Справа № 953/24080/19
н/п 1-в/953/138/25
"02" червня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання по кримінальному провадженню № 12019220000001525 за ч.2 ст. 286 КК України, у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця смт. Утківка Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
встановив:
До Київського районного суду м.Харкова, звернувся адвокат засудженого ОСОБА_5 захисник ОСОБА_4 , із клопотання про дострокового звільнення від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що ОСОБА_5 вироком суду було призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - 3 роки позбавлення волі, із позбавленням прва керування транспортними засобами на строк 2 роки. Ухвалою суду від 07.11.2024р. ОСОБА_5 змінено покарання на більш м'яке - виправні роботи на строк 1 рік 11 місяців 12 днів з відрахуванням 20 % заробітної плати в дохід держави із залишенням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.
Станом на сьогодні він відбуває виправні роботи, не ухиляється, має позитивні характеристики, працевлаштований на посаді регіонального представника, де службові обов'язки передбачають постійне пересування, у тому числі між районами/областями на службовому автомобілі.
Крім того, ОСОБА_5 доглядає за батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - інвалідом І групи (довідка до акту огляду МСЄК серія ХАР-08 №029869 видана безстроково), який потребує регулярної медичної допомоги та постійного стороннього догляду. Засуджений є його єдиною опорою. Наявність чинної заборони на право керування транспортом суттєво обмежує його можливості як у виконанні професійних обов'язків, так і в наданні догляду батькові.
З урахуванням викладених соціально значущих обставин, а також того, що основне покарання вже замінене на більш м'яке та виконується, додаткове покарання втратило своє призначення, і подальше його виконання не відповідає меті кримінального покарання.
Прокурор у судовому засіданні просив вирішити подане клопотання на розсуд суду .
Засуджений підтримав клопотання.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду міста Харкова від 28.09.2020року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, на нього покладені обов'язки передбачені ст. 78 КК України.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, вирок суду першої інстанції в в частині призначення покарання - скасований.
Ухвалений в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
В іншій частині вирок Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.11.2024р. засудженому ОСОБА_5 замінено невідбуту частину покарання за вироком Полтавського апеляційного суду від 19.10.2023 у виді позбавлення волі більш м'яким виправними роботами на строк 1 рік 11 місяців 12 днів з відрахуванням 20 % заробітної плати в дохід держави, із залишенням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.
За ч.3 ст. 55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Згідно ч.2 ст. 82 КК України у разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким, засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займання певною діяльністю.
В постанові Пленуму Верховного Суду України №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26.04.2002р., наголошено на те, що звільнення від відбування додаткового покарання можливе тільки одночасно із звільненням від відбування основного покарання.
При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді клопотання про заміну засудженому ОСОБА_5 основного покарання у виді позбавлення волі, більш м'яким покаранням, Полтавський районний суд Полтавської області не вбачав підстав для звільнення його від додаткового покарання.
Також, посилання захисника на наявність у засудженого батька інваліда першої групи, не є безумовною підставою для звільнення від додаткового покарання.
Так згідно наданих документів вбачається, що у ОСОБА_5 є батько ОСОБА_6 , який є інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду. Проте де мешкає батько засудженого , із ким суду не надано. Необхідність догляду за батьком, саме шляхом здійснення керування автомобілем засудженим , надані матеріали не містять.
Також відсутні дані, які підтверджують, що за місцем праці засудженого є необхідність у останнього здійснення керуванням транспортним засобом.
Злочин , який вчини ОСОБА_5 відносить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. За вироком суду ОСОБА_5 виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофор та наїхав на пішохода, який перетинав вулицю на зелений сигнал світлофора для пішоходів. Внаслідок чого пішохід отримала тяжкі тілесні ушкодження. Обставини справи, наслідки які сталися, свідчать що для виправлення та попередня вчинення нових кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, слід залишити ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката - ОСОБА_4 про дострокове звільнення від додаткового покарання - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1