Справа № 715/1062/25
Провадження № 1-кс/715/136/25
05.06.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні в селищі Глибока в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №12025262020001219 від 06 квітня 2025 року, про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
Старша слідча в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді із клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В клопотанні слідча посилається на те, що 23 год. 30 хв. 05.04.2025 року по 01 год. 00 хв. 06.04.2025 року, в ході руху по вулиці Вишневій селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_4 , переслідуючи умисел, направлений на протиправне заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій та реалізовуючи свій злочинний умисел, наніс потерпілій ОСОБА_8 ряд ударів руками та ногами з достатньою силою по голові, обличчю та різних частинах тіла потерпілої, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
06.04.2025 року о 01 год. 15 хв. потерпіла ОСОБА_8 з отриманими тілесними ушкодженнями у стані без свідомості госпіталізована до КНП «Глибоцька БПЛ» та у зв'язку із критичним станом у подальшому транспортована до ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги». В період із 06.04.2025 року по 10.04.2025 року ОСОБА_8 перебувала на лікуванні у стані мозкової коми та ІНФОРМАЦІЯ_3 , не приходячи до свідомості, померла у реанімаційному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги». Згідно лікарського свідоцтва про смерть №352 від 11.04.2025 року причиною смерті ОСОБА_8 є набряк та набухання речовини головного мозку, закрита внутрішньо-черепна травма із забоєм речовини головного мозку та розвитком субдуральної гематоми, отриманих внаслідок нападу із застосуванням фізичної сили з метою нанесення тілесних ушкоджень.
06.04.2025 року відомості про вказану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262020001219.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
На підставі зібраних доказів 11.04.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який відповідно до санкції ч.2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме:
- підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість передбаченого законом покарання, у разі визнання судом останнього винуватим у його вчиненні), оскільки ОСОБА_4 , з огляду на тяжкий наслідок злочину - смерть потерпілої, усвідомлює серйозність пред'явленого обвинувачення та реальну можливість призначення йому максимального строку позбавлення волі, що згідно з ч. 2 ст. 121 КК України становить від 7 до 10 років. Такий розвиток подій створює об'єктивний мотив для спроби втечі з місця проживання, переховування від слідства, або залишення території України;
- з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може знищити або спотворити предмет (предмети), який (які) міг (могли) зберегти на собі сліди вчинення вказаного кримінального правопорушення);
- з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може незаконно впливати на дачу показів свідків та інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та на даний час не встановлені, що може негативно вплинути на досудове розслідування кримінального провадження;
- в разі перебування на волі ОСОБА_4 згідно покладених на нього обов'язків будь-якого іншого більш м'якшого запобіжного заходу у останнього існуватиме реальна можливість вчиняти нові злочини, оскільки встановлено, що раніше підозрюваний виявляв неодноразову агресію, у тому числі щодо потерпілої. У зв'язку з цим існує реальна загроза повторного вчинення насильницьких дій, у тому числі щодо свідків, членів родини потерпілої або нових осіб, із якими підозрюваний може вступити у конфлікт.
11 квітня 2025 року слідчим суддею Глибоцького районного суду Чернівецької області підозрюваному ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 09 червня 2025 року.
Завершити досудове розслідування до вказаного строку неможливо, оскільки не проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії, не завершено проведення судових експертиз, призначених у провадженні.
Зважаючи на вищевикладене, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Прокурор Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.
Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах: «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Поряд з цим, варто врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри на даному етапі досудового розслідування підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами, зокрема витягом з ЄРДР №12025262020001219, заявою про вчинення кримінального правопорушення; показами, що отримані у свідків у вказаному кримінальному провадженні; протоколами пред'явлення особи для впізнання, що проведені за участі свідків; лікарським свідоцтво про смерть №352 від 11.04.2025 року, висновками проведених судово-експертиз та іншими докази кримінального провадження, у своїй сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Дослідивши надані докази, вважаю, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. У разі доведення його вини йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Під час з'ясування анкетних даних підозрюваного встановлено, що він є жителем прикордонного району та обізнаний з місцевістю, де розміщена лінія Державного кордону України, тому в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, в нього буде можливість переховуватися від органів досудового розслідування/суд. Зазначене, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень прокурора, досудовим розслідуванням на даний час не встановлені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, у зв'язку із чим ОСОБА_4 зможе впливати на потерпілого та свідків для уникнення відповідальності, а також може знищити або спотворити предмет (предмети), який (які) міг (могли) зберегти на собі сліди вчинення вказаного кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 до вчинення даного кримінального правопорушення вже вчиняв дії, пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження строку тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, з метою попередження можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, беручи до уваги сукупність характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважаю за доцільне продовжити строк застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому на момент розгляду даного клопотання ризики, які існували під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали та не змінилися, а позитивні характеристики з місця проживання підозрюваного, надані стороною захисту, не спростовують аргументів сторони обвинувачення щодо необхідності обрання найбільш суворого запобіжного заходу.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, відсутні підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки наслідком злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , є загибель людини.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Визначаючи строк, на який слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає, що в даному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування постановою керівника Чернівецької окружної прокуратури від 04 червня 2025 року до 11 липня 2025 року, тому строк продовження дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 192-194, 196-199, 309 КПК України, суд, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №12025262020001219 від 06 квітня 2025 року про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном до 11 липня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя