Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/427/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 398/1516/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
04.06.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому матеріали продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12024050000000514 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2025, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19.07.2025 включно та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
За участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024050000000514 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2025, за клопотанням прокурора, районний суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, а саме до 19.07.2025 включно.
Районний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, у період дії військового стану, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев'яти років, що може викликати у обвинуваченого бажання переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Також, судом враховано наявність ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показань, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а отже не має доходу, що свідчить про існування ризику продовження злочинної діяльності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 або визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що в частині обрання запобіжного заходу тримання під вартою, ні обвинувачений ОСОБА_6 ні його захисник, категорично не погоджуються.
Отже, захисник вважає, що запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під ватрою є надто суворим, не пропорційним та підлягає зміні на альтернативний запобіжний захід з наступних підстав.
Так, на даний час ОСОБА_6 перебуває під вартою понад 8 місяців. Проте, судом жодним чином необґрунтовано неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо наявності ризику переховування від суду та посилання прокурора в клопотанні на тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання, не може бути виключною підставою для обґрунтування існування даного ризику. Ризики незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших у цьому кримінальному провадженні та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення так само лише задекларовані прокурором у клопотанні, зазначення таких підстав є суто формальним, не ґрунтується ані на матеріалах досудового розслідування, ані на процесуальному законі.
Крім того, на переконання захисника жодних доказів на підтвердження наявності зазначених ризиків прокурор не надав. В порушення п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України в клопотанні є лише посилання, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із повною ізоляцією обвинуваченого від суспільства.
Також зазначає, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, характеризується за містом проживання задовільно, має постійно місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де і зареєстрований. Має на утриманні непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та отримують мінімальну пенсію. Батько має онкологічне захворювання.
Разом з цим, захисник зазначає, що визначення максимального розміру застави в 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в сумі 242 240 грн є занадто високим і не підйомним для ОСОБА_6 , оскільки він нерухомості не має, офіційно не працює та доходів не отримує. Проживає за рахунок надання послуг з фізичного виховання дітей, а тому на переконання захисника застава розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження № 398/1516/25 у провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 12024050000000514 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах кримінального провадження № 398/1516/25, в судовому засіданні судом першої інстанції, в порядку ст. 331 КПК України, розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , з обґрунтуванням доцільності продовження даного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що на даний час існують ризики того, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Колегія суддів також, зазначає, що у разі доведеності винуватості ОСОБА_6 , йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років, що свідчить про наявність реальних ознак суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, колегія суддів дійшла однозначного висновку про те, що
апеляційні доводи захисника про недоведеність ризиків є безпідставними, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції, а окрім того кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому, про що судом наведено відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні.
Обговорюючи доводи захисника щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу звільнення ОСОБА_6 з під варти посилається на те що він має на утриманні непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та отримують мінімальну пенсію та батько має онкологічне захворювання. Разом з тим, ці обставини існували і на момент вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення його з під варти, уникати явки до суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора і продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2025, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком строком на 60 днів, а саме до 19.07.2025 включно та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн- залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2