Справа № 344/18541/23
Провадження № 22-ц/4808/527/25
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
29 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю представника апелянта адвоката Дикуна І.В., представника апелянта адвоката Думич О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и представника ОСОБА_1 - адвоката Дикуна Ігоря Васильовича та представника ОСОБА_2 - адвоката Думич Оксани Іванівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Бородовського С. О. в місті Івано-Франківську, у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 серпня 2014 року вона уклала шлюб із відповідачем. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року шлюб між ними розірвано. Неповнолітнього сина залишено проживати з нею. Крім того, з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання сина у твердій грошовій сумі по 3000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 07 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
05 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення із ОСОБА_1 аліментів.
Відповідач з моменту призначення стягнення аліментів із нього не здійснив жодних аліментних платежів на користь своєї дитини, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 26 вересня 2023 року становить 77419 грн. Крім того, Коломийським відділом Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведено розрахунок пені по заборгованості відповідача, яка станом на 26 вересня 2023 року становить 73459 грн. Вказана сума пені не перевищує 100 % розміру суми заборгованості, а тому позивачка просила стягнути із відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 73459 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 56316,05 грн пені зі сплати аліментів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що сторона відповідача не подала будь-яких заперечень правових підстав позову, а також не спростувала розрахунок державного виконавця чи розрахунок позивачки, що свідчить про підставність заявлених позовних вимог. Водночас суд уважав за необхідне виключити з розміру пені 550 Євро (17142,95 грн), які не були враховані державним виконавцем в якості оплати по аліментах, та які сплатила матір відповідача в якості аліментів, а відтак стала кредитором останнього в цій частині.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дикун І. В. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду немає жодної згадки про докази, подані сторонами, тобто суд першої інстанції взагалі не досліджував їх, що призвело до винесення рішення, яке підлягає частковому скасуванню.
На думку представника апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що вина ОСОБА_1 щодо несплати аліментів на утримання малолітнього сина відсутня, як і сама заборгованість по сплаті аліментів у сумі 77419 грн. Так, після отримання позовної заяви відповідач витребував інформацію з АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування позивачці аліментів, з якої видно, що він постійно сплачував аліменти на картку останньої, видану їй банком «Ощадбанк». З цією інформацією та чеками, якими підтверджується факт сплати аліментів відповідач звернувся до державного виконавця, який видав йому розрахунок, відповідно до якого заборгованість станом на 30 січня 2024 року становить 46547,47 грн. При цьому і цю суму заборгованості ОСОБА_1 погасив, а також сплатив штраф у сумі 9309,50 грн.
Також представник апелянта вказує на те, що суд не врахував, що мама відповідача переводила позивачці кошти для сплати аліментів на загальну суму 17202,03 грн. Тобто сума заборгованості по сплаті аліментів до того як її повністю погасив відповідач, становила 29345,44 грн та саме цю суму ОСОБА_1 повинен сплатити як пеню зі сплати аліментів у користь позивачки.
Просить частково скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивачки 29345,44 грн пені зі сплати аліментів. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін (щодо стягнення судового збору).
Представник ОСОБА_2 - адвокат Думич О. І. подала апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову та не спростували наданий стороною позивачки розрахунок, який проведено відповідно до вимог матеріального права.
Крім того, представник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що факт сплати відповідачем аліментів після пред'явлення позову не впливає на суму пені за прострочення сплати, розраховану станом на 26 вересня 2023 року, а тому розрахунки наведені стороною відповідача в апеляційній скарзі є неправильними та суперечать вимогам частини першої статті 196 СК України. Також представник позивачки не погоджується із твердженням сторони відповідача про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина щодо несплати аліментів, оскільки він як батько зобов'язаний піклуватися про свою дитину та забезпечувати її всім необхідним. Будь-які докази неможливості виконання ним своїх обов'язків внаслідок об'єктивних, непереборних обставин у матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог. Однак, на думку представника ОСОБА_2 , суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір суми нарахованої пені, оскільки кошти в розмірі 550 євро, які надійшли від матері відповідача були подарунком дитині від бабусі, а не як сплата аліментів. В призначенні платежу відсутнє будь-яке посилання на те, що ці кошти сплачено саме в якості аліментів, ба більше, обов'язок зі сплати аліментів покладено саме на ОСОБА_1 як батька дитини та боржника у виконавчому провадженні, а тому цей платіж і не був врахований державним виконавцем при проведенні розрахунку заборгованості відповідача по сплаті аліментів. У свою чергу відповідач розрахунок, зроблений державним виконавцем не оскаржував.
За таких обставин, представник ОСОБА_2 - адвокат Думич О. І. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Рішення суду в частині задоволених позовних вимог просить залишити без змін, а в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дикун І. В. подану ним апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Думич О. І.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Думич О. І. у судовому засіданні просила задоволити подану нею апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвокат Дикун І. В.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дикуна І. В. без задоволення та задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Думич О. І.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року було розірвано.
Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_2 .
Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі по 3000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 07 липня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8-9).
Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 344/10655/21 від 06 грудня 2021 року, наданих старшим державним виконавцем Коломийського ВДВС у Коломийському районі, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження по серпень 2023 року становить 77419 грн (а.с. 13-14).
Згідно із розрахунком пені за прострочення сплати аліментів за період з липня 2021 року по вересень 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі 73459 грн (а.с. 15-16).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правомірно врахував, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, яка ним спростована не була, а отже, є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України у вигляді пені.
Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що незважаючи на те, що станом на момент розгляду справи заборгованість зі сплати аліментів відсутня, проте відповідачем допущено прострочення зі сплати аліментів у певні періоди, і це є підставою для нарахування і стягнення з відповідача суми пені за період прострочення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дикуна І. В. є безпідставними та необґрунтованими.
Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Думич О. І. про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір нарахованої пені на 550 Євро, сплачених матір'ю відповідача.
Дійсно, сторони не заперечують, що така обставина мала місце. Позивач заперечує тільки характер призначення таких коштів,- як подарунок від бабусі. Однак, незважаючи на визнання сторонами факту перерахування матір'ю відповідача коштів позивачу, належні докази на підтвердження такого перерахування не представлено. Наявні у справі копії ймовірно розрахункових документів на іноземній мові не можна вважати належними доказами наведених обставин, як і сплати коштів в якості аліментів. Тому підстави для врахування зазначених коштів, як сплачених аліментів, у суду були відсутні.
Також, суд дійшов помилкового висновку, що оскільки розмір пені визначено загальною сумою, що не перевищує 100 % заборгованості по аліментах, тому з розміру пені підлягає виключенню сума 550 Євро, яка не врахована державним виконавцем.
Фактично, суд не вдаючись у аналіз розрахунку визначення пені по аліментах, безпідставно зменшив суму нарахованої пені на суму таких коштів у еквіваленті на грошову одиницю гривню. Тоді як таке виключення не можна вважати правильним в силу відсутності відповідних законодавчих підстав. Розмір пені визначається у встановленому порядку та остаточно вирівнюється до суми заборгованості по аліментах. В залежності від суми та періоду зарахування сплати заборгованості змінюється і розмір пені, тому автоматичне зменшення пені без перерахунку боргу не є правильним.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже, відповідно до положень статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволити та стягнути на її користь із відповідача 73459,00 грн пені за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути 1073,60 грн судового збору (2684 грн - розмір прожиткового мінімуму станом на 2023 рік, тобто на час пред'явлення позову * 0,4).
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дикуна Ігоря Васильовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Думич Оксани Іванівни задоволити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 73459,00 грн пені за прострочення сплати аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1073,60 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 червня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта