Справа № 646/1675/25
Провадження № 2/646/1997/2025
(ЗАОЧНЕ)
29.04.25 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75693417 від 20.07.2021 у розмірі 16940,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками у розмірі - 11940,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75693417, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3300,00 грн та в подальшому за ініціативою відповідача між ним та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» укладено додаткову угоду до вказаного договору позики №75693417 внаслідок чого відповідач збільшив суму позики на 1700,00 грн. Таким чином загальний розмір позики по договору позики № 75693417 становить 5000,00 грн.
21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2112, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників в тому числі по договору позики № 75693417 від 20.07.2021.
В подальшому 31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75693417 від 20.07.2021.
У зв'язку з тим, що умови договору позики відповідачем не виконанні та після відступлення позивачу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодних платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ні на рахунки попереднього кредитора, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості в загальному розмірі 16940,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.03.2025 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи провести без її участі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був сповіщений належним чином, у тому числі через оголошення на веб-порталі Судової влади України, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 282-284 ЦПК України.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
20.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75693417, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3300,00 грн.
Договір позики № 75693417 від 20.07.2021 підписано відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора nm2tU0vWs4. Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачу одноразовий ідентифікатор: nm2tU0vWs4, відправлено: 20.07.2021 о 15:00:16 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2. Тобто, правочин був укладений із застосуванням положень ЗУ «Про електронну комерцію», про що прямо зазначено в змісті договору позики № 75693417 від 20.07.2021 (п. 12.).
Уклавши, шляхом підписання з використанням одноразового ідентифікатора, вищезазначений договір позики, відповідач отримав грошові кошти в сумі 3300,00 грн та погодив наступні умови договору: строк позики 30 днів; процентна ставка (базова)/день - 1,99% (фіксована).
В подальшому за ініціативою відповідача між ним та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» укладено додаткову угоду до вказаного договору позики №75693417 внаслідок чого відповідач збільшив суму позики на 1700,00 грн. Додаткову угоду підписано відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора wcvcUI4JGd. Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачу одноразовий ідентифікатор: wcvcUI4JGd, відправлено: 20.07.2021 о 15:16:14 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином загальний розмір позики по договору позики № 75693417 становить 5000,00 грн. Позикодавець на виконання умов Договору позики №75693417 від 20.07.2021 року та Додаткової угоди до Договору позики, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується: електронною платіжною інструкцією №cd9b3504-3f62-4f54-920d-55b214045370 від 20.07.2021 року про перерахування коштів в розмірі 3300,00 грн на банківський картковий рахунок, зазначений відповідачем № НОМЕР_1 та електронною платіжною інструкцією №66981865-d7d2-4ddd-ba8a-6ab968306d38 від 20.07.2021 року про перерахування коштів в розмірі 1700,00 грн на банківський картковий рахунок, зазначений відповідачем № НОМЕР_1 .
21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2112, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників в тому числі по договору позики № 75693417 від 20.07.2021.
В подальшому 31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75693417 від 20.07.2021.
Так, згідно п. 5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийомупередачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийомупередачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» позивач обґрунтовує набуття права грошової вимоги до відповідача в сумі 16940,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11940,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, це випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч.ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, спірний договір укладено відповідно до положень ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі №524/5556/19.
Крім того, судом встановлено, що реквізити, які містяться в п.18 договору позики № 75693417 співпадають з реквізитами відповідача, які зазначені в позовній заяві, а тому можна дійти висновку, що під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідач надав усі необхідні відомості шляхом заповнення обов'язкових реквізитів позичальника для отримання грошових коштів (позики), зокрема, прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер мобільного телефону, номер банківської картки для перерахування коштів та даний факт стороною відповідача не спростовано.
Ухвалою суду від 03.04.2025 клопотання позивача про витребування доказів задоволено та постановлено витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» наступні докази, які становлять банківську таємницю, а саме:
- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 20.07.2021 по 23.07.2021.
На виконання ухвали, представником АТ КБ «ПриватБанк» 23.04.2025 надано до суду витребувану інформацію, а саме зазначено, що на ім'я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та відповідно до виписки по вказаній картці за період з 20.07.2021 по 23.07.2021 убачається, що відповідачу зараховані вищевказані перекази у розмірі 3300,00 грн та 1700,00 грн.
В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20 зроблено правовий висновок про те, що виписка за картковим рахунком, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Також на підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду довідки, видані ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», в яких зазначено інформацію про проведені ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» на карту відповідача грошові кошти на загальну суму 5000,00 грн, які здійсненні двома платежами на 3300,00 грн та 1700,00 грн відповідно.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відповідачем не спростовано докази, надані стороною позивача на підтвердження укладення кредитного договору.
Факт укладення кредитного договору між позикодавцем ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження. Між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 11940,00 грн. заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12,провадження№ 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження№14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження№ 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до положень п. 2.2 та п. 2.3 Договору: строк позики (строк дії договору) становить 30 днів; дата надання позики 20.07.2021, дата повернення позики 19.08.2021.
За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 19.08.2021, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 17.11.2021 року.
Вказане нарахування відсотків поза межами строку надання позики, позивач обґрунтовує тим, що згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Однак, позивачем не доведено того факту, що відповідач належним чином був обізнаний з їх змістом адже останній вказані правила не підписував.
Оскільки договором позики № 75693417 від 20.07.2021 року, який підписаний відповідачем, визначений строк його дії, який становить 30 днів, тому саме протягом даного строку кредитор мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 5000,00 грн, узгодженої процентної ставки у розмірі 1,99 % за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за Договором надання грошових коштів у позику № 75693417 від 20.07.2021 становить 2985,00 грн. (5000,00 грн.*1,99%*30 днів (строк дії договору, визначений сторонами у п. 2.2 договору).
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором позики № 75693417 від 20.07.2021 року між відповідачем та позивачем, в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 7985,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2985,00 грн. заборгованість за процентами.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити у зв"язку з їх необґрунтованістю.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір №01-11/24 від 01.11.2024 про надання правничої допомоги, витяг з Акту №6-П від 27.01.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1141,92 грн.
На підставі ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) заборгованість за договором позики № 75693417 від 20.07.2021 у розмірі 7985 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851), судовий збір у розмірі 1141,92 (одна тисяча сто сорок одна) гривня 92 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851.
Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.Є. Серпутько