Справа № 643/4736/24
Провадження № 1-кп/643/320/25
03.06.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221170000701 від 17.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221170000701 від 17.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Московського районного суду м. Харкова від 09.05.2024 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 10 травня 2024 року призначив підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 14 травня 2024 року задовольнив клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо колегіального розгляду кримінального провадження №12024221170000701 від 17.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 визначено склад колегії суддів: головуючого суддю - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 19 червня 2024 року призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12024221170000701 від 17.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» №4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав законної сили 25 квітня 2025 року, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.
У судовому засіданні 03 червня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , у якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, просив продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». В обґрунтування клопотання прокурор посилався, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, а тому, побоюючись покарання, яке йому загрожує у разі визнання його судом винним, він може переховуватися від суду. Зазначив, що оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення, то, перебуваючи на волі, може шляхом погроз або вмовлянь незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів. Посилався, що обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він непрацевлаштований, не має законних джерел отримання доходу, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи. Крім того, припинення його протиправної діяльності було не наслідком добровільного волевиявлення останнього, а наслідком діяльності правоохоронних органів. ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Відтак, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник- адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні 03 червня 2025 року заперечувала проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 . Зауважувала, що під час судового розгляду вже було допитано ряд свідків, з показань яких, як на думку захисту, убачається, що ОСОБА_8 захищався. Просила врахувати, що ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання, вже тривалий час перебуває під вартою, є потерпілим в іншому кримінальному провадженні, має малолітню дитину. Вважала за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м'який, зокрема, на домашній арешт в нічний час доби, позаяк ОСОБА_8 може працевлаштуватися. З огляду на викладене, просила змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні 03 червня 2025 року підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
У подальшому ухвалами Московського (Салтівського) районного суду міста Харкова строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 неодноразово продовжувався на шістдесят днів, востаннє до 20 червня 2025 року.
За правилами ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 закінчується 20 червня 2025 року.
Як це унормовано положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, та інше.
Правилами ст. 178 КПК України визначено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 установив наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які, у тому числі, посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: спроба переховуватися підозрюваного від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, тяжкість злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою. Для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Серед обставин, які мають враховуватися судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Одним з вагомих факторів при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час у даному кримінальному провадженні допитані не всі свідки. Суд ураховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_8 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, ту обставину, що він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд вважає, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , доведені прокурором та продовжують існувати.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Водночас, стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
Щодо того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд керується таким.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Надаючи оцінку можливостям застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом, а відтак, не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Суд оцінює наведені вище обставини як виключно вагомі і такі, що поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Ураховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, зважаючи на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Водночас суд відхиляє посилання прокурора у клопотанні на те, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілу, позаяк потерпіла у даному кримінальному провадженні вже допитана судом.
Крім того, прокурор у судовому засіданні просив надати судове доручення для проведення слідчих (розшукових) дій по встановленню місця знаходження свідка ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні. В обґрунтування клопотання посилався, що зв'язатися зі свідком не виявляється за можливе, місце перебування вказаної особи невідоме.
Учасники кримінального провадження у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Згідно з ч. 4 ст. 535 КПК України, органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
З огляду на те, що місцезнаходження свідка ОСОБА_11 на даний момент достовірно невідоме, зв'язок з вказаною особою відсутній, клопотання прокурора щодо надання судом доручення для проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення місця проживання/знаходження свідка підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199, 333 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 01 серпня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 01 серпня 2025 року в частині продовження строку тримання під вартою.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Надати Харківському районному управлінню поліції №2 ГУНП в Харківській області доручення на проведення слідчих (розшукових) дій з метою встановлення фактичного місця проживання/знаходження свідка ОСОБА_11 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування об'єкту топоніміки - АДРЕСА_2 , номер телефону: НОМЕР_1 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 .
Установити строк виконання доручення до 14 липня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 05 червня 2025 року.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3