04 червня 2025 року
Справа № 642/1371/25
Провадження № 3/642/521/25
Іменем України
02 червня 2025 року суддя Холодногірського районного суду м.Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 124 КУпАП
04.03.2025 об 11 годині 20 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota FG Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Полтавський Шлях, 140А, під час руху задным ходом не впевнився в безпеці руху та здійснив наїзд на перешкоду, а саме: автоматично відкриваючі двері мийки самообслуговування «Wash Lab». Автомобіль механічно пошкоджено, завдано матеріальну шкоду.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В раніш призначених судових засіданнях ОСОБА_1 свою провину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки автоматичні двері він не міг бачити в дзеркала заднього виду, тому як ворота знаходяться позаду авто та не в зоні видимості дзеркал, окрім того зазначив, що саме його автомобілю були завдані пошкодження внаслідок падіння воріт зверху, а не навпаки, також вказав, що вже неодноразово користується послугами даної мийки. Просив суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суддя, заслухавши раніше надані пояснення ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю доведена.
За змістом ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абзаці 3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окрім цього, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтями 286, 415 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо).
Згідно пункту 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Суд зазначає, що водії транспортних засобів, отримавши посвідчення водія взяли на себе обов'язки передбачені п. 2.3(б)ПДР України, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 261862, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями свідка ОСОБА_2 , який зазначив в поясненнях, що є оператомо мийки самообслуговування та побачив як при виїзді з боксу водій автомобіля «Тоуота» порушив правила користування воротами, а саме: не переконавшись, що вони закриваються, почав рух та наніс пошкодження воріт.
Також на долученому відеозаписі чітко вбачається, як водій ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні боксу авто мийки самообслуговування, натиснув кнопку підняття воріт, які піднялися до кінця, сів за кермо автомобіля, завів його, почекав відносно тривалий час та почав рух автомобіля заднім ходом вже під час того, як ворота почали опускатися, внаслідок чого в'їхав у ворота та пошкодив свій автомобіль.
Отже, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані працівниками поліції, як порушення п. 10.9 ПДР України, до яких і відноситься адміністративне правопорушення,передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Окрім цього, Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Так, за змістом ст.124 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 10.9 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306 передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
З аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР України вбачається, що відповідальність за ст.124 КУпАП може настати лише для учасника дорожнього руху, який порушив Правила дорожнього руху і внаслідок чого виникло пошкодження, зокрема транспортного засобу та іншого майна.
Після повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставини справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в прямому причинному зв'язку із виникненням ДТП є дії водія автомобіля марки «Toyota FG Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній порушив п 10.9 ПДР України.
Відповідно, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не порушував Правила дорожнього руху та оскільки ворота пошкодили його автомобіль зверху, суд не приймає до уваги та вважає їх необґрунтованими, оскільки з даних наданого відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 в'їхав у ворота.
Окрім того, суд наголошує, що ОСОБА_1 зазначав, що вже неодноразово користувався послугами даної мийки самообслуговування, тобто був обізнаний про механізм роботи автоматичних воріт. Також, з відеозапису вбачається, що з моменту підняття воріт та до моменту початку ОСОБА_1 руху автомобіля пройшов відносно тривалий час, тобто водій почав рух не одразу як ворота повністю піднялися, а саме перед початком руху останній не пересвідчився, що ворота підняті та не переконався в безпечності початку руху заднім ходом, що встановлено п. 10.9 ПДР України.
Відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Навіть якщо водій не бачить небезпеку, він повинен вміти передбачити потенційну небезпеку. Користуючись послугами авто мийки неодноразово, ОСОБА_1 міг у випадку виникнення сумніву щодо справності роботи автоматичних воріт, звернутися за допомогою оператора авто мийки.
Заперечення ОСОБА_1 , що відсутні пошкодження воріт та вони не є учасником дорожнього руху, а є тільки пошкодження його авто та те, що п. 10.9 ПДР України передбачає відповідальність за створення небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а їх на місце події не було, суд також вважає помилковими з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення передбачає порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є учасники дорожнього руху.
Те, що матеріали справи не містять доказів пошкодження воріт, жодним чином не спростовує висновків суду, та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 факту вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Наявними в справі доказами доведено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху, унаслідок чого здійснив наїзд керованим ним транспортним засобом на металеві ворота автомийки.
Вказані дії утворюють склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а доводи ОСОБА_1 про протилежне є помилковими.
Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції, витребування будь-якої додаткової інформації, окрім диску, призначення експертизи, на підтвердження доводів від самого ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
В свою чергу, суд не вправі з власної ініціативи збирати докази.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
При цьому суд критично оцінює пояснення щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, та розцінює це як обраний ним спосіб захисту, намагання перекласти свою провину на інших осіб та уникнути відповідальності за вчинене, окрім того його пояснення спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Належних та допустимих доказів, які б спростували факти зазначені у протоколі, які кореспондуються з іншими доказами у їх сукупності, матеріали справи не містять, самі по собі заперечення не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у порушені п. 10.9 ПДР України.
Суд розглядає дану справу в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, наявна сукупність вище перелічених доказів є достатньою для прийняття судом рішення по справі.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно достатті 35 КУпАП, судом не виявлено.
У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи дані про особу правопорушника, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, виходячи з форми вини вчинення правопорушення, вважає за можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення.
Відповідно достатті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.33,40-1,124,221,283,284 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. не відомий, визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення на користь держави у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 ( вісімсот п*ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н.п. не відомий, на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.Г. Пашнєв