди щодо місця проживання доньки з відповідачем не досягнуто, відповідач всіляко намагається чинити перешкоди для проживання дочки ОСОБА_6 з ним. Зокрема, 03.11.2023 року відповідачем подано до ВП №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області заяву про невиконання ним батьківських обов'язків по вихованню дочки.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , за місцем його проживання.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30.08.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17.08.2020 року по справі № 383/631/20 розірвано, що підтверджується копією вказаного рішення суду (а.с.13-15).
Сторони мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.08.2012 року (а.с.16).
Згідно копій довідки про реєстрацію місця проживання №2.3-17/379 від 27.04.2021 року та довідки №215 від 20.09.2022 року, виданих Кетрисанівською сільською радою Кропивнцицького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10, 21).
Відповідно до копії довідки КНП «Компаніївська лікарня Компаніївської селищної ради Кіровоградської області» від 08.09.2023 року, ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с.20).
Згідно копії висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кетрисанівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради від 27.09.2023 року, №309, орган опіки та піклування в інтересах дитини вважає за доцільне відібрання дитини ОСОБА_4 у матері, без позбавлення її батьківських прав (а.с.17-19).
За інформацією Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» від 26.03.2024 року №2060/10, ОСОБА_2 упродовж 2022-2023 років двічі знаходилась на лікуванні в психіатричних стаціонарах закладу з 11.05.2022 року по 27.05.2022 року та з 21.08.2023 року по 14.09.2023 року з приводу шизоафективного розладу, змішаний тип (а.с.88-89).
Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кетрисанівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради від 18.09.2024 року №280, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 за батьком ОСОБА_1 (а.с.134-137).
В судовому засіданні суду першої інстанції малолітня ОСОБА_4 пояснила, що проживає з батьком та братом в АДРЕСА_1 з серпня 2023 року. Навчається у Тарасівському ліцеї в 7 класі, займається волейболом. Мама теж проживає в с.Тарасівка, близько 1 кілометра від них, нещодавно придбала будинок, проживає одна. Навідується до мами близько одного разу на тиждень, допомагає їй, може залишитись ночувати. Після розлучення батьків проживала з мамою, батько допомагав їм коштами. Мама хворіє. Коли їй було 1-2 роки мама хотіла викинути її з вікна, бувало мама не впускала батька до будинку. Також коли мама хворіла, то повезла її в інше село, де сама ночувала у сторонніх людей. Один раз мама залишила її саму. Умови проживання у матері гірші ніж у батька. У матері не завжди є продукти харчування. Коли просила у мами їсти, вона говорила, щоб готувала сама. Батько працює трактористом, на роботі з 7 год. ранку до 19 год. вечора, працює не кожного дня, графік роботи змінний. Батько готує їжу, купує їй речі до школи, відвозить її до лікарні. Сварок із батьком не виникає. Бувало, що мама хотіла забрати її з речами, від чого у неї була істерика. З мамою проживати не хоче, вона кричить на неї сердиться. Часто свариться з мамою з приводу того, що зі слів матері батько не виконує свої обов'язки. З мамою на відпочинок на даний час не їздить, з батьком буває їздить на рибалку, у розважальний центр. З друзями має гарні відносини. Раніше у неї була подруга, у якої залишалась ночувати. День народження святкувала вдома із друзями, батьки подарували їй гроші. Любить обох батьків, але бажає проживати з батьком.
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини необхідно враховувати найкращі інтереси дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед слід виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. (частини четверта - шоста статті 19 СК України).
Положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18)).
З висновку Органу опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 за час проживання на території с. Тарасівка зарекомендував себе з позитивної сторони, працевлаштований, має постійний дохід, стан здоров'я задовільний, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, умови проживання є кращими ніж у ОСОБА_2 , яка офіційно не працевлаштована, має психічне захворювання, яке потребує систематичного лікування.
Допитана в суді першої інстанції малолітня ОСОБА_4 висловила своє бажання проживати з батьком.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
Отже враховуючи те, що вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку дитини, її думку та бажання проживати з батьком, висновок органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, а також норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, апеляційний суд вважає, що місце проживання дитини з батьком відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір сплачений за подання позову та апеляційної скарги в сумі 2684 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Замша Дмитро Дмитрович, задовольнити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2684 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич