05.06.2025
Справа №721/409/25
Провадження 1-КП/721/74/2025
Путильський районний суд Чернівецької області
у складі головуючої судді ОСОБА_1
прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 кримінальне провадження, внесене 04.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025262060000060 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Павлівка, Верхньорогачицького району, Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
1.Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
20.01.2025 близько 16 год 00 хв, під час дії на всій території України воєнного стану у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 та (з подальшими його продовженнями), військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , знаходячись на території господарства, яке належить ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , помітивши відсутність сторонніх осіб, реалізуючи свій умисел, який виник раптово із врахуванням обстановки яка склалася, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом проникнення у житло, таємно для сторонніх осіб, викрав із приміщення будинку останнього алкогольні напої, а саме: одну пляшку «Jim Beam White» об'ємом 1 літр, одну пляшку «Macallan Quest» в коробці об'ємом 1 літр, та дві пляшки глінтвейну Christkinol Gluhwein об'ємом 1 літр (кожна), належних ОСОБА_5 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 6 241 грн 50 коп.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтвердив та пояснив, що будучи військовослужбовцем, у післяобідню пору 20.01.2025 в с. Гробище розбив вікно у житловому будинку, що належить потерпілому, знаючи про відсутність власників будинку, проник у житло, звідки викрав чотири пляшки алкогольних напоїв, які у послідуючому випив. У скоєному щиро розкаявся, засудив свою поведінку, обіцяв в майбутньому подібного не вчиняти.
Потерпілий в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Будь яких претензій у тому числі матеріальних до обвинуваченого ОСОБА_6 немає. Просив міру покарання обвинуваченому обрати на розсуд суду.
Прокурор у судовому засіданні зазначив про у судовому засіданні достеменно було встановлено вчинення інкримінованого протиправного діяння обвинуваченим. Просив визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та потерпілий також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом установлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому щиро кається, засудив свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, визнавав свою винуватість. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України.
Слід урахувати, що обвинувальний акт містить посилання на те, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення злочину в умовах воєнного стану.
Між тим, як вбачається з обвинувального акту, вказана кваліфікуюча ознака була врахована судом при кваліфікації дії обвинуваченого.
Перелік обставин, які обтяжують покарання, визначений у ст. 67 КК України, і є вичерпним. Зокрема, в п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України передбачено одну з обставин, яка обтяжує покарання вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
Згідно із ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.01.2024 у справі № 722/594/22 визначено, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану», а «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності.
За вказаних обставин, на думку суду, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність, що обвинуваченим учинено крадіжку (таємне викрадення чужого майна). Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме чотирма пляшками спиртного на суму 6241,50 грн. Наслідки вчинення злочину, що обвинуваченим не було відшкодовано потерпілому завдану шкоду, однак останній не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов.
Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має повну загальну середню освіту, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, проходив військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану, є військовослужбовцем.
У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено.
Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, обвинуваченому слід призначити покарання в виді позбавлення строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктом 2 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 50 днів. При цьому, під час перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом відомостей про порушення останнім покладених на нього обов'язків не було, а на виклики ОСОБА_3 прибував до суду, хоча вказаний запобіжний захід під час судового розгляду закінчився.
Ураховуючи викладене, а також те, що сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Речові докази, відповідно до ст. 100 КПК України, слід знищити.
Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Роз'яснити ОСОБА_3 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речовий доказ, а саме скляну порожню пляшку ємкістю один літр із назвою "MACALLAN", яка упакована у сейф-пакет PSP 3227080, що зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області - знищити.
Процесуальні витрати на проведення експертиз: № СЕ-19/126-25/2133-Д - у розмірі 1989,75 грн; №СЕ-19/126-25/2132-БД - у розмірі 1690,03 грн; №СЕ-19/126-25/2216-БД - у розмірі 1082,75 грн; №СЕ-19/126-25/2453-ТВ - у розмірі 1193,85 грн; №СЕ-19/126-25/2456-ТВ - у розмірі 1 193,85 грн; №СЕ-19/126-25/2458-ТВ - у розмірі 1193,85 грн., на загальну суму 8344 грн 08 коп, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_7