Справа № 643/15562/24
Провадження № 2/643/1364/25
04.06.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 356,83 грн. та витрати сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 травня 2023 року об 11 год. 33 год. у м. Харкові по пр. Науки, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 липня 2023 року по справі № 638/6390/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) полісом обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP 210097659. Власник пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_4 , звернувся до АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 19.06.2023 року та заявою про страхове відшкодування від 23.06.2023 року. Дану заяву було розглянуто, а пошкодження автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком. Розрахунок страхового відшкодування було здійсненого на підставі Акту огляду транспортного засобу від 19.06.2023 року, ремонтної калькуляції № 11505 від 22.06.2023 року, страхового акту № 12173/42/923 від 26.06.2023 року. АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 356,83 грн. Оскільки відповідач після скоєння ДТП самовільно залишив місце пригоди, то останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 356,83 грн. У зв'язку із чим, представник позивача був вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 року, головуючим визначено суддю Олійника О.О.
18.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача - адвокат Сечко С.В., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, через підсистему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив розглянути справу за його відсутності, щодо ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення повісток на адресу реєстрації відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подав.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно постанови судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 липня 2023 року, 25 травня 2023 року об 11 год. 33 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_5 , у м. Харкові по просп. Науки, 24, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці виконуючого маневру, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «Peugeot 7КЕ», від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальної шкоди. Після чого ОСОБА_1 з невідомих підстав залишив місце ДТП.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 липня 2023 року по справі № 638/6390/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 4).
Отже, даною постановою відповідача визнано винуватим у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.
У відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою суду, яка набрала законної сили 18.07.2023 року.
Згідно полісу № ЕР 210097659 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_5 , була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» (а.с. 5).
19 червня 2023 року, власник пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_4 , звернувся до позивача АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 7).
23 червня 2023 року власник пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_4 , звернувся до позивача АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування (а.с. 8).
Позивачем, дану заяву було розглянуто, а пошкодження автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знаком НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком.
Розрахунок страхового відшкодування пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_2 , було здійсненого на підставі ремонтної калькуляції № 11505_42 від 22.06.2023 року, Акту огляду транспортного засобу від 19.06.2023 року, страхового акту № 12173
АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі страхового акту № 12173/42/923 від 26.06.2023 року та розрахунку суми страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 12 356,83 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 345739 від 27.06.2023 року, призначення платежу страхове відшкодування за дог. № ЕР210097659 від 18.07.2022, ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_6 , т/з «Peugeot Partner», д/н НОМЕР_2 , без ПДВ (а.с. 14).
Правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «відповідно до прецедентної практики суду право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів».
За правилами п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Положеннями ст. 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які викладені у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 липня 2023 року по справі № 638/6390/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 4).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, як це закріплено положеннями ст. 979 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Страховим випадком відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
У п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18 (пункти 68-70): вказано, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону №1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, у даному випадку має місце регрес, а тому відносини між сторонами у справі регулюються правилами ст. 1191 ЦК України та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Позивач виконав свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно заявлено вимогу до відповідача з приводу відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12 356,834 грн., що є сумою страхового відшкодування, сплаченою позивачем на користь потерпілої особи за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, та яка підлягає стягненню у порядку регресу з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постанові від 03 вересня 2018 року Справа № 464/1937/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70).
Відповідно до платіжної інструкції № 34119 від 05.11.2024 року при пред'явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 3028 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 12 356,83 гривень та судовий збір в розмірі 3028 гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: 03117, м. Київ пр-т Берестейський, 65.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .
Суддя - О.О. Олійник