05.06.25
Справа №635/11189/24
Провадження по справі 1-в/635/143/2025
05 червня 2025 року с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Покотилівка Харківського району Харківської області матеріали провадження за заявою ОСОБА_3 , 1976 року народження про застосування до нього вимог Закону України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення від кримінальної відповідальності,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України № 3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.11.2024 з метою забезпечення засудженому права на доступ до суду було відкрите провадження з метою перевірки заяви.
Зазначеною ухвалою була встановлена обов'язкова участь у справі прокурора, засудженого, адміністрації установи виконання покарань.
Такий порядок розгляду заяви був встановлений судом тому, що у заяві ОСОБА_5 не зазначено, чи дійсно він відбуває покарання, чи виконується вирок установою, який вирок виконується, коли і яким судом ухвалений, навіть стаття за якій виконується покарання.
Суд зазначає, що у відповідності до ст.. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від покарання та його відбування.
Суд підкреслює, що пункти 1-2 частини другої статті 539 КПК України встановлюють одночасно і місцевий суд, до компетенції якого віднесено вирішення питання, і особу, яка звертається до цього суду із клопотанням про його вирішення. Оскільки фізична особа відбуває покарання, а не виконує вирок, то звернення до суду із поданням про звільнення від покарання або його пом'якшення, належить до компетенції органу виконання покарань згідно із п. 2 частини 2 статті 539 КПК України.
ДУ «Темнівська виправна колонія( № 100)» цього обов'язку не виконала хоча знала про нього, оскільки ухвала про відкриття провадження отримана адміністрацією.
Суд неодноразово, зокрема у зв'язку із тим, що у нього на розгляді перебуває кілька однорідних заяв від інших осіб, звертався до адміністрації ДУ «Темнівська виправна колонія № 100» із застереженнями про те, що питання про звільнення від відбування покарання у порядку ст..74 КК України вирішується судом за місцем виконання вироку за поданням органу, який виконує вирок, оскільки засуджений звільнюється від подальшого його відбування в разі застосовування до нього нового Закону.
Суд зазначає, що для доведення суду обгрунтовності та необхідності звільнення від відбування покарання, єдиним компетентним органом є адміністрація установи виконання покарання..
Суд повторює, що за відсутності подання адміністрації про застосування вимог Закону №3886- ІХ від 18.07.2024 року із посиланням на конкретні злочини або вироки за якими засудженому призначене покарання і за якими він його відбуває, заяви засуджених розглядатися не можуть.
Суд підкреслює, що розгляд заяв засуджених, поданих всупереч вимогам закону, підриває авторитет суду та у будь-якої сторонньої особи можуть виникнути сумніви у його неупередженості та незацікавленості, що викликається виконанням судом бажань осіб, які відбувають покарання та бажають бути звільненими від подальшого відбування поза встановленим порядком.
Суд звертає увагу на різницю між кореспонденцією, яка є простою формою листування що розглядається виключно як звернення громадян, та процесуальними поданнями, форма яких обумовлена законом та передбачає надання обов'язкових доказів, які додаються до них.
Повертаючись до даної справи, суд зазначає, що заява засудженого не відповідає вимогам до клопотання або подання про звільнення від призначеного покарання згідно із ч. 2, 3 статті 74 КПК України у зв'язку із тим, що не додані докази можливості застосування ч. 2 ст. 74 КК України.
Зокрема, в ній не наведені докази наявності обставин, які свідчать, що особа підлягає звільненню від подальшого відбування покарання, призначеного відповідно до статей 65, 70. 71 КК України.
У зв'язку з тим, що адміністрація ДУ ухиляється від складення подання, відсутністю відомостей про вироки, які виконуються та від якого призначеного покарання може бути звільнений засуджений, враховуючи неможливість розгляду по суті, а також відсутність процесуальних підстав для цього, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 537,539 КПК України,
Заяву ОСОБА_3 , 1976 року народження про застосування до нього вимог Закону України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення від кримінальної відповідальності залишити без розгляду.
Зобов'язати адміністрацію ДУ «ТВК ( №100)» роз'яснити засудженому ОСОБА_6 , 1976 року народження різницю між кореспонденцією та процесуальним клопотанням в порядку ст.. 537 КПК України та повідомити йому, що кореспонденція не є підставою для розгляду питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, зокрема передбачених частинами 2 та 3 статті 74 КК України, без подання адміністрації.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1