Справа № 717/1089/25
Номер провадження2/717/290/25
05.06.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді Телешмана О.В.,
з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,
представника позивача - АТ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. - в судове засідання не з'явився;
відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»:
1. Заборгованість у розмірі 40105 грн. за кредитним договором позики №7363067 від 11.12.2023 року, яка складається з наступного:
6500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
13871 гривень - заборгованість за відсотками нарахованих первісним кредитором;
19734 гривень - заборгованість за відсотками в межах строку дії договору.
2. Судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
Розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. в позовній заяві просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України.
Інші клопотання не заявлялися.
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Судом встановлено, що 11 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №7363067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується даним договором з додатками.
Вказаний вище договір про надання фінансового кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 6500 гривень, що підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк « від 21.05.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250516/57131-БТ
Згідно вказаного вище кредитного даного договору відповідачка отримала кредит в сумі 6500 гривень на 364 днів зі сплатою відсотків у розмірі 2,2 % за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту -364 дні.
Відповідачка відповідно до п.1.3 вказаного вище договору зобов'язалася сплачувати проценти та платежі кожні 7 днів.
Проте, відповідачка не виконала свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу у встановлений договором строк та не повернула позивачу 6500 гривень основної суми боргу, а також відповідно до умов договору позики первісним кредитором нараховано відповідачу заборгованість за процентами в розмірі 13871 гривень заборгованості, а також нараховано позивачем 19734 гривень заборгованість за процентами в межах строку дії договору споживчого кредиту.
Між акціонерним товариством «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»» укладений Договір факторингу № 25.07/24-Ф згідно якого до відповідача перейшло право грошової вимоги за вказаним вище договором кредиту №7363067, що підтверджується вказаним вище договором факторингу з додатками та витягом з реєстру до вказаного вище Договору факторингу.
Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов'язання з приводу кредиту, позики.
Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за цим договором, порушив свої зобов'язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.
Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконав свої зобов'язання перед новим кредитором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості новому кредитору.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу 6500 гривень основної суми боргу, нараховані первісним кредитором проценти в розмірі 13871 грн, та 19734 грн процентів в межах строку дії договору, а всього 40105 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В порушення ч.1 ст.81 ЦПК України відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що вона не укладала вказаний вище кредитний договір і заборгованість за даним договором в сумі 40105 грн вона повернула позивачу.
В порушення ст.81 ЦПК України відповідач не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував відсутність в неї заборгованості перед позивачем.
Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов'язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованості в сумі 40105 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10000 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, рахунком на оплату до даного договору, актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року.
Відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути 2422 гривень 40 судових витрат у вигляді судового збору та 10000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 205-207, 509, 525, 526, 527, 530, 551, 599-601, 604-609, 611, 612, 625, 629, 639,652,1046 - 1054,1077,1078 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України « Про споживче кредитування», керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, яке розташоване в м.Київ, вул. Стельмаха Михайла, буд.9 А, офіс 204 вул. Загородня, будинок 15, офіс118/2) 40105 (сорок тисяч сто п'ять) гривень боргу.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 )на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, яке розташоване в м. Київ, вул. Стельмаха Михайла, буд.9 А, офіс 204 вул. Загородня, будинок 15, офіс118/2) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат у вигляді судового збору та витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05.06.2025 року.
Суддя Телешман О.В.